Історична помилка. Як Берлін захищав "Північний потік-2" та що із справою про підриви

Зміст

• Як у Німеччині просували проект: "хроніка історичної помилки"
• На якій стадії справа про підрив "Північних потоків"
• США, Росія чи Україна? Основні версії

Як у Німеччині просували проект: "хроніка історичної помилки"

"Північний потік-2" - це газопровід із Росії до Німеччини через Балтійське море завдовжки понад 1200 км. Його будівництво завершилося в 2021 році, він є розширенням "Північного потоку-1" (діяв з 2011-го). На відміну від попередника, не був запущений через повномасштабне вторгнення РФ в Україну.

Уряд Ангели Меркель послідовно захищав "Північний потік-2" як звичайний бізнес-проект. Через це Німеччина здобула репутацію країни "сліпої до російської агресії". Нещодавно виявлені документи підтверджують ці звинувачення, а газета Süddeutsche Zeitung опублікувала матеріал із заголовком "Хроніка історичної помилки".

Німецьке видання отримало доступ до документів міністерства економіки, засекречених через розслідування справи про підриви. Вони показують, як Меркель, її міністри, а потім канцлер Олаф Шольц підтримували проект, свідомо поставивши країну в залежність від російського газу.

"Ні спротив країн Східної Європи, Брюсселя чи Вашингтона, ні підлі дії путінського режиму нічого не могли змінити", - наголошує Süddeutsche Zeitung.

Про плани Росії на новий газопровід тодішній віце-канцлер та міністр економіки Зігмар Габріель дізнався у червні 2015 року. Проти проекту виступив словацький прем'єр Роберт Фіцо. За рік офіційні особи порадили Габріелю звернутися до Польщі та Словаччини, оскільки "якщо інтереси цих країн будуть дотримані, спротив має зникнути". Варшава та Братислава виступали проти через загрозу припинення транзиту газу по їхній території.

Міністерство економіки також підтримувало тісні контакти з Маттіасом Варнігом із керівництва Nord Stream 2 AG. Він - колишній агент таємної східнонімецької поліції "Штазі" та друг Володимира Путіна.

Міністерство не здавалося, коли багато країн виступили проти "Північного потоку-2". Будівництво намагався зупинити новий президент США Дональд Трамп. Його адміністрація запровадила санкції проти операторів.

Тоді компанія Nord Stream 2 AG профінансувала створення кліматичного та екологічного фонду у землі Мекленбург-Передня Померанія. Організація прагнула обійти санкції та допомогти завершити будівництво газопроводу. Коли на посаду президента в 2021 році вступив Джо Байден, санкції були пом'якшені і Nord Stream 2 AG уникла штрафів.

"Вже у червні 2021 року польський парламент звернув увагу на розміщення російських військ поблизу українського кордону та загрозу серйозного конфлікту на кордонах ЄС", - зазначає газета. Сейм закликав до негайної зупинки проекту, висловивши солідарність з Україною та країнами Центральної Європи, яким загрожує російський експансіонізм.

Але міністерство економіки Німеччини не відреагувало. На початку вересня 2021-го "Північний потік-2" було завершено, проте він застряг на стадії сертифікації. За кілька місяців Росія повномасштабно вторглася в Україну, проект заморозили, а 26 вересня 2022-го обидва "Північні потоки" були підірвані.

Розслідування триває досі.

На якій стадії справа про підрив "Північних потоків"

Потужні вибухи розірвали три із чотирьох ниток газопроводу "Північний потік" у міжнародних водах Балтійського моря. За деякими оцінками, за тиждень в атмосферу було викинуто понад 500 кілотон метану.

Північноатлантична рада НАТО назвала це "безрозсудним та безвідповідальним актом саботажу", а Путін - "актом міжнародного тероризму".

Вибухи сталися у виняткових економічних зонах Швеції та Данії, і обидві країни розпочали окремі розслідування. Початкова версія полягала в тому, що за вибухами, швидше за все, стоїть Москва.

Швеція закрила справу на початку лютого 2024 року, заявивши, що її юрисдикція не застосовується, оскільки не завдано шкоди ані громадянам, ані інтересам держави. За кілька днів завершили розслідування в Данії. Як заявила поліція Копенгагена, диверсія була навмисною, слідство - складним та масштабним. Але при цьому не надала деталей.

Для експерта з розвідки з університету в Оденсі Томаса Вегенера Фрііса справа "Північного потоку" - це гра без переможців, принаймні з датської точки зору. Місцева поліція та її секретна служба PET користуються найвищим рівнем довіри, і це одна з причин, чому не було критичних питань чи навіть обурення щодо припинення розслідування.

Винятком є Бо Ельк'єр із датської щоденної газети Information. Репортер працює над розслідуванням із вересня 2022 року. За його словами, зрозуміло лише те, що підрив був актом навмисного саботажу. Він також зазначив, що біля одного з місць диверсії військово-морський флот Данії стежив за російськими суднами. У справі 112 фотографій цих кораблів, але вони жодного разу не публікувалися.

На сьогодні слідство щодо підривів "Північних потоків" ведуть лише у Німеччині. Але про статус розслідування майже нічого невідомо. Німецький генеральний прокурор Єнс Роммель заявив NDR, що федеральна прокуратура перебуває в контакті зі слідчими органами інших країн. Проте деталі не коментуються.

"У зв'язку з розслідуванням, що триває, додаткова інформація не може бути надана", - додав він.

США, Росія чи Україна? Основні версії

Хоча поліція та спецслужби Данії та Швеції ніколи публічно не називали підозрюваних, у пресі висуваються кілька версій. Одна з них належить американському журналісту Сеймуру Хершу, чию репутацію дискредитовано через його любов до теорій змови.

У лютому 2023 року він опублікував статтю з посиланням на поінформоване джерело, в якому йшлося про нібито причетність США та Норвегії. Доповідь спростували в Осло та Вашингтоні. Не дивно, що Москва стала єдиною, хто погодився із цією версією.

У березні 2023-го вийшов матеріал The New York Times про те, що за підривами стоїть якась "проукраїнська група". Потім були публікації Die Zeit, ARD і SWR. За їхніми даними, версію про причетність до атак противників Путіна, не пов'язаних з керівництвом України, викладено в доповіді німецької розвідки.

Нібито за кілька днів до вибухів у тому районі побувала 15-метрова яхта "Андромеда" з невідомим вантажем. Судно орендувала польська компанія, що належить двом українцям. В операції нібито брали участь 6 осіб. Яхту повернули неприбраною, на столі в каюті було виявлено сліди вибухівки. Матеріали розвідки не містили інформації про замовників та виконавців.

Примітно, що навіть Путін назвав версію про "проукраїнську групу" безпідставною. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус застеріг від поспішних висновків. Український слід вважається непереконливим, оскільки на яхті не було спеціального обладнання. Крім того, залишається відкритим питання, як диверсанти могли б потай провезти велику кількість вибухівки.

Проте "Андромеда", як і раніше, у центрі уваги слідчих. На думку Бо Ельк'єра, довести цю версію складно, оскільки через погоду на Балтійському морі люди на маленькій яхті мали лише один день на чотири надзвичайно складні занурення. Тим більше, що місця вибухів на відстані понад 70 км один від одного.

Журналіст-розслідувач схиляється до російського сліду. Незадовго до диверсії в зоні атаки були одразу шість російських кораблів. До них входять спеціальний корабель "СС-750" з міні-підводним човном на борту і два буксири, здатні виконувати операції на глибині 70-80 метрів за допомогою крана та барокамери. "Якщо ви спитаєте мене, я знаю, в якому напрямку вказує стрілка", - додав він.

У справі про підриви на "Північних потоках" досі більше запитань, ніж відповідей. Як пишуть західні ЗМІ, матеріали тримають під суворим контролем через дипломатичні наслідки того, що в результаті можуть виявити.

При підготовці матеріалу використовувалися публікації видань Süddeutsche Zeitung, NDR, а також стаття на сайті Фонду Карнегі за міжнародний мир.