Про роботу під час війни, програми підтримки співробітників, нелегальний ринок тютюну та регуляторний тиск – в інтерв'ю РБК-Україна розповіла керуюча фабрикою "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" Галина Воробйова.
Київська фабрика "Імперіал Тобакко", яка є частиною міжнародної Imperial Brands, як і більшість бізнесу в Україні, у перші дні війни була вимушена повністю припинити виробничу та операційну діяльність. Втім, вже за півтора місяця компанії вдалося розв'язати більшість проблем, пов’язаних із логістикою та безпекою працівників, й поновити діяльність.
За час великої війни підприємство зазнало немало викликів, зокрема і ворожу атаку дронів, яка зруйнувала частину потужностей фабрики. Але успішно реалізовані протоколи безпеки дозволили компанії забезпечити стабільну роботу навіть у таких умовах. Що більше, за цей час в компанії не було жодних скорочень та зменшення зарплат.
Галина Воробйова обіймає посаду керуючої фабрикою з червня 2017 року. Про те, як війна вплинула на роботу "Імперіал Тобакко", завдяки чому вдалося поновити виробничі потужності, як мотивувати колектив та чому регуляторний тиск з боку влади заважає галузі – в інтервʼю Галини Воробйової РБК-Україна.
– Чим сьогодні є київська фабрика "Імперіал Тобакко" в Україні?
– Передусім, це високотехнологічне виробництво і команда спеціалістів з великої літери. І всі випробування, які випали на долю нашого виробництва з початку повномасштабного вторгнення, тільки довели, що для нас немає нічого неможливого.
– Як саме війна вплинула на роботу фабрики?
– До війни не можна підготуватися. Але ми слідкували за новинами й готувалися до найгіршого. Ще в кінці 2021 року ми створили антикризовий комітет на випадок, якщо дійсно щось може піти не так. Нам важливо було вжити всіх безпекових заходів, щоб не постраждав колектив.
Коли почалася війна, у нас на виробництві була нічна зміна. О 4:30 ранку ми, як і всі, прокинулися від вибухів. Швидко активували антикризовий план: посадили людей в заздалегідь підготовлені автобуси, розвезли усіх по домівках, закрили фабрику.
– На основі чого в компанії готувались до найгіршого сценарію? Це були рекомендації з боку влади?
– Ні, всю інформацію ми отримували з відкритих джерел. Аналізували ситуацію, радилися зі штаб-квартирою.
Тоді це також був період гострого COVID-19, тому ми розуміли, що безпекові протоколи можуть знадобитися і в цьому контексті. У крайньому разі ми вирішили, що витратимо додаткові кошти – але матимемо "План Б".
24 лютого у всіх був шок. Ніхто не знав, що з нами буде далі. Але цей страшний день врешті став і початком нашої нової історії.
– До початку війни фабрика виробляла значний обсяг продукції на експорт. Як закриття компанії на початку війни вплинуло на ці процеси?
– Так, на той момент у нас на експорт вийшли 38 контейнерів, які були в портах Одеси та Чорноморська. Пріоритетом було зробити все, щоб ці контейнери виїхали з території України й були якнайшвидше доставлені у пункти призначення. Ми робили все можливе і неможливе, щоб вони поїхали.
Близько за два місяці усі контейнери доїхали до своїх клієнтів. Ми зберегли кошти й майже 320 млн штук сигарет. А цей кейс показав нашим іноземним партнерам, що українці просто якісь надлюди.
На сьогодні ми не виробляємо продукцію на експорт. Таким чином, ми втратили 3,7 млрд штук сигарет – саме такий річний обсяг продукції, яку київська фабрика виробляла на експорт. Сьогодні ми задовольняємо попит тільки внутрішнього ринку.
– Ви доволі швидко поновили роботу фабрики. Як приймали це рішення?
– Так, в Києві фабрика доволі швидко відновила роботу. Звісно, цьому передувала колосальна робота з вивчення ситуації й оцінки усіх можливих ризиків. Ми не могли наражати на небезпеку співробітників.
Врешті ми дійшли згоди зі штаб-квартирою, що вжили достатньо безпекових заходів, посилили усі можливі протоколи, і вже 11 квітня поновили роботу. Через півтора місяця після початку великої війни.
– Київська фабрика постраждала від російських обстрілів. Як штаб-квартира на це реагує?
– Це, дійсно, непросто. Кожного разу ми запевняємо штаб-квартиру, що все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Але з іншого боку – який в нас є варіант?
– Варіант релокації розглядався?
– Перенесення бізнесу, особливо, коли ми говоримо про велике виробництво, це дуже серйозні інвестиції.
Після однієї з атак до нас приїжджала незалежна експертиза з Великобританії, яка провела оцінку усіх ризиків й визнала, що Київ сьогодні є одним з найбільш захищених міст в Україні, тому релокація фабрики не буде доцільним рішенням.
Наразі посилюємо безпеку на київській фабриці. Зокрема, будуємо свої автономні бомбосховища. Ми почали будівництво на початку року, і вже в травні перша черга була здана.
