Дитяче ожиріння: винні батьки, школа, політики чи Санта? Інтерв’ю з головним дієтологом України

Головне:

• Які основні причини розвитку ожиріння у дітей?
• Яка роль держави у вирішенні проблеми дитячого ожиріння?
• З якого віку і за яких ознак батькам слід непокоїтися через ризик ожиріння в дитини?
• Чи може розвиток ожиріння бути спричинений недбальством батьків?
• Що під силу зробити батькам дітей з надлишковою масою тіла, а коли без допомоги лікаря не обійтися?
• Які небезпечні захворювання можуть розвинутися у дитини, якщо проблему ожиріння проігнорувати?
• Чому школярі відмовляються їсти у їдальнях і чи варто давати дитині із собою бутерброди?
• Чи стала здорова їжа недоступною українцям через високі ціни на продукти?

Проблема дитячого ожиріння в Україні - це питання не лише генетичної схильності, харчування чи малорухливого способу життя, а й критичний показник ефективності державної політики.

Вагомою причиною загострення проблеми є відсутність належної політики, спрямованої на мінімізацію впливу агресивного маркетингу та неконтрольованої реклами потенційно небезпечних продуктів. Наприклад, такої, де Санта-Клаус напередодні новорічних свят п'є всім добре знайомий солодкий напій. Тож найбільш ефективними у подоланні проблеми дитячого ожиріння будуть саме політичні рішення, зокрема ухвалення законопроєктів про введення акцизу на солодкі газовані напої.

Яка роль батьків, закладів освіти, медичних працівників та держави у вирішенні проблеми дитячого ожиріння - в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна пояснив кандидат медичних наук, професор, голова Асоціації дієтологів України, завідувач кафедри громадського здоров'я та нутриціології НУБіП України Олег Швець.

– Які основні чинники призводять до набору маси тіла у дітей - генетика, харчування, малорухливий спосіб життя, стрес?

– Є багато чинників. Один із них - це дійсно генетична схильність. Якщо батьки мають надмірну масу тіла та ожиріння, то, ймовірно, що й у дітей буде ця проблема.

Проте вагомою причиною доречно вважати відсутність належної державної політики, спрямованої, зокрема, на мінімізацію впливу агресивного маркетингу та неконтрольованої реклами потенційно небезпечних продуктів. Наприклад, такої реклами, у якій Санта-Клаус напередодні новорічних свят п’є всім добре знайомий напій.

Тож, на мою думку, найбільш ефективними у подоланні проблеми дитячого ожиріння будуть політичні рішення.

Уже є законопроєкти про введення акцизу на солодкі газовані напої, і вони наразі перебувають на розгляді у відповідних органах. Проте деякі народні депутати говорять про недоцільність такого кроку, про складну систему цього оподаткування і фактично саботують зміни.

Разом з тим і Держпродспоживслужба, і Національна рада з питань телебачення та радіомовлення могли б робити значно більше в цьому напрямі.

Звісно, ментальні порушення, стрес теж можуть підвищувