Експорт морем став смертельною лотереєю: як війна б'є по українській металургії

Як вказує видання, до повномасштабного вторгнення гірничо-металургійний комплекс забезпечував близько 10% ВВП України та приблизно третину експорту. У галузі працювали понад пів мільйона людей, а кожне тринадцяте робоче місце в країні було прямо або опосередковано пов’язане з металургією.

За словами операційного директора "Метінвесту" Олександра Мироненка, після останніх атак внесок галузі у ВВП зараз "ймовірно, наближається до нуля".

Російські удари по великих підприємствах

По металургійному гіганту "Запоріжсталь" РФ випустила загалом 17 ракет. Загинули вісім працівників, ще 31 людина була поранена. Підприємство, на якому працюють близько 8,5 тис. осіб, зупинене на невизначений термін.

25 вересня ArcelorMittal Кривий Ріг також заявив, що не може безпечно продовжувати роботу після серії атак. Унаслідок ударів загинули п’ятеро працівників.

Наслідки зупинки металургії

Втім, проблема виходить далеко за межі самих підприємств: податки металургійних компаній забезпечували від 30% до 70% доходів місцевих бюджетів у містах, де розташовані великі заводи.

"Іншими словами, від цих компаній залежить фізичне виживання міст", - пояснює ВВС.

Зупинка таких підприємств означає менше коштів на зарплати бюджетникам, утримання інфраструктури, ремонти тепломереж, дитячі садки та соціальні програми.

Голова Ради оборони Кривого Рогу Олександр Вілкул вже заявив, що зупинка заводу ArcelorMittal Кривий Ріг - це удар не лише по працівниках заводу, а й по всій громаді через втрату податкових надходжень.

Читайте також: Кривий Ріг оголосив про перехід на "режим виживання" через зупинку промисловості

Ризики для ринку праці також значні: якщо металургійні підприємства залишатимуться зупиненими тривалий час, роботу можуть втратити сотні тисяч людей у самій галузі та суміжних секторах. Це може спровокувати нові хвилі внутрішньої та зовнішньої міграції.

"Насувається гуманітарна катастрофа", - сказав у коментарі виданню директор GMK Center Станіслав Зінченко.

Відсутність власного виробництва сталі також може мати наслідки для оборонної промисловості та відбудови. Сталь потрібна для військової техніки, захисних конструкцій, укриттів, мостів, будівель та відновлення інфраструктури.

Якщо внутрішнє виробництво не відновиться, Україні доведеться більше імпортувати металопродукцію, що підвищуватиме собівартість будівництва та відбудови.

Окрема проблема - інвестиції: до війни ГМК був одним із найбільших інвесторів в українську економіку та щороку вкладав у середньому 2-3 млрд доларів. Тепер значна частина ресурсів іде не на розвиток, а на аварійні ремонти та спроби відновити пошкоджені потужності, підкреслюється у матеріалі.

Проблеми для експорту

Проте фізичне відновлення заводів не вирішує всіх проблем: "російські удари по залізниці зробили перевезення їхньої продукції небезпечною та важкою справою. А удари по портах перетворили експорт на смертельну лотерею", - пише ВВС.

Додатковий тиск створюють і торговельні обмеження ЄС, зокрема нові квоти на імпорт сталі, які почали діяти з 1 липня.

Читайте також: Мільйонні збитки та загроза зупинки: що може врятувати українську металургію від колапсу

У результаті українська металургія одночасно стикається з кількома кризами: фізичним руйнуванням підприємств, проблемами логістики, втратою експортних ринків і нестачею коштів для відновлення.

Якщо цей спад затягнеться, Україна ризикує втратити не лише частину промислового виробництва, а й значний обсяг податків, валютної виручки, робочих місць та інвестицій - ресурсів, які будуть критично потрібні для післявоєнного відновлення.