Хто отруїв Ющенка та як Україна втратила шанс на Томос у 2008 році: інтерв'ю Віктора Балоги

До 35-ї річниці Незалежності України РБК-Україна продовжує спецпроєкт "Україна: 35 років незалежності" – серію відвертих розмов із людьми, які ухвалювали ключові рішення у найкритичніші моменти нашої новітньої історії.

Наша чергова розмова – з легендарним антикризовим менеджером Банкової, главою секретаріату президента України (2006-2009 рр.), ексочільником МНС та народним депутатом багатьох скликань Віктором Балогою.

В інтерв'ю Володимиру Куренному Віктор Балога відверто розповів про міжусобиці "помаранчевої" команди, розрив із Юлією Тимошенко, таємну доповідь щодо намірів Путіна та вперше розкрив шокуючі деталі того, як Україна через одну фразу втратила Томос і патріархат у 2008 році.

Нижче наведено скорочену версію розмови, а повне інтерв'ю вже доступне на YouTube-каналі РБК-Україна.

Про помилки 2004 року та "всеїдність" коаліції

– Якщо згадати початок епохи Ющенка – це романтичний шлейф Помаранчевої революції, величезні надії на європейський вектор. Але потім почалися будні, "любі друзі", війна з прем'єром Тимошенко... Чому і коли щось пішло не так?

– Я був причетний до руху президента до виборів з перших днів, ще з 2002 року. Щоб зрозуміти, що пішло не так, треба повернутися у 2004 рік.

Коли Ющенко прийняв рішення балотуватися, суспільство хотіло бачити його першою особою. Але Ющенко, ще не сформувавши політичне гасло, почав збирати команду, в яку запхнув і весь лівий спектр, і весь правий. Він хотів об'єднати те, що у цивілізованому світі не об'єднується. На трибуні Майдану поруч стояли Мороз із Кінахом та праворадикали. І, звичайно, Юлія Тимошенко – молода, амбітна, яка ідеально пасувала до його образу після отруєння.

Коли ти бачиш такий "іконостас" із різними поглядами, зрозуміло, що вони пішли туди не з ідеологічних міркувань, а за посадами. І коли вибори пройшли, виявилося, що одному треба дати прем'єра, іншому – спікера.

Якби Ющенко починав заново, він мав би взяти в партнери тільки Порошенка та Тимошенко. Суспільство чекало на них. А всі інші – то був учорашній день. Ющенко виграв би ті вибори і сам. І тоді він мав би призначити Порошенка прем'єром, брати на себе особисту відповідальність разом із "Нашою Україною" і працювати. Призначення Тимошенко було політичною помилкою, яка заклала конфлікти в команді на роки вперед.

Про світоглядний конфлікт із Тимошенко та фатальні "качелі"

– Протистояння Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко – це був особистісний конфлікт чи світоглядний?

– Це все разом. Тимошенко – людина лівих, популістичних поглядів. Вона старалася брати електорат зліва і хотіла мати все й одразу. Ющенко як політик був людиною правих поглядів, стратегом. Він розумів, що розвиток країни лежить у площині мови, історії та національної ідентичності. Вони думали абсолютно по-різному.

Але я знову запитую: навіщо ти знову дав їй посаду у 2007 році? Відбулися дострокові парламентські вибори, ми сформували більшість. Ющенко міг поставити прем'єром компромісну фігуру, за яку проголосували б і "Наша Україна", і частина БЮТ, і навіть "Партія регіонів". Людину, яка б займалася розвитком країни. А він знову віддав крісло Тимошенко – і на другий день почалися ті самі "качелі".

Далі пішла боротьба на взаємознищення за булаву 2010 року. Вони обидва забули, що там ще є Янукович з Донецька. Тимошенко була готова піти на зміни до Конституції, щоб перетворити Україну на аналог Чехії чи Польщі – де уряд керує виконачою владою, а президент має представницькі функції. Це було логічно. Але ще жоден президент на Банковій не захотів добровільно ділитися повноваженнями, бо кожен вважав, що сидітиме там вічно.

Фото: Віктор Балога (колаж РБК-Україна)

Про загрозу імпічменту та нічний розпуск Ради 2007 року

– Чутки про "Широку коаліцію" ("Ширку") між Тимошенко та Януковичем тоді дуже схвилювали країну. Наскільки реальними були ці переговори?

– Янукович, отримавши у 2006 році крісло прем'єра, з першого дня взявся за демонтаж Ющенка. Завдяки позиції Івана Плюща, юридичному баченню Володимира Шаповала, моїй координації та позиції Ріната Ахметова, який переконав Януковича піти на перевибори, ми тоді зламали цей план. Сім'я президента готова була здатися, але ми не здалися й провели дострокові вибори.

