Як змінилося Чорне море після трьох років війни і Каховської трагедії? Яким видам загрожує зникнення і які "чужинці" невдовзі перекочують до нас із Середземного моря? Що буде з рибами, дельфінами й рапанами, – в інтерв’ю РБК-Україна.
Головне:
Після трьох років повномасштабної війни Чорне море зазнало серйозних екологічних змін. Нафтові плями, зниження солоності через спустошення водосховища, загибель мідій, риб, дельфінів – лише частина наслідків бойових дій, підриву Каховської ГЕС і аварій нафтових танкерів в Керченській протоці. Водночас науковці фіксують і позитивні зрушення: у деяких зонах поступово відновлюються популяції риб та інших морських мешканців.
Про те, що зараз відбувається із Чорним морем і чого чекати далі, в інтерв’ю РБК-Україна розповів доктор біологічних наук, заступник директора з наукової роботи "Інституту морської біології НАН України" Віктор Демченко.
– Що відбувається з Чорним морем після більш як трьох років повномасштабної війни?
– Тут варто говорити про кілька етапів. Перший рік повномасштабного вторгнення характеризувався інтенсивними нафтовими забрудненнями й змінами якості через різноманітні інциденти як на узбережжі, так і в морі: топили кораблі, падали літаки, були влучання у портах.
Ми фіксували локальні нафтові забруднення. Їх небезпека у тому, що нафта утворює шар на воді і це призводить до гіпоксії, бо кисень не потрапляє до водойми. У таких плямах можуть гинути, безхребетні, морські ссавці, птахи. Тому, загалом нафтове забруднення є великою проблемою для морських акваторій.
На початку 2023 року вже не було активного забруднення, але потім сталася Каховська катастрофа і тони прісної води потрапили в акваторію Чорного моря. А торік у грудні сталася ще й Керченська аварія: два російських танкери затонули й більш як 8 тисяч тонн мазуту потрапило в море, а частину течією принесло на узбережжя Одеського регіону.
Процеси із нафтовим забрудненням можуть ускладнюватися із підвищенням температури води. І зараз ця нафта розчинятиметься інтенсивніше, мазут підніматиметься з дна – це посилюватиме негативний вплив на екосистему, погіршуватиме якість води. Нафтові продукти одні з найнебезпечніших і небажаних елементів в екосистемах. Тому нам важливо моніторити, оцінювати й розуміти, що далі з цим відбуватиметься.
– Як підрив дамби Каховської ГЕС вплинув на стан Чорного моря?
– Було два основні фактори. Перш за все, велика кількість прісної води швидко потрапила у морські акваторії. На одеські пляжі виносило прісноводні види риб і рослинність, яку принесли води Дніпра. Деякі місцеві морські види, які не змогли втекти із зони екологічної катастрофи, такі як молюски, ракоподібні, – загинули, бо не витримали низького рівня солоності води. Тому це негативно вплинуло на частину північно-західної акваторії Чорного моря.
Інший фактор – це те, що в результаті підриву росіянами дамби Каховської ГЕС були затоплені склади нафтопродуктів, очисні споруди, склади з добривами, з пестицидами, гербіцидами, і всі речовини з водою потрапили в Чорне море. Це погіршило якість води. Водночас висока концентрація біогенів призвела до швидкого росту біомаси фітопланктону, так званого "цвітіння" води.
– Вже зараз можемо говорити, що Чорне море відновилось після Каховської трагедії чи досі відчутні наслідки?
– Тоді найбільше постраждали безхребетні, які не змогли витримати різкого зниження рівня солоності. Так, наприклад, мідія, яка мешкала на твердих субстратах в північно-західній частині Чорного моря загинула на 65-70%. Зараз більшість цих популяцій вже майже відновилися.
З іншого боку, ми фіксуємо певну зміну у складі ракоподібних. Одні види почали домінувати над іншими. Чисельність деяких значно скоротилася, а інші пристосувались до екологічних умов і зараз мають розквіт. Йдеться про види, які харчуються мертвими рештками водних організмів, оскільки прісна вода призвела до загибелі великої кількості риб та безхребетних. Це спричинило інтенсивний розвиток окремих видів гамарусів (ракоподібних, – Ред.), поліхет (багатощетинкові черв'яки, – Ред.) та інших.
