Екотрансформація по-шведськи: як турбота про довкілля стає частиною щоденного вибору

Спецпроєкт
"Культура свідомого життя"
за підтримки "Філіп Морріс Україна"

У шведській культурі турбота — не кампанія, а звичка. Від сортування сміття до міського дизайну, від вибору транспорту до способу жити зі своїми звичками — все працює на одне: зменшити шкоду й не порушити чужий простір. Це і є скандинавська екомодель. І вона вчить не "бути екологічним", а жити так, щоб не шкодити — без надзусиль. Детальніше — в спецпроєкті РБК-Україна.

Виховання екомислення з трьох років

У Швеції не потрібно переконувати: "екологія — це важливо". Бо тут діти зростають у культурі, де дбати про довкілля — так само звично, як чистити зуби.

У дитячих садках діти сортують сміття після сніданку, створюють “екожурнали” зі спостереженнями за погодою, обговорюють клімат і вчаться повторно використовувати матеріали для ігор.

У шкільних програмах є обов’язкові блоки про зміну клімату, циркулярну економіку, водозбереження, споживання енергії.

У муніципалітеті Мальме діє програма "Stadsodling", за якою учні самостійно компостують органіку зі шкільних їдалень і доглядають за власним садом — там росте капуста, салат, зелень, навіть квіти для шкільних подій. Звички, що формуються тілесно — не забуваються, коли дитина виростає. Бо це — її досвід.

Побут, у якому зручно бути свідомим

Сортування сміття — не геройство, якщо контейнери стоять за 20 метрів від будинку. Здати стару лампу — не клопіт, якщо поруч із супермаркетом є ресайкл-куточок. Привезти зламаний тостер на ремонт — не проблема, якщо муніципальна майстерня в сусідньому районі.

У Швеції все побудовано так, щоб екологічно жити було легше, ніж неекологічно.

Просто для розуміння: у 2023 році Швеція переробила понад 85% пластикових пляшок і бляшанок завдяки системі Pantamera — автоматів, які повертають 1-2 крони за кожну тару. І з кожним роком ці дані тільки ростуть. Більшість супермаркетів приймає вже не тільки упаковку, а й батарейки, лампи, електроніку.

У повсякденному побуті для шведів абсолютно нормально купляти одяг у second hand або через популярні сервіси перепродажу Blocket і Sellpy, ремонтувати речі замість того, щоб викинути — у країні діє понад 400 "ремонтних кафе", знижувати рівень споживання м’яса — понад 30% дорослого населення не їсть червоне м’ясо щодня, купляти меблі, зроблені з перероблених матеріалів — як-от колекція IKEA із пластику, виловленого з Балтійського моря.

Екологічність тут інтегрована у все — навіть у меню шкільних їдалень, де 2–3 дні на тиждень безм'ясні страви. Це не "елітний вибір для прогресивних" — це норма.

Екологія як турбота про себе і про інших

У Швеції екологічність — не лише про пляшки й пакети. Це і про здоров’я, звички, особисті рішення. Особливо ті, що впливають не тільки на нас, а й на простір довкола.

Одне з найпомітніших зрушень — відмова від традиційного куріння.

У 2024 році Швеція стала першою країною в ЄС, де рівень куріння серед дорослих знизився до 5%, що дало їй змогу отримати статус країни, вільної від тютюнового диму. Досягти цього вдалося завдяки масовому переходу населення на бездимні нікотинові продукти, зокрема на ZYN.

У 2025 році ZYN став першим і наразі є єдиним брендом нікотинових подушечок, що отримав маркетингову авторизацію від Управління з контролю за якістю харчових продуктів та лікарських засобів США (FDA).

Це нікотинові подушечки без диму, запаху й попелу. Вони не шкодять іншим, не вимагають "вийти покурити" і не привертають зайвої уваги. В офісах, поїздах і навіть аеропортах ZYN не викликає конфліктів — бо не порушує жодної соціальної межі.

Цей вибір — не про "відмову". Це — про гармонійний компроміс: залишити звичку, але вписати її в "екологічну" побутову модель, де комфорт одного не суперечить комфорту іншого.

Місто, в якому легко не шкодити

Міський простір у Швеції не лише зручний — він сприяє екологічному вибору. У Стокгольмі понад 900 км велодоріжок, пішохідні зони в історичних районах, громадський транспорт працює на біопаливі й електриці. До 2030 року уряд планує зробити весь транспорт у містах вуглецево-нейтральним.

Архітектура теж підтримує сталий підхід: будівлі оснащують системами збору дощової води, на дахах — зелені насадження, у дворах — місця для сортування й компостування.

З 2019 року в країні заборонено курити в публічних місцях: не лише в кафе, а й на зупинках, біля шкіл, на відкритих майданчиках. Бездимні альтернативи, як ZYN, були зокрема, створені на заміну традиційному курінню, як інший спосіб доставки нікотину без диму, горіння і попелу. Це не виняток — це логіка простору, в якому немає потреби боротися за право дихати чисто.

Екотрансформація по-українськи

Україна — на початку цього шляху. Але важливо інше: цей шлях уже розпочато. У Києві запрацювало перше муніципальне підприємство з централізованого сортування. У Львові активно діє Zero Waste Lviv, проводяться zero waste-фестивалі. У Хмельницькому, Дніпрі, Запоріжжі відкриваються Reuse-центри, де речам дають друге життя.

За даними Міндовкілля, наразі в Україні сортують менш як 5% від загального обсягу відходів. Цей показник значно відстає від європейських країн, де відсоток сортування може сягати від 30% до 60% та вище.

Утім все-одно це — зміни. І вони стануть сталими. Якщо кожне екорішення буде простим, зручним і не протиставлятиме здоров’я — комфорту, звичку — простору.

Матеріал призначений для осіб, яким виповнилося 18 років