Наші бомбосховища сумарно розраховані на 400 людей. Це будуть окремі приміщення не більш ніж на 50 людей по всій території. Це свідоме рішення, щоб не збирати всіх в одному місці.
– Скільки компанія інвестувала у будівництво таких бомбосховищ?
– Близько 50 млн гривень.
– А в яку суму компанія сьогодні оцінює збитки від наслідків ворожих атак?
– Сума прямих збитків внаслідок ворожих атак оцінюється більш ніж у 300 млн грн. Зокрема, у нас постраждав виробничий корпус, складські приміщення готової продукції, деяка сировина.
Якщо говорити про непрямі збитки, то треба додати ще майже півмільярда гривень. Це недоотриманий прибуток від того, що ми півтора місяця не реалізовували продукцію.
– Яким чином в компанії фіксують збитки, завданні війною? Чи буде компанія подавати позови у міжнародні суди, щоб стягнути ці кошти з країни-агресора?
– Звісно, усі завдані війною збитки ретельно фіксуються. Ми документуємо ці дані за допомогою міжнародних організацій, правоохоронних органів.
Ми розуміємо, що це складний і тривалий процес. Але вже є чимало прописаних механізмів, працюємо за цими алгоритмами. Ворог має бути покараний.
– З якими викликами воєнного часу було справитись найскладніше?
– Найскладнішим в умовах війни, звісно, є забезпечення безпеки співробітників. В цьому питанні у нас немає компромісів. Як тільки пролунала тривога - ми зупиняємо виробництво і вивозимо всіх співробітників до найближчого укриття.
Так, кожна незапланована зупинка – втрати для компанії. Ми підрахували, що лише за 2023 рік близько 7% незапланованих втрат були викликані саме тривогами. Якщо це перекласти на гроші – це близько 3,5 млн грн.
На якість самої продукції зупинка виробництва не впливає. Але ми закладаємо додаткові витрати на наднормову роботу нічними змінами або додатковими змінами у вихідні дні.
– Як швидко вдалося повернути довоєнні обсяги виробництва?
– Як я вже сказала, з початку війни ми втратили продукцію, яка вироблялася на експорт. Але у 2022 році до нас звернулася компанія "Філіп Морріс" з пропозицією контрактного виробництва їх продукції.
Як відомо, їхня фабрика знаходиться у Харкові, тому зробивши оцінку ризиків – вони вирішили, що продовжувати роботу там небезпечно, тому звернулися до нашої штаб-квартири, з питанням чи могли б ми взяти на себе контрактне виробництво їхньої продукції. Попри те, що вони наші конкуренти, це абсолютно стандартна практика, яка використовується в усьому світі.
– Ці перемовини велись саме на рівні штаб-квартири у Лондоні?
– Так, рішення приймалося на глобальному рівні. Перше, що цікавило керівництво – чи готові ми в таких умовах до додаткового обсягу роботи.
Але ми звикли до великих обʼємів. Навпаки, в результаті цього контракту отримали інші приємні "проблеми": коли всі скорочували персонал, нам треба було створити нові робочі місця і знайти додатково 70 людей.
В результаті, ми швидко змогли все налагодити й вже в серпні 2022 року почали виробляти продукцію за контрактом для іншої компанії.
– Чи інспектує хтось з "Філіп Морріс" виробництво? Як відбувається контроль якості?
– На початку співробітництва колеги постійно приїздили на фабрику. Зараз вже все відлагоджено, перевірено, тому контролю як такого не треба. Наша фабрика відповідає усім світовим стандартам, жодного дорікання чи зауваження до нас не було.
Також у нас повністю прописані всі протоколи, як ми з ними співпрацюємо. Є щомісячні наради, звіти й так далі.
– У травні цього року "Філіп Морріс" відкрила нову фабрику у Львові, як ця подія вплине на ваше співробітництво?
– Ми маємо підписані договірні відносини по грудень цього року. Тобто до цього часу в нашому контракті нічого не змінюється. Що буде далі – побачимо.
– Як війна змінила кадрову політику компанії?
– Сьогодні у нас вже 42 людини мобілізовані – це майже 25% військовозобов'язаної частини колективу. Для працюючого бізнесу це, звісно ж, складне випробування.
Організовуємо програми внутрішньої передачі знань, досвіду, розвиваємо професійний потенціал персоналу. Але з кожним наступним мобілізованим ситуація стає все складнішою і складнішою.
– Який відсоток працівників компанії заброньовано? Як взагалі ставитесь до ініціатив влади в цьому питанні?
– Ми прекрасно розуміємо, що маємо балансувати між двома абсолютно пріоритетними питаннями – захист держави та наповнення бюджету. І не можна сказати, яке з них більш пріоритетне.
Однозначно, необхідне бронювання якоїсь кількості спеціалістів, 50% чи 60% це має бути – не можу сказати. Але робота не має зупинятися, а індустрія, яка є однією з бюджетоутворюючих, має й надалі виконувати свої зобов'язання перед державою.