Тобто ці процеси зараз – це далекі відголоски Каховської трагедії. Хоча, загалом, значних змін в екосистемі вже не спостерігаємо.
Ще є невеликі зміни в структурі й чисельності інших видів, але зараз важко оцінити: це результати Каховської катастрофи, зміни клімату чи зменшення антропогенного вантаження.
– Чи є види морських мешканців, які зараз зникають?
– Дослідження морської акваторії зараз досить обмеженні. Наш Інститут неймовірними труднощами добув можливість проведення моніторингу лише на одному полігоні на мисі Малий Фонтан (район біологічної станції ОНУ імені І.І. Мечникова, – Ред.). Але там ми можемо виходити в море лише до 100 метрів. В цій акваторії вже більш як 40 років проводяться дослідження, тому у нас є можливість порівнювати дані за багаторічний період.
В інші акваторії Чорного моря сьогодні не можемо виходити. І що там відбувається з чисельністю тих чи інших видів – оцінити не можемо.
Важко оцінити чи зникли окремі види чи ні. Наприклад, є думка експертів, що судак морський, який в Україні мешкав лише в Дніпровсько-Бузькому лимані, міг загинути, бо його винесло в морські води після Каховської трагедії й він не витримав солоності. Цей вид й так був у Червоній книзі, а катастрофа могла негативно вплинути на його популяцію.
Також є проблема з дельфінами. Їм шкодить шумове і нафтове забруднення, вибухи. Є різні оцінки щодо кількості їх загибелі, в межах всього Чорного моря, але масштаби важко визначити. Після катастрофи з танкерами у Керченській протоці, було кілька повідомлень про загибель дельфінів і викид їх на узбережжя Криму.
– Цьогоріч вже знаходили мертвих дельфінів?
– Загибель дельфінів фіксують щороку, їх кількість варіюється залежно від інтенсивності військових дій та інших факторів. До війни однією з найбільших проблем як Азовського моря, так і північно-західної частини Чорного було браконьєрство – дельфіни заплутувалися у сітках і вмирали під водою, бо задихались, оскільки їм треба періодично виходити на поверхню і ковтати повітря.
З початком військових дій цей фактор зменшився, бо вихід всіх суден та човнів заборонений, але водночас з'явився воєнний чинник.
Зараз важко оцінити масштаби загибелі цих видів. Думаю, певну кількість мертвих дельфінів виявлятимуть як на узбережжі Криму, так і на наших узбережжях Чорного та Азовського морів.
– Чи спостерігаєте ви збільшення хвороб серед риб або інших видів?
– У нас нема доступу до об’єктивної інформації стану популяції риб в Чорному морі, оскільки не можемо провести дослідження у тому обсязі, що проводили до війни. Можемо говорити тільки про тенденції. Водночас масштабних фактів загибелі риби через хвороби в Чорному морі останні роки не реєстрували.
Періодично відмічаються факти задухи риб в Хаджибейському та Тилігульському лимані, в деяких інших морських акваторіях. Причинами цього є стрімке зниження кисню у воді. Але це, умовно кажучи, "традиційні" проблеми, які характерні для таких водойм, коли певні фактори (рівень забруднення, висока температура, відсутність вітру) поєднуються і у придонному шарі зникає кисень, через що риби починають гинути і їх масово кидає на узбережжя.
З цим можна боротися шляхом забезпечення водообміну, покращення стоку річок, посиленням водообміну лиманів з морем, зменшення забруднення. Такі глобальні зміни слід впроваджувати на високому рівні в рамках можливих регіональних чи загальнодержавних програм.
– Чи безпечна зараз для вживання риба і морепродукти з Чорного моря?
– З Чорного моря вилов не здійснюється з лютого 2022 року, оскільки не можна на човнах виходити, бо є міна небезпека. У прибережних зонах вилов може відбуватися лише рибалками-аматорами, але це мізерні обсяги.
