Варіантів помити машину в наш час чимало, їх можна розділити за ціною, за швидкістю, за якістю, а можна – за рівнем впливу на фарбу автомобіля. Адже кожна мийка є стресом для лакофарбового покриття і залишає на ньому сліди.
Який спосіб мийки авто найменше шкодить кузову, читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані публікації видань Autobild та Autocentre.
Водії, які дбайливо ставляться до своєї машини, часто обирають автомийку саме за принципом впливу на кузов. Він може бути механічним (мочалка чи щітка), гідравлічним (струмінь води високого тиску), хімічним (так звана активна піна).
Кожна автомийка обирає один з вищезгаданих способів виходячи в першу чергу з комерційних міркувань, але і лояльність клієнтів також має вплив.
Це те, що вище ми назвали механічним способом. Мається на увазі м’яка щітка чи мочалка – точніше, спеціальна губка. Вона має великі пори, в яких, на відміну від дрібних, піщинки та частинки бруду не застрягають, а вимиваються з водою. Відповідно, вони не працюють як абразив і не залишають мікроподряпин на лакофарбовому покритті (ЛФП).
Технологія тут така: спочатку машину змочують водою, щоб змити на землю бруд, який слабо тримається на кузові, потім за допомогою губки чи щітки змивається решта забруднень. Обов’язкове використання шампуню, який, по-перше, на хімічному рівні пом’якшує бруд, а по-друге, огортає собою кожну піщинку і не дає їй подряпати лак. Але це в ідеалі.
А насправді мийка губкою, навіть спеціальною, є одним з найбільш травматичних для машини способів, оскільки піщинки в мочалці таки затримуються і під тиском руки мийника таки дряпають машину. Тому так важливо часто прополіскувати губку і міняти воду у відрі. Також важливо, наскільки ефективно на початку було змито бруд з кузова струменем води – апаратом високого тиску чи просто з шланга. До речі, наприкінці процедури машину знов треба омити водою.
З використанням звичайного автошампуня помити машину без губки чи щітки не вийде – на кузові обов’язково будуть забруднення, які треба потерти. Щоб цієї травматичної операції уникнути, використовують активну піну – дуже ефективний шампунь, який не тільки пом’якшує бруд, а й розчиняє і відриває його від поверхні настільки, що потім все змивається фінальним струменем води.
Мінусі активної піни – вона дуже активна, в деяких випадках вона скорочує життя окремих видів декоративних покрить, зокрема, хрому, нанесеного на пластик. Також активна піна може прискорювати корозію незахищеного металу, який часто проглядає у сколах та тріщинах фарби. Тому досвідчені і дбайливі автовласники не зловживають цим типом мийки.
Фактично це теж механічна мийка, яка використовує не губку, а щітки з особливого матеріалу. Їхній ворс насправді дуже м’який, але він б’є по кузову з настільки великою силою, що вплив виходить подібним до губки.
Проте, бувалі водії віддають перевагу такій мийці замість активної піни. Адже мікроподряпини з ЛФП потім можна прибрати поліруванням, а вогнища корозії з кузова прибираються тільки перефарбуванням.
Це найменш травматичний спосіб помити машину, адже усі абразивні частинки (пісок та бруд) сходять з кузова разом з потоком води і мінімально контактують з лаком. Але 100% забруднень самою лише водою не прибрати, тому цей спосіб служить допоміжним при інших видах мийки. А ще через неправильні дії мийника надто потужний струмінь може залишити на сучасному кузові ум’ятини.
Якщо ви практикуєте регулярні мийки з великою частотою, вам, щоб менше хвилюватись щодо наслідків такої охайності, варто попередньо захистити лакофарбове покриття. Кузов можна вкрити захисним поліролем – воскового типу чи з групи так званого рідкого скла. Дії першого вистачить на місяць-три, другого типу – неначе б то на півроку-рік, але “скло” обходиться набагато дешевше.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, як правильно і швидко помити машину своїми руками.