Формула Мінекономіки або як зупинити виробництво зброї за пʼять днів

Уявіть, що завтра вам треба повідомити 150 своїм працівникам новину: броні у вас більше немає, але на роботу їхати все одно потрібно. Саме це доведеться зробити кожному підприємству ОПК, на якому працює тисяча військовозобов'язаних фахівців, за зниженої до 85% квоти бронювання.

А коли ці 150 людей будуть мобілізовані, доведеться розброньовувати когось із решти 850 – щоб зберегти квоту. Потім ще і ще, поки на підприємстві, яке виробляє необхідне для Сил оборони України озброєння, не залишиться нікого.

Це не прогноз і не перебільшення. Це – механіка, яка запускається автоматично в день набуття чинності ухваленого рішення.

Трохи контексту: 13 жовтня Кабмін ухвалив постанову "Про деякі питання організації бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час".

Документ ухвалено з можливістю доопрацювання – в частині відсоткових показників бронювання на це відведено п'ять днів. Тобто цифра 85% не остаточна. Рішення щодо неї ухвалюватиметься до 18 жовтня. Це і є той короткий проміжок, у якому ще можна не допустити помилки.

Проєкт, підготовлений Мінекономіки, передбачає зниження ліміту для ОПК та енергетики зі 100% до 85%, для теплопостачання, водоканалів і поводження з відходами – з 75% до 60%.

Паралельно створюється Координаційний центр при Кабміні з 17 осіб: співголови – Мінекономіки та Міноборони, до складу входять СБУ, ГУР, Служба зовнішньої розвідки, Нацполіція, ПФУ та Держпраці.

Без рекомендації Центру підприємство не отримає ні статусу критично важливого, ні ліміту бронювання понад 50%. Більше того, за рекомендаціями координаційного центру підприємства може бути позбавленого статусу критично важливого. Рішення про підвищений ліміт діятиме до одного року.

Тобто підприємства ОПК більше не зможуть бронювати 100% своїх військовозобов'язаних співробітників. Визначення і підтвердження критичності Міністерством оборони буде здійснюватись на підставі пропозицій та рекомендацій Координаційного центру.

Відбувається це не у вакуумі. Постійні тривоги через нове покоління російських ударних БпЛА порушують системну роботу підприємств. Наймасштабніші за роки зміни на стратегічному рівні управління потребують часу на адаптацію. Дірка в оборонному бюджеті ставить під питання подальші закупівлі. Перехід на тендерну систему позначається на методичності закупівель.

Масовий прискорений експорт і далі залишається амбіцією, а не реальністю. Галузь уже працює на межі й водночас держава пропонує ОПК іще одне випробування.

Але повернімося до цифри 85%, вона має наслідки, не прописані в тексті постанови. Сьогодні підприємства мають рівно стільки співробітників, скільки потрібно під уже отримані контракти і прогнозовані обсяги виробництва. Зняття броні з 15% одразу ставить під питання взяті зобов'язання.

Є й інший бік. Будь-яке серйозне розширення виробництва вимагатиме повторного звернення до Координаційного центру, щоб збільшена кількість співробітників потрапила в ту саму квоту. Тобто норма одночасно вимиває людей з підприємств і блокує нарощування.

Як це виглядає на практиці, видно на будь-якому підприємстві, що виробляє свою продукцію в Україна під обстрілами. Компанія-виробник працює у три зміни, включно з нічною, фактично 24/7.

Під час повітряних тривог усі працівники залишають виробничі приміщення та перебувають в укриттях – виробництво зупиняється повністю. Щоб компенсувати втрачений час і не зірвати державні контракти, роботу доводиться організовувати в декілька змін, і кожна потребує повноцінного кадрового забезпечення.

Тобто чим інтенсивніші обстріли, тим більше працівників потрібно підприємству для виконання того самого контракту. Запропонована ж Мінекономіки норма діє у протилежному напрямку.

До кадрової проблеми додається процедурна. Впродовж другої половини літа 2026 року підприємства ОПК пройшли черговий цикл підтвердження критичності. Це вимагало значного ресурсу команд, які відповідають за юридичний супровід, підготовку податкової звітності та в цілому створювало атмосферу напруженості.

Тепер цей шлях доведеться пройти заново – у стислі терміни і вже через Координаційний центр, де рішення ухвалюватиметься за участі семи відомств. Кожне погодження такого складу означає затримку через необхідність досягати консенсусу.

Поточна модель, за якої Міноборони дає статус критичності на основі наданого переліку документів, логічніша, гнучкіша і швидша. Після останнього циклу підтвердження 14% підприємств були відсіяні. Це показує, що держава прискіпливо ставиться до своїх обов'язків, а більшість підприємств ОПК наявними можливостями не зловживають.

Тепер же Міноборони втрачає не частину повноважень, а саму можливість вирішувати: без рекомендації Центру статус не надається взагалі.

Залишається питання, навіщо все це робиться. Лавиноподібне зростання ОПК України відбулося у 2022-2025 роках. Сьогодні загальна кількість співробітників галузі становить 300-350 тисяч – без такого ж радикального приросту за останній рік.

Теза про те, що бронювання в ОПК стало лазівкою для масового уникнення мобілізації, цими цифрами не підтверджується. Але іншої логіки за відмовою від 100% бронювання не проглядається.

Припустімо все ж, що занепокоєння щодо зловживань із бронюванням щире. Якщо завдання – унеможливити їх, для цього не потрібні ні Координаційний центр, ні квота.

Якщо є підозри і сумніви, уповноважені органи мають право і повинні перевіряти дотримання критеріїв підприємствами. Такий механізм передбачений чинним законодавством та вже не раз застосовувався.

Є спокуса подати цю ситуацію як історію про те, що виробники молодці, нарощують виробництво і просять їх не чіпати. Така картина буде неповною, а тому хибною. Йдеться не про зручність галузі. Йдеться про величезний ризик утратити можливість виготовляти зброю в момент, коли Україна знову входить у піковий період вразливості.

За менше ніж рік на посаді виконавчої директорки ТСУ мої очікування щодо підтримки галузі з боку держави знизилися до рівня "не заважайте". До 18 жовтня ще є час не створювати собі додаткових проблем там, де їх можна не створювати.