Зараз відкриті лише декілька акваторій. У пониззі Дунаю Україна виловлює оселедця та інших частикових риб. У Дністровському та Тилігульському лиманах також здійснюється промисловий вилов. Більшість морських акваторій закриті для промислу.
Загалом проблем для споживачів з рибою, яка потрапляє на прилавки в останні роки не реєструвалося, або вони мали досить локальний характер і пов’язані з умовами зберігання. Більшість офіційної продукції проходить санітарно-епідемічне дослідження і має сертифікати походження.
– Чорне море забруднене мінами. Як це впливає на морський світ?
– Вибухи, звісно, в морі негативно впливають на екосистему. Це пряме знищення оселища, тобто середовища, в якому мешкають ракоподібні, молюски, риби.
А щодо людей, то їм треба дотримуватися правил безпеки й купатись тільки у визначених місцях та не нехтувати попереджувальними знаками.
– Чи безпечна зараз морська вода для купання?
– Це контролюють відповідні державні органи, вони щороку проводять дослідження перед відкриттям сезону: перевіряють якість води, наявність біологічного забруднення та збудників хвороб тощо. Я не чув, щоб були пляжі закриті через показники якості води, тому загалом з цим проблем нема.
На туристичний сезон зараз переважно впливають постійні обстріли та руйнування цивільної інфраструктури, а якість води та навіть певні перестороги мінної небезпеки мають другорядне значення для відпочивальників.
– Чи співпрацює Україна з іншими країнами у рамках порятунку Чорного моря?
– У рамках Конвенції про захист Чорного моря від забруднення ще в 1992 році створили відповідну комісію з представників всіх країн регіону. Вони щороку збиралися та обгорювали проблеми збереження Чорного моря. На жаль, на сьогодні робота даної комісії заблокована через позицію Росії.
Наша держава неодноразово намагалася звернути увагу на проблему того, що РФ вчиняє екологічні катастрофи й хотіли виключити її зі складу комісії, але такий механізм не прописаний у конвенції. Росія досі має право вето, а всі рішення ухвалюють одноголосно.
Наприклад, останні аварії нафтових танкерів в Керченській протоці також не мали наслідків для країни-агресора. Всі висловили занепокоєння, але рішень не ухвалили, бо Росія вважає, що 8 тисяч тонн нафтопродуктів в морі – не така вже й велика катастрофа, і вона не має впливу на інші країни-учасниці Конвенції.
Ще є Рамсарська конвенція про болотно-водні угіддя. Її члени засудили дії Росії, звернули увагу на необхідність дотримання екологічних стандартів, а також обговорили проблеми, викликані вчинками РФ. Але всі ці комісії мають декларативний характер. Вони лише рекомендують країнам зменшити тиск, забезпечити збереження видів і так далі.
Сподіваємося, що за всі збитки для акваторій Чорного моря після завершення війни Україна отримає компенсацію у результаті міжнародних судів. Але проблема в тому, що треба мати чіткі та професійні аргументи. Важливо забезпечити належний збір даних щодо обсягів збитків, реальних втрат довкіллю. Треба чітко встановити факти і повязати їх з військовими діями та наслідками агресії Росії. На жаль, частина акваторій та водойм досі не доступні для цих робіт.
– Чи фіксували науковці навмисний злив токсичних речовин зі сторони Росії з метою вчинення екологічних катастроф?
– Зараз це нереально відстежити, бо науковці не мають можливості досліджувати, що відбувається біля Криму або в інших акваторіях Чорного моря.
Разом із тим, у нашому Інституті ми оцінювали масштаби розливів нафтових плям в морі на основі супутникових знімків. Ці дослідження можуть говорити про екологічні проблеми в конкретних місцях, викликані військовими діями. Але цих даних недостатньо, щоб у міжнародному суді притягнути РФ до відповідальності.
– Кліматологи заявляють, що через танення льодовиків підвищується рівень Світового океану і, відповідно, й Чорного моря. Чи відстежуєте вже цю тенденцію?
