Формула економічного ривка. Що допоможе Україні повторити успіх Східної Європи
Євроінтеграція, інвестиції і технологічний стрибок – саме це може сприяти пришвидшеному розвитку економіки України. Нестача кадрів, військові загрози та корупція будуть гальмувати розвиток. Про перспективи зростання економіки України вдвічі за 15 років в колонці члена Ради НБУ Василя Фурмана для РБК-Україна.
Головне:
- Для подвоєння ВВП за 15 років Україна має зростати в середньому на 4,7% щороку. Це амбітний, але досяжний показник, який вже демонстрували країни Центральної та Східної Європи.
- Ключові драйвери зростання. Ними мають стати Євроінтеграція, масштабна відбудова та технологічний розвиток.
- Перехід до переробної моделі. Зростання частки виробництва продукції з високою доданою вартістю дозволить Україні підвищити конкурентоспроможність.
- Головні ризики гальмування розвитку. Без вирішення проблеми дефіциту кадрів, захисту інвестицій та боротьби з корупцією досягти поставленої мети буде вкрай складно.
Нова 15-річна економічна стратегія Мінекономіки, яка передбачає намір подвоїти ВВП України за 15 років, викликає чимало дискусій. Реакція спільноти коливається від стриманого оптимізму до відвертого скепсису.
У нас протягом останніх 15 років було багато стратегій і який результати? Хочу висловити свою експертну точку зору.
З точки зору математики, щоб економіка зросла вдвічі за 15 років, середньорічний темп зростання ВВП має становити 4,7%.
Чи це можливо? Так. Наприклад, Польща, Румунія та країни Балтії після інтеграції в ЄС демонстрували схожі або навіть вищі темпи зростання протягом тривалого часу.
Враховуючи, що економіка України сильно впала у 2022 році (ефект низької бази), у перші повоєнні роки відновлення ми можемо бачити стрибки зростання на 6-8% на рік суто за рахунок відбудови.
Але втримати середній показник майже у 5% протягом 15 років поспіль – це завдання "з зірочкою", яке вимагає ідеальних умов.
Фактори "ЗА": що робить цей план реалістичним
1 – Євроінтеграція як каталізатор. Вступ до ЄС реформує державу та відкриває доступ до європейських структурних фондів (мільярди євро на інфраструктуру) та знімає торговельні бар'єри. Це головний драйвер, який спрацював для всієї Східної Європи.
2 – Інвестиції у відбудову. Приплив десятків мільярдів доларів на відновлення зруйнованих міст, інфраструктури та енергетики автоматично генеруватиме величезний попит на внутрішньому ринку, створюватиме робочі місця і стимулюватиме суміжні галузі.
3 – Технологічний стрибок. Україна вже є світовим полігоном для defense tech (оборонних технологій). Розвиток власного ВПК та стабільний IT-сектор можуть давати високу додану вартість, компенсуючи втрати у традиційній металургії чи сировинному агросекторі.
4 – Концентрація на переробці, а не на сировинній моделі економіки. Головне, що є чітке розуміння в нашій державі, що нам потрібно структурно перебудовувати економіку і уже є відповідні рішення у цьому напрямку.
Сувора реальність: головні перешкоди
Попри математичну досяжність, на практиці уряд може зіткнутися з фундаментальними викликами, про які в стратегіях писати легше, ніж вирішувати їх у житті.
Демографічна прірва. Це найслабше місце будь-якої стратегії. Мільйони українців виїхали, багато з них асимілюються в ЄС. Робочої сили критично бракує вже зараз.
Подвоїти ВВП без людей можна лише за рахунок шаленого зростання продуктивності праці та тотальної автоматизації, що потребує гігантських інвестицій у технології.
Безпекові ризики. Навіть після завершення активної фази війни, сусідство з Росією нікуди не зникне. Великий іноземний бізнес боїться ризиків. Щоб частка інвестицій у ВВП зросла з довоєнних 15-16% до необхідних 25-30%, потрібні або безпрецедентні гарантії безпеки (наприклад, стаття 5 НАТО), або масштабні механізми страхування воєнних ризиків.
Інституційна слабкість (суди і корупція). Інвестор приходить туди, де його права захищені. Якщо українська судова система та правоохоронні органи не будуть радикально реформовані, приватний капітал в Україну не піде, а державні гроші та донорська допомога не дадуть сталого довгострокового ефекту.
Навіщо ще одна стратегія, якщо попередні не спрацювали?
Скепсис суспільства щодо "нових стратегій" абсолютно виправданий. Ми бачили "Стратегію-2020", "Стратегію-2030" і багато інших документів, які до кінця нереалізовані. Проте, зараз є об'єктивні причини для написання нової:
1 – Старі стратегії не працюють. Війна повністю змінила структуру економіки (знищено половину металургії, заблоковано частину портів, зруйновано енергетику). Планувати за лекалами 2021 року неможливо.
2 – Вимога партнерів. Щоб отримувати гроші від ЄС (зокрема за програмою Ukraine Facility на 50 млрд євро) та Світового банку, Україна повинна мати чіткий, погоджений з ними план структурних реформ. Ця стратегія – це своєрідний "бізнес-план" держави, який ми показуємо кредиторам та донорам.
Мій вердикт
Заява уряду про подвоєння ВВП за 15 років – це амбітна мета. Вона реалістична за умови швидкого завершення війни, вступу до ЄС, активної відбудови держави, повернення хоча б половини біженців та проведення структурних реформ.
І навіть якщо вона не буде реалізована у повному обсязі, враховуючи реальний стан інфраструктури, жорсткий дефіцит кадрів на ринку праці та історичну повільність українських інституційних реформ, успіхом буде навіть якщо ми виконаємо цей план на 70%.