У Києві попрощались із Дмитром Бєндіковим. Як близькі згадують воїна і журналіста
25 березня у Києві на Берковецькому кладовищі попрощались із журналістом і військовим Третьої штурмової роти Дмитром Бєдніковим. Він загинув 18 березня під час виконання бойового завдання на Луганщині.
РБК-Україна розповідає, яким був полеглий воїн і журналіст.
Яким був Дмитро Бєндіков
Дмитро родом із Сіверськодонецька, але згодом переїхав у Київ. Працював у низці провідних ЗМІ, останнім часом був випусковим редактором сайту TSN, раніше керував новинними стрічками в "РБК-Україна", "Деньги" і "Realist".
Бєндіков дуже любив читати й навіть зібрав свою бібліотеку. Друзі відзначають його особливо гострий розум і почуття гумору, високий інтелект.
До лав Третьої штурмової бригади Дмитро долучився у липні 2024 року, на передовій отримав позивний "Бен".
"На початку грудня Діма отримав поранення: спіймав чотири уламки від скиду дрона - у живіт, руку та ноги. Півтори доби пробув на позиції, ховаючись від дронів. Під час "перезмінки" дронів вийшов з позиції і пішки у броні добрався до точки евакуації", - поділився колишній колега Дмитро Малишко.
Після госпіталю Дмитро повернувся на фронт, хоч колеги пропонували йому перейти на більш безпечну посаду у штабі. Бєндіков загинув на своїй малій Батьківщині - Луганщині, поблизу села Надія, яке днями звільнили ЗСУ.
Разом із Дмитром полягли побратими, які вийшли з ним на штурм. Дмитро став 102-м медійником, який загинув під час війни з Росією. Героя поховали на Алеї Слави на Берковецькому кладовищі.
Дмитро був єдиною дитиною у сім'ї, у нього залишилась літня мама. Допомогти їй можна за реквізитами: 4441 1111 2246 4674.
Як Дмитра згадують друзі та колеги
Друзі та колеги Дмитра поділились спогадами в пам'ять про нього.
"Діма дарував дрібнички з приводу і без. Діма був оптимістом, навіть у найгірші блекаути у 2022 році він запросив на свій день народження купу людей, щоб ми всі раптом збагнули: і зараз нормальність існує. У Діми було найкраще почуття гумору, він вмів спілкуватися мемами. Діма був сміливим. Він міг не служити, а отримати бронь. Міг сидіти в штабі, але пішов до штурмовиків", - написала Олена Панченко.
Також вона зазначила, що Дмитро був складним, авантюрним, завжди допомагав іншим та підтримував друзів, а ще - "не боявся бути дитиною".
"Людина з великим серцем, почуттям гумору, пристрастю до книжок і читання, веселощів. З таким другом поруч можна було не боятись ні злиднів, ні вибухів, бо в моменті тут і зараз було стільки тепла. Втрати не можливо порівнювати, але я не знаю як вмістити ще одну і таку масштабну для мене. Коли йдеш життя пліч опліч, хоч і на певній дистанції, можна обговорити будь-які теми: від сердечних до великих геополітичних крінжів", - написала Ольга Малевана.
"Діма був дотепним, іронічним, саркастичним... Мав добре підвішений язик і класне почуття гумору... Любив їжачків і навіть мав одного вдома. Я сподівався, що з Дімою ми ще відзначимо перемогу у Києві, будемо сидіти і триндіти про фантастичні фільми та книжки...", - написав Малишко.
На початку повномасштабного вторгнення Дмитро прихистив у себе африканського їжака Джавеліна, якого вивезли з окупації у Мелітополі. Відправляючись на фронт він найбільше переживав за маму і свого їжачка.
"Останнє поштове відправлення Діма забрав 15-го березня і надіслав фото з декоративним їжаком. Діма любив їжаків - я намагалася обрати щось, що бодай нагадає про дім і про дозвілля. Спитав, чи хочу книжку про театр - він обожнював дарувати книжки. Сам мав величезну бібліотеку. Книжечка прийшла мені 19-го, фото з нею я не встигла зробити", - написала екс-колега Дмитра Ганна Щокань.
"Діма завжди жартував. Багато. Навіть перебуваючи на фронті у гарячих точках. Він багато писав про те, де, як і що відбувається навколо. Діма багато читав. Дуже багато. Брав книги навіть у бліндаж на передовій, коли було більш-менш спокійно - збагачував свій інтелектуальний потенціал. Діма був оптимістом. Завжди. Навіть під безперервними мінометними обстрілами писав, що все добре, коли там вже домовляться про той мир...", - написала Тетяна Лихицька.
Читайте також про те, що в Києві нещодавно попрощались із добровольцем із Нової Зеландії Домініком Абеленом, який загинув ще у 2022 році.
Нещодавно ми розповідали історію братів Романа та Василя Ратушних, які загинули у боротьбі за Україну.
Під час підготовки матеріалу використали: матеріали ТСН, пости Олена Панченко, Дмитра Малишка, Ольги Малеванової та Тетяни Лихицької.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.