– Десь 5-6 років назад гідрологи оцінили масштаби можливих змін і територій, які будуть підтоплені. Тенденція підняття рівня Чорного моря простежується вже досить довго. Рівень підвищується на декілька міліметрів в рік. За деякий час вода може піднятись на 30-50 см, залежно від тих математичних моделей, які використовуватимуть науковці.
На цю проблему не можна вплинути на регіональному рівні. Ключовим є заходи боротьби зі змінами клімату, зменшення обсягів викиду парникових газів, декарбонізація і так далі. Це глобальні процеси, які потребують спільного рішення всіх країн. На жаль, у світі нема об'єднання навколо цієї проблеми. Для прикладу, деякі країни вийшли з кліматичної угоди, вважаючи, що такими підходами не досягти вирішення цих питань.
Важливо на місцевому рівні впроваджувати роботи з адаптації до змін клімату. І це стосується і сільського господарства, і рибництва і марикультури. Водночас, також важливо говорити про жорсткіший контроль за поширенням інвазійних видів, які можуть натуралізуватися у зв'язку з потеплінням в нашому регіоні.
– Тобто через потепління в Чорному морі можуть з'явитися чужі види?
– Ця тенденція вже є, бо паралельно з підняттям рівня води відбувається і потепління, особливо взимку, оскільки у нас зменшується кількість днів з мінусовою температурою і частота утворення льодового покрову. Цьогоріч в Одеському регіоні жоден лиман не замерз. І таке простежується декілька років поспіль.
Клімат взимку стає м'якшим і це дозволяє вижити видам, які були адаптовані в тепліших умов. У нас за останні 4 роки в Дунаї почала розвиватися річкова креветка японська. Це інвазійний вид, який був штучно вселений в Дністровський лиман, а потім потрапив у ставки з рибопосадковим матеріалом до Дунаю.
Торік креветки в Дунайському регіоні виловлювали десятками тонн, бо вона змогла пристосуватися до умов Бессарабії. Це сигнал, що цей регіон буде коридором поширення інвазійних видів із Середземного моря. Наприклад, в рамках міжнародного проекту IASON, який виконує наш Інститут для Дунайського регіону було зареєстровано вже більш як 100 інвазійних видів у різних групах: і рослин і тварин. І це є проблемою.
У Чорному морі ми почали реєструвати певні види середземноморської фауни. Тут відловлюємо риб і безхребетних, які змогли пристосуватись до наших зим.
– Які саме види можуть надалі заселитися до нас?
– Та сама річкова креветка японська – це типовий інвазійний вид. Він має високу чисельність і ще поширюється в регіоні. Тобто він з нижнього Дунаю пройшов 500-600 кілометрів вверх по течії і вже там активно поширюється. Також, потенційно він може потрапити і до Дніпра.
У нас є певні види молюсків і ракоподібних, поліхет (кільчасті черв’яки, – Ред.), балянусів (підтип ракоподібних, – Ред.), які адаптуються до наших екологічних умов. Нещодавно ми піймали блакитного краба завбільшки 15 см. Було лише дві-три такі знахідки в Чорному морі.
Також було декілька видів морських окунів, які сюди заходять зі Середземного моря. Такі цікаві знахідки збільшуються і цю тенденцію складно контролювати, але вона досить чітко простежується у зв'язку зі змінами клімату.
– Чи можуть вони вижити наші види?
– Так. Інвазивні види можуть стати конкурентами місцевим і вплинути на їх чисельність. У них може бути конкуренція за харчові ресурси, за місця мешкання, розмноження, зимівлі й так далі. Тим паче, що інвазійні види інтенсивно розмножуються, бо не мають конкуренції, оскільки з'являються в новій екосистемі, де їх ніхто не виловлює і ними не харчуються.
У цей період відбувається спалах їх чисельності. Якщо потім екосистема намагається збалансувати всі процеси, їхня популяція знижується. Але до того часу вони можуть завдати шкоди аборигенним видам.
Наприклад, річкова креветка харчується ікрою, яку відкладають риби на рослини. Це може призвести до зниження чисельності окремих фітофільних видів. Тому інвазивні види є глобальною проблемою в екосистемах.