Крім того, ми продовжуємо підтримувати мобілізованих співробітників. Усі отримують заробітну плату у повному обсязі. Також вони не виключені з додаткових виплат, які ми щорічно робимо.
– Що допомагає сьогодні мотивувати команду? Як підтримуєте моральний дух серед працівників?
– Підтримка морального духу колективу зараз є важливою складовою кадрової політики для будь-якого бізнесу. Бо важко всім.
Від перших днів війни компанія допомагала евакуйовувати працівників та їхніх родичів, які мешкали у районах бойових дій, організовувала переміщення всіх охочих співробітників та їхніх сімей у безпечніші регіони України з оплатою проживання і харчування.
Також на початку війни Imperial Brands створила Фонд допомоги співробітникам в Україні, які внаслідок військової агресії втратили житло або потребують його відновлення. Внески роблять працівники з усього світу, компанія подвоює цю суму.
Крім того, цей фонд допомагає й тим співробітникам, які стали батьками після 24 лютого 2022 року. За час війни вже більш ніж 15 людей отримали по 120 тисяч гривень.
Сьогодні разом з командою лідерів намагаємось відмежувати людей від негативу і фокусувати на роботі. Тому активно впроваджуємо нові напрямки, продовжуємо трансформуватися, ставати ще більш сучасною компанією.
– Чи були якісь нові технології або процеси впроваджені на фабриці за час війни? В яких змінах є потреба?
– За своїм технічним станом київська фабрика вже є одним з кращих підприємств тютюнової галузі в Європі. Але ми постійно працюємо над вдосконаленням робочих, операційних процесів.
Втім, все, що стосується додаткових інвестицій, на жаль, йде на ліквідацію наслідків атак. Наприклад, ремонт складу нам обійдеться у близько 120 млн грн. Звісно ж, це не можна назвати інвестицією, але це те, що дозволяє нам й надалі продовжувати роботу.
– Чи продовжує завод Imperial Tobacco інтегрувати принципи сталого розвитку у свою діяльність?
– Imperial Tobacco має чіткий фокус на сталий розвиток, збереження нашої планети. В рамках цього у групи є глобальна мета, щоб усі 33 фабрики концерну до 2025 року перестали вивозити відходи на полігони.
Минулого року нам вдалося реалізувати цю програму. Київська фабрика стала 14-ю в групі, яка отримала відповідний сертифікат.
– Останні півроку на тютюновому ринку спостерігається зниження рівня нелегальної торгівлі, що останніми роками є найбільшою проблемою галузі. Що сприяло покращенню ситуації, на вашу думку?
– Сьогодні частка нелегального ринку тютюну в Україні складає 19,1%, згідно із дослідженням Kantar від квітня 2024 року, за останні півроку цей показник знизився на 6,6 п.п., але рівень нелегальної торгівлі все ще дуже високий.
Ми ще раз переконалися, що як тільки правоохоронні органи починають докладати зусиль, ситуація змінюється на краще. Завдяки активним діям із закриття точок нелегального продажу, виявленню оптових складів з контрафактом в різних регіонах України у лютому-березні цього року, рівень нелегальної торгівлі почав знижуватися. Ми це відчули через збільшення легальних продажів. Також Державна податкова служба відзначає, що збільшилися продажі через РРО (реєстр розрахункових операцій), тобто через касові апарати.
Щоб цей тренд продовжувався, потрібна безперервна системна робота, а не епізодичні активності. Довготривалий ефект дасть саме зупинка нелегальних виробництв, тому що закриття торгових точок – це боротьба з наслідками, а зупинка виробництв – це викорінення причини.
– Регуляторна політика держави сприяє тому, щоб легальний бізнес розвивався?
– Тютюнова галузь – одна з найбільш зарегульованих в Україні.
Наприклад, минулого року президент підписав запровадження електронної марки акцизного податку з 1 січня 2026 року. Новий закон має на меті дозволити відстежувати рух алкоголю, тютюнових виробів, рідин для електронних сигарет від виробника/імпортера до кінцевого споживача.
Наразі немає ще фінального технічного рішення, як це буде все відбуватися, але знову ж таки, якщо буде воля і бажання відслідкувати нелегальне виробництво, то це можна зробити й без цього закону.
Одна з основних причин постійного збільшення обсягу нелегальної продукції – вартість легальної продукції, яка швидко зростає. І цьому як раз сприяє акцизна політика держави.
На жаль, ті регуляторні зміни, які держава запроваджує для тютюнової галузі не сприяють розвитку індустрії. Бо разом з подоланням усіх наслідків, що сьогодні завдає війна, нам додатково ще треба адаптуватися до постійних законодавчих змін.
Тільки за останні два роки владою були ініційовані новий формат пачки, нові медичні попередження, заборона характерних ароматів, впровадження нової паперової марки, запровадження системи відстеження продукції, е-акциз.
Таке враження, що держава поставила собі за мету подивитися, хто з виробників виживе в умовах постійних вимог до галузі. Втім, ми не збираємося зупинятися, ми націлені розвиватися, наповнювати державний бюджет і працювати на нашу перемогу.