Камера, мотор? Чому тотальна відеофіксація нотаріальних дій – це ілюзія безпеки

На сайті Кабінету Міністрів України 19 травня 2026 року було зареєстровано петицію № 41/009925-26еп під назвою "Обов’язкова відеофіксація нотаріальних дій".

Звернення адресовано Кабміну, президенту та Верховній Раді. Ініціатива пропонує радикально змінити правила роботи нотаріату, запровадивши обов'язковий запис усіх процедур.

Мета виглядає шляхетно – захистити громадян від шахрайства, спростити доказування в судах та припинити багаторічні спори щодо спадщини чи відчуження майна.

Ідея відеофіксації нотаріальних дій не нова для України, схожий законопроект під № 9063 від 06.09.2018 року вже потрапляв під купол законодавчого органу та відомий як Проєкт Закону "Рейдерству СТОП!" (про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення захисту прав власників майна шляхом аудіо та відео-фіксації процесу проведення нотаріальних дій).

Ця ініціатива VIII скликання парламенту якраз і була першою масштабною спробою запровадити обов'язкову фіксацію нотаріальних дій, проте через низку технічних неузгодженостей та зауважень профільних комітетів закон так і не було ухвалено.

Сьогодні, на тлі розвитку технологій, ми знову повертаємось до цієї дискусії. Проте, аналізуючи текст нової петиції, доводиться констатувати: тотальна відеофіксація в запропонованому вигляді є нежиттєздатною та небезпечною ілюзією.

Камера, як інструмент легалізації злочину

Головний аргумент прихильників відеофіксації – перевірка реального волевиявлення особи та захист вразливих верств населення (самотніх пенсіонерів, людей у стані стресу або під дією різних речовин тощо).

Однак об'єктив камери фіксує лише фінальний епізод – безпосередній момент підписання документа. Камера не здатна відобразити психологічний тиск, погрози чи шантаж, які відбувалися за межами офісу нотаріуса.

Залякана жертва виконає всі вказівки змовників із бездоганною поведінкою та посмішкою на обличчі. У такому разі наявність відеозапису не просто не допоможе суду, а навпаки – стане для шахраїв легітимним доказом того, що людина діяла "добровільно та усвідомлено".

Відеозапис ризикує перетворитися з інструменту захисту на інструмент легалізації шахрайських схем.

Діпфейки та витік даних

Петиція пропонує тривале зберігання гігабайтів конфіденційних даних. У сучасних реаліях це створює фундаментальні загрози повязані з витіком даних та діпфейками.

Державні реєстри та бази даних регулярного стають об'єктами кібератак.

Поява у відкритому доступі або на чорному ринку відеозаписів із детальними умовами комерційних угод, зачитуванням персональних даних та заповітів мільйонів українців стане катастрофою для національної безпеки та приватного життя громадян. Це сформує готову базу даних для майбутніх таргетованих шахрайств.

Поруч із тим, розвиток генеративних нейромереж дозволяє створювати високоточні підробки голосу та обличчя. Паперовий бланк суворої звітності має фізичні ступені захисту, які криміналістична експертиза розпізнає з точністю до 99%.

Натомість цифрове відео без належної криптографічної інтеграції легко підробити. Як наслідок, суди не позбавляться експертиз, а навпаки – потонуть у ще більш тривалих і дорогих IT-експертизах у пошуках цифрових слідів.

Хто оплатить "кіно"?

Для того щоб бути належним доказом у залі судового засідання, відеофіксація нотаріальної дії, має бути здійснена на сертифіковану техніку та зберігатися на відповідних захищених державних серверах.

Фінансування цього з державного бюджету під час війни це утопія. Якщо ж ці витрати зобов'яжуть покривати самих нотаріусів, то вартість нотаріальних послуг миттєво збільшиться, що обмежить доступ певних категорій громадян до їх послуг.

Раціональний компроміс

Щоб ідея відеофіксації дійсно працювала на захист прав, а не створювала нові ризики, підхід має бути чітко нормативно регламентованим та забезпечений якісними технічними рішеннями. Компромісом могло б стати впровадження обов'язкової фіксації не для всіх дій поспіль, а виключно для "груп ризику".

Відеофіксація має бути обов’язковою виключно для вузького кола правочинів, які мають найвищу ціну помилки або найчастіше стають об'єктами рейдерських атак: операції з відчуження єдиного житла літніми людьми або від імені неповнолітніх; угоди, що вчиняються за довіреностями від громадян, які перебувають за кордоном; великі корпоративні правочини (зміна власників бізнесу, часток у статутному капіталі), тощо.

Для всіх інших нотаріальних дій фіксація має стати додатковою сертифікованою послугою. Якщо громадянин бажає додатково убезпечити свій правочин (наприклад, під час укладання заповіту) від майбутніх судових претензій родичів, він оплачує цю послугу самостійно, і нотаріус здійснює запис.

Для захисту від діпфейків та маніпуляцій відеопотік повинен безпосередньо в хвилину зйомки шифруватися та підписуватися кваліфікованим електронним підписом нотаріуса з накладанням захищеної мітки часу. Тільки за таких умов файл отримає статус беззаперечного електронного доказу для суду.

Замість висновку

Тотальна відеофіксація всіх нотаріальних дій – це популістська утопічна ідея, яка в разі прямої реалізації принесе більше шкоди, ніж користі. Україні потрібна гнучка, вибіркова система відеофіксації, побудована на суворих стандартах кібербезпеки та захисту персональних даних.