– Японська креветка може витиснути чорноморську?
– Ні, бо вони живуть в різних екосистемах і не перетинаються. Чорноморська креветка живе в солоній воді, японська – у прісній. Вона може витримувати невисокі рівні солоності і певний час виживати в морській воді, але не створювати там популяцій.
– Одеса славиться своїми рапанами. Чи немає ніякої загрози для них?
– Рапана – це теж інвазійний вид, який з'явився у Чорному морі в 60-х роках. Його намагалися акліматизувати й розводити штучно. Потім він потрапив у природні водойми. Протягом останніх 10 років ця рапана почала заселяти північно-західний шельф Чорного моря. Вона знищила мідії, оскільки ними харчується. Зараз більшість популяції мідії є в депресивному стані, особливо в відкритих частинах моря, де раніше їх активно добували.
Чисельність рапанів у нас досить велика, до війни їх виловлювали 12 тисяч тонн в рік, для порівняння риби – 5-6 тисяч тонн. Тобто рапана стала основним промисловим ресурсом в останні роки в Чорному морі. Що зараз відбувається, важко сказати, але сподіваємося, що її чисельність знизиться і це позитивно відобразиться на мідії.
– На основі тих даних, що у вас зараз є, наскільки оціните стан Чорного моря за шкалою 10 балів, де 10 – це максимально добре?
– Подібні оцінки є суб'єктивними й залежать від фахівця і специфіки його досліджень. Я спеціалізуюсь на дослідженні риб і можу сказати, що відсутність промислу та антропогенного впливу позитивно відображаються на популяції риби.
У зв'язку з тим, що тепер ми не ставимо сітки, не вилучаємо певні види з акваторії Чорного моря, їх популяції відновлюються. Найбільш яскравим прикладом може бути певне відновлення осетрових.
Вони мають виростати до 12 років і тільки тоді можуть йти на нерест. Наприклад, підійматись у Дунай або в інші великі річки. Такої інтенсивної міграції плідників ми не спостерігали за останні 30-40 років, бо чисельність цих видів була знищена у 80-90-х. А зараз молодь цієї риби змогла нагулятися у морі й дорости до статевозрілого періоду, коли вже мігрує в річки.
Знищення Каховської дамби призвело до можливості міграції цих осетрових риб в Запоріжжя. Торік дві осетрові рибини по 10 кг виловили на острові Хортиця. Це говорить про відновлення міграційних шляхів в акваторіях нижче Запоріжжя. І в 2025 році декілька дорослих особин руського осетра дійшли до Запоріжжя.
Аналогічні факти активної міграції цих видів були характерні і для Дунаю, де ми за кілька тижнів реєстрували 10-15 осіб особин розмірами по 10-15 кг.
Загалом зменшення людського впливу позитивно відображається на морській акваторії. Відсутність відпочивальників на узбережжі теж призвела до відновлення окремих екосистем.
– Яким чином відпочивальники можуть нашкодити морю?
– Наявність людей на узбережжі – це інтенсивне навантаження на комунальну інфраструктуру. Раніше в Одесу приїжджали декілька мільйонів туристів, всі стічні води, хоч і очищувались, але потрапляли в море або лиман. Крім того, відбувається знищення прибережних екосистем. Люди пошкоджують морське дно, руйнують біотопи і так далі.
Велика кількість рекреантів призводить до супутніх забруднень. На узбережжях будують готелі, ресторани. Зараз ми закрили частину акваторії й ці заклади не дають безпосереднього впливу на море, тому біоценози (сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, що населяють окрему ділянку суші або водоймища, – Ред.) відновлюються.
Також через війну скоротилось промислове виробництво. І всі забруднення техпроцесу скоротились, тому в море почало надходити менше забруднюючих речовин. Навіть комунальні стоки з Херсону та Запоріжжя скоротилися, бо зменшилось населення цих міст.
Також можна сказати і про зменшення ролі судноплавства, якого зараз майже немає. Всі ці судна в певній мірі призводили до забруднення морських акваторій чи портів. А тепер відсутність антропогенного впливу призвела до покращення в екосистемах моря.