Чому Росія атакує нафтогазові об’єкти Азербайджану, як буде розвиватися протистояння Москви з Баку, на які дії здатен Кремль у Каспійському регіоні та чи буде Ільхам Алієв більше допомагати Україні – читайте в інтерв’ю президента Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайла Гончара для РБК-Україна.
Останнім часом Азербайджан почав проводити досить незалежну від Росії політику. В липні азербайджанська державна компанія SOCAR та український "Нафтогаз" почали постачання газу, який видобувається на Каспійському морі і транспортується до України через південь Європи.
На початку серпня Азербайджан та Вірменія підписали історичну мирну декларацію у присутності президента США Дональда Трампа. Зустріч у Білому домі продемонструвала дипломатичну перемогу Вашингтону в регіоні, який традиційно Москва вважала своєю вотчиною.
В Кремлі не могли залишити такі кроки без відповіді. Спочатку росіяни завдали удару по об’єкту газотранспортної системи в Одеській області, через яку в нашу країну імпортується азербайджанський газ, а згодом вони атакували нафтобазу SOCAR в цьому ж регіоні.
Після цього президенти Володимир Зеленський та Ільхам Алієв провели телефонну розмову, в якій засудили навмисний удар Москви. За даними ЗМІ, Баку може розглянути постачання озброєння до України, якщо атаки продовжаться.
Чи пов’язані між собою політика Азербайджану та удари в Україні, яким чином Росія може ще зашкодити інтересам цієї країни і наскільки значною може бути допомога Баку для Україні – в бліц-інтерв’ю РБК-Україна розповів президент Центру глобалістики "Стратегія XXI", експерт в нафтогазовій галузі Михайло Гончар.
– Чи пов’язуєте ви атаки Росією об’єктів компанії SOCAR та компресорної станції, через яку надходить азербайджанський газ, із політикою Баку?
– Це акції помсти від безсилля путінського режиму, це читається абсолютно однозначно. До цього треба додати ситуацію із зіпсованою нафтою Azeri Light в нафтопроводі "Баку-Тбілісі-Джейхан" (в турецькому терміналі "Джейхан" в кінці липня виявили азербайджанську нафту сорту Azeri Light із вмістом хлорорганічних сполук, які є небезпечними для нафтопереробки – ред.).
Хоча там ще не розібралися, в який спосіб до нафти потрапила хлорорганіка, але всі сходяться на думці, що це якраз була акція, зроблена російською агентурою. Азербайджан має доходи від експорту цієї нафти.
Я думаю, зараз Росія перейшла до багатовимірного шкідництва проти Азербайджану. Напряму вона виступати не може, бо не та сила, не той вплив на Південному Кавказі, та й відносини із Туреччиною, яка стоїть за Азербайджаном, псувати не хочеться, але пакостити по дрібному Кремль вміє.
– Нафта Azeri Light транспортується цим нафтопроводом до Європи?
– Так, це "Контракт століття" (договір про постачання нафти із Азербайджану між SOCAR та нафтовими компаніями Європи та США, який був підписаний у 1994 році – ред.), вона видобувається на шельфі Каспію, далі вона йде трубопроводом "Баку-Тбілісі-Джейхан", до турецького терміналу "Джейхан" і далі відвантажується на танкери та споживається на середземноморському ринку.
– Чи може Росія щось зробити проти Азербайджану на газовому ринку?
– Ринковими методами вона нічого зробити не зможе, бо "Газпром" фактично втратив європейський ринок. SOCAR – не конкурент "Газпрому", адже це різна вагова категорія (експорт газу "Газпромом" до Європи у 2021 році складав близько 180 млрд кубометрів, а експорт SOCAR у 2024 році був на рівні 13 млрд кубометрів – ред.), але азербайджанський газ збільшує свою присутність на європейському ринку, хоча й обмежено – це країни Південної Європи, Балкан.
Як тільки з’явилися можливість, що азербайджанський газ може надійти через досить складний маршрут – через Південний Кавказ, Туреччину, Болгарію і далі реверсом по Трансбалканському газопроводу через Румунію до Молдови і України (навіть невеликим обсягами), в Кремлі дали відмашку завдати удару по SOCAR. Це, звичайно, не той удар, який матиме фатальні наслідки, але це було символічне послання: "Може бути й по-іншому".
Росія може завдати серйозної шкоди Азербайджану – це приховані диверсійні дії на Каспії. Азербайджан видобуває нафту і газ на шельфі Каспійського моря. Там споруджені відповідні платформи, підводні нафто- і газопроводи, по яким ресурс транспортується до терміналів і далі на світовий ринок.
Кремль має у своєму розпорядженні в рамках Каспійської флотилії спецпідрозділи для проведення диверсійних дій. Це може бути диверсія, яка буде замаскована під технічний інцидент – так би мовити "щось зламалося на платформі і нафта та газ потрапили у море". Технології маскування зловмисних дій під технічний інцидент у Кремля відпрацьовані.
Фото: Азербайджан має багато вразливої нафтогазової інфраструктури у Каспійському морі (Getty Images)
Зверніть увагу на те, що робилося на Балтиці – розрив телекомунікаційних та енергетичних кабелів і пошкодження газопроводу Balticconnector (інциденти у 2023-2024 роках – ред.). До цих пір слідчі органи Балтійських країн не можуть дійти висновку, що це були зловмисні дії, адже було зроблено майстерно: судно якорем "випадково" зачепило підводну інфраструктуру. Проте кількість і спрямованість цих інцидентів говорять самі за себе.
– Чи може Росія ще щось зробити проти SOCAR в Україні?
– Наприклад, може атакувати шахедами АЗС компанії.
– Що далі буде робити Азербайджан?
– Сьогодні вони відчувають себе в сильній позиції. По-перше, у них є підтримка Туреччини. Також було підписання мирної декларації з Вірменією у присутності Дональда Трампа у Вашингтоні, тому вони відчувають якусь підтримку від США, хоча вона може виявитися ілюзорною.
Американська компанія Exxon Mobil проявляє інтерес до азербайджанського, ще не розробленого, газового родовища "Карабах" у Каспійському морі. Тому, я думаю Азербайджан триматиме удар.
– Вони намагатимуться й далі здійснювати незалежну від Росії політику?
– Вони її розвернули, хоча там є щілина – це Декларація про стратегічні відносини із Росією, яка була підписана у 2022 році до початку російського вторгнення в Україну. Поки вони її не розірвали, але своїми діями показують, що тримають удар.
– Чи буде поглиблюватися співпраця Азербайджану та України?
– Гіпотетично так, але практично – не знаю, тому що для азербайджанської політики не характерні різкі рухи. Вони зробили певний символічний крок – виділили Україні 2 млн доларів на допомогу в енергетичній сфері (Азербайджан 11 серпня прийняв рішення надати Україні електротехнічного обладнання на 2 млн доларів - ред.), пригрозили росіянам, що можуть надати нам певне озброєння. На цьому все.
Азербайджан не є тією країною, яка може нам потужно допомогти і я думаю, що вони зважуватимуть, дивитимуться на баланс переваг і втрат для себе, ризиків, особливо для нафтогазової інфраструктури у Каспійському морі, яка є дуже вразливою.