Щодо союзу Тимошенко та Януковича – бажання переписати Конституцію під себе було з обох боків. Можливо, якби вони тоді домовилися про чіткий баланс розподілу влади, країна сьогодні не була б у війні. Але амбіції політиків виявилися вищими за майбутнє держави.

Зі спогадів Віктора Балоги:

"Коли у вересні 2006 року я прийшов очолювати Секретаріат президента, то побачив, що на Банкову ішло два папірці на день: зведення Гідрометцентру про погоду та звітність Держстату. Навіть МВС не присилало кримінальних зведень. Янукович фактично усунув Ющенка від прийняття рішень. Готувався імпічмент.

У 2007 році Янукович і Мороз до 4-ї години дня сиділи в Ющенка і клялися йому у вірності. А о 8-й вечора збиралися проводити нічне засідання Ради для усунення президента. Ющенко вже збирався йти додому. Я зупинив його й сказав: "Зачекайте, вам прийдеться сьогодні працювати довго".

Прийшов Іван Плющ і сказав: "Андрійовичу, вони збираються о 8-й, а ти о 7-й іди і розпускай цю чортову Раду!". О 19:00 Ющенко вийшов на брифінг. Всі ПТС вже стояли у дворі. Це врятувало інститут президентства. А виконавши це завдання, Ющенко просто поїхав відпочивати на ціле літо в Крим..."

Про економічний злет і "золоту епоху" для бізнесу

– Якщо подивитися на цифри, економічні показники за каденції Ющенка були чи не найкращими в історії України. Це була його заслуга чи збіг обставин?

– Це були найкращі показники! І це була не заслуга Януковича чи Тимошенко – це була макроекономічна робота Ющенка, Нацбанку та Віктора Пинзеника.

Після перемоги на президентських виборах прізвище Ющенка вдихнуло в країну головне – свободу. Свобода та ліберальні підходи завжди стимулюють розвиток. Ми тоді закрили тіньові "дірки" на митниці спільно з СБУ та прокуратурою. І щороку бюджет отримував на 5-7 мільярдів доларів більше від плану! Ми не брали кабальних кредитів, у країну йшла валюта.

– Експерти кажуть, що це був найліберальніший період: ні в кого не "віджимали" бізнес, не було кланових війн...

– Абсолютно. Коли я прийшов на Банкову, існувало велике непорозуміння команди Ющенка з Рінатом Ахметовим, який через це сидів за кордоном. Я розібрався і кажу президенту: "Ваша команда без підстав тримає цю людину за кордоном". Ющенко різко відреагував: "Хай приїжджає, я прийму, жодних утисків не буде".

Лібералізація має бути для всіх – від дрібного підприємця до олігарха. Ющенко ніколи не вимагав і не видавлював преференцій від бізнесу. Мені було дано чітке доручення: якщо можеш допомогти бізнесу – допоможи, не можеш – хоча б не заважай.

Фото: Віктор Балога (колаж РБК-Україна)

Про відставку 2009 року та "політичне самогубство" Ющенка

– Чому на початку 2009 року ви вирішили піти з посади?

– Ющенко заявляв, що готується до президентських виборів, але реальної підготовки не проводив. На макротехнічному рівні із залученням фахівців ми розуміли: вибори він не виграє. Але Ющенко був потрібен Україні у великій політиці – як моральний авторитет і стратег.

І Тимошенко, і Янукович пропонували Ющенку очолити їхній уряд після виборів, якщо він підтримає одного з них. Я казав йому: "Вікторе Андрійовичу, ви маєте залишитися у великій політиці. Прийміть рішення, з ким ви хочете далі розвивати країну". На що Ющенко мені відповів: "Мене не влаштовує жоден варіант. Я обираю український народ".

Але український народ на той момент уже визначився, що за нього не голосуватиме! Це було політичне самогубство. Коли ми зібрали нараду і всі присутні почали навперебій співати дифірамби та переконувати, що я маю очолити його виборчий штаб, я взяв слово й сказав: "Вікторе Андрійовичу, я йду у відставку". Зібрав речі і полетів додому. Він потім два місяці кликав мене повернутися, але я свою позицію не міняю.

Про війну в Грузії 2008 року, тривожний Крим та закриті розмови з Путіним

– Під час війни в Грузії 2008 року ви вже розуміли, що наступною буде Україна?

– Завдяки Ющенку, Леху Качинському та президентам балтійських країн Міхаїл Саакашвілі взагалі залишився президентом. Вони особисто прилетіли в Тбілісі і фізично перекрили повітря росіянам, не давши їм зайти в столицю.

Щодо України... Коли Ющенко доручив мені керувати адміністрацією, я створив закриту аналітичну групу, яка "зняла температуру" по Криму. Працювало півтори тисячі людей у дзеркальних групах. Висновки були невтішними.

Я казав президенту: "Нам треба негайно щось робити з Кримом. Потрібно переселяти туди з материка півтора-два мільйони людей (як це робила Росія у свій час), робити вільну економічну зону, залучати західні інвестиції під виробництво та житло". Він поставився до цього несерйозно.

Більше того, Ющенко доручив мені працювати по російському треку. Я особисто зустрічався з Путіним. Після однієї з поїздок до Москви я склав під грифом "Таємно" доповідь про те, як РФ бачить умови нашого співіснування і що вони не планують зупиняться. До цього також поставилися легковажно. Війни можна було уникнути, якщо б ми завчасно та адекватно оцінювали загрози.

Фото: Віктор Балога (колаж РБК-Україна)

Про отруєння Ющенка та агентуру на Банковій

– Чи є сьогодні чітка відповідь, хто отруїв Ющенка у 2004 році?

– У мене особисто є повна картина. Це зробило його ж оточення.

– Ми можемо назвати прізвище?

– Можемо. Жванія, звичайно. Це одна з головних проблем Ющенка – він абсолютно не розбирався в людях. Після виборів у його оточення прийшли не державники, а бізнесмени, пройдисвіти та спецслужбісти інших держав. Йшла жорстока боротьба між Сходом і Заходом на знищення, Ющенку просто пощастило вижити.

Коли я прийшов на Банкову, мені довелося проводити жорстку чистку. Там звісно були і фахові державники – Роман Безсмертний, Іван Васюник. Але решта піклувалася лише про власну кишеню. Я їх просто звільнив – і перших помічників, і других, і третіх.

Драма 2008 року: як Україна через одну фразу втратила Томос і патріархат

– Якби у вас була "машина часу", яку помилку того періоду ви б виправили найперше?

– Найбільший мій біль – це церковне питання. У Ющенка була колосальна історична місія, яку він сам же й перекреслив.

У 2007 році він відправив мене до Вселенського патріарха Варфоломія. Я зміг налагодити з ним глибокий контакт. За пів року ми провели гігантську таємну роботу. Варфоломій сказав мені: "Я хочу зробити патріархат в Україні. Але потрібна згода всіх конфесій".

Ми двічі возили до Константинополя Філарета та Мефодія (УАПЦ). Розмови тривали по 8 годин. Мефодій виявився справжнім патріотом – він сказав: "Я готовий бути хоч монахом, аби був патріархат". А от Філарет уперся і вимагав престол собі. Варфоломій йому чітко сказав: "Тебе не визнає жодна церква світу. Поступися місцем митрополиту Володимиру (УПЦ МП), йди заступником". Зрештою, переконали й Філарета.

Всі ієрархи – від єпископа до митрополита трьох конфесій – підписали документи про об'єднання! Я особисто відвіз ці папери у Стамбул. Варфоломій сказав: "Вікторко, я лечу в Київ. У вас буде патріархат".

У липні 2008 року Варфоломій прилітає до Києва на 1020-річчя Хрещення Русі. Прийом був на рівні Папи Римського. Апогеєм стало спільне свято на Володимирській гірці. І ось – прощальний робочий вечір у "оранжевому кабінеті" Банкової.

Варфоломій дякує і каже: "Пане президенте, через два-три місяці ви отримуєте патріархат".

І тут Ющенко несподівано видає: "Ваша Святість, ви такий добрий, але в мене до вас прохання: поставте патріархом Філарета!".

Варфоломій від шоку встає, гримає палицею по підлозі і переходить з грецької на російську: "Ющенко, вы занимайтесь своими обязанностями! Духовность – это моя кафедра. Вы туда не лезть!".

Зі спогадів Віктора Балоги:

"Він всю дорогу до аеропорту плакав. В аеропорту "Бориспіль" впав обличчям у клумбу, "їв землю", весь у глині... Потім встав і сказав слова, які справдилися до букви: "Сьогодні відбулася найбільша помилка в історії України. Ми втратили шанс через незрозумілі амбіції... Вас чекають великі проблеми. Вас чекають війни".

Якби Ющенко тоді просто промовчав – рішення Варфоломія про автокефалію та патріархат винесло б Ющенка на другий президентський термін без жодних виборчих штабів. Але він власноруч поставив на собі та на країні хрест".

– Дякую за розмову!

– Дякую вам! І з 35-річчям Незалежності. Україна була, є і буде. Все буде добре!