Інфаркт не чекає: чому найважливіше рішення у критичний момент ухвалює пацієнт
Генеральний директор Центру кардіології та кардіохірургії МОЗ України Георгій Манковський (фото надав Центр)
Під час інфаркту рахунок іде на хвилини. Поки людина чекає, що біль мине сам, частина серцевого м’яза може загинути безповоротно.
У колонці РБК-Україна генеральний директор Центру кардіології та кардіохірургії МОЗ України, інтервенційний кардіолог, доктор медичних наук Георгій Манковський пояснює, як розпізнати небезпечні симптоми.
Ціна запізнілого звернення
Кожен інтервенційний кардіолог знає це відчуття. На коронарографії видно закриту артерію, ти проводиш провідник, ставиш стент, кровотік відновлюється, і на екрані все виглядає ідеально.
А потім дивишся на УЗД серця й бачиш, що значна частина стінки лівого шлуночка вже не скорочується. Найприкріше, що в операційній нічого не пішло не так. Просто людина потрапила до нас пізно.
Таких історій у моїй практиці дуже багато, і майже завжди за ними стоїть те саме. Біль почався вночі, і людина вирішила дочекатися ранку. Або випила таблетку від тиску, полежала, а коли не відпустило, ще годину думала, чи варто "турбувати швидку".
Чому час вирішує все
Механіка інфаркту проста. Тромб закриває коронарну артерію, і ділянка м’яза, яку вона живить, залишається без кисню. У перші хвилини клітини ще живі, але що далі, то більше їх гине.
Кардіологи кажуть, що втрачений час означає втрачений міокард, і це майже буквально. В одному з відомих аналізів кожні пів години затримки підвищували ризик смерті протягом року приблизно на 7,5% порівняно з тими, кому допомогли раніше.
Тому вся система допомоги при інфаркті побудована довкола хвилин. За європейськими настановами ЕКГ треба зробити протягом десяти хвилин після того, як пацієнт потрапив до медиків, а артерію відкрити за годину-півтори після встановлення діагнозу.
Ми ці цифри постійно відстежуємо. Але всі вони відраховуються від моменту, коли людина вже звернулася по допомогу. Години на дивані вдома в жодну статистику не потрапляють, хоча результат часто вирішують саме вони.



Чому люди не поспішають до лікаря
Майже ніхто не думає "у мене інфаркт". Думають, що перевтомилися, що защемило спину, що це шлунок або нерви. До того ж інфаркт не завжди виглядає як у кіно, коли людина хапається за груди.
Буває тиск чи печіння за грудниною, задишка, раптова слабкість, холодний піт, нудота. Біль може віддавати в ліву руку, спину, шию або нижню щелепу. У людей із діабетом, у літніх пацієнтів і в багатьох жінок картина ще менш очевидна: іноді є тільки слабкість і нестача повітря.
Моя порада проста. Якщо з’явився новий сильний дискомфорт у грудях і він не минає за кілька хвилин, особливо разом із задишкою, слабкістю чи потом, не намагайтеся поставити собі діагноз самі. Телефонуйте 103. Поки чекаєте на бригаду, сядьте або напівляжте, не робіть жодних фізичних зусиль і слухайте диспетчера.
І краще не їхати самому. Я розумію спокусу: здається, що машиною вийде швидше. Але бригада зробить ЕКГ ще вдома і, якщо побачить інфаркт, повезе одразу туди, де цілодобово роблять стентування.
Якщо ж людина сама приїде в найближчу лікарню, де такої можливості немає, її однаково доведеться переводити. До того ж у дорозі може статися небезпечна аритмія, а поруч не буде нікого з дефібрилятором.
Межі можливостей медицини
Для пацієнта сама процедура зазвичай виглядає буденно: прокол на зап’ясті, катетер до серця, кілька хвилин, щоб знайти закупорку й поставити стент.
Буває, що втручання триває менше, ніж людина перед тим пролежала вдома, чекаючи, що минеться. Відкрити артерію нам здебільшого вдається. А от м’яз, який уже загинув, не відновить ніхто: ні ми, ні найкращі клініки світу.

Як рятують серце під час війни
До всього цього додалася війна. Я регулярно чую від пацієнтів: "Була тривога, вирішив дочекатися відбою". Не треба чекати.
За правилами, які уряд ухвалив у вересні 2026 року, допомогу, яку небезпечно переривати, під час тривоги не зупиняють. Диспетчери 103 приймають виклики, бригади виїжджають, а лікарні приймають пацієнтів із невідкладними станами за будь-якого рівня загрози.
У нашому центрі ургентне стентування не відкладають ні через тривогу, ні через знеструмлення. Якщо під час втручання зникає світло, рентгенопераційна переходить на резервне живлення, і команда працює далі. Для нас це вже звичайна частина роботи у воєнний час.
Рішення, яке може врятувати життя
Коли все закінчується добре, кажуть, що людину врятували лікарі. Насправді ж це заслуга кількох людей: пацієнта, який не став чекати, диспетчера, бригади, яка зробила ЕКГ і повезла куди треба, і команди в операційній. І перша ланка тут завжди сама людина.
Тому я прошу: не бійтеся викликати швидку "даремно". Якщо виявиться, що це не серце, ніхто не вважатиме такий виклик зайвим, і це гарна новина. Значно гірше, коли дзвінок запізнюється на кілька годин.
Увага: Цей матеріал має виключно загальноосвітній характер і не є медичною консультацією. Інформація призначена для ознайомлення з можливими симптомами, причинами та методами виявлення захворювань, але не повинна використовуватись для самодіагностики або самолікування. РБК-Україна не несе відповідальності за діагнози, поставлені на основі матеріалів сайту. У разі проблем зі здоров’ям обов’язково зверніться до кваліфікованого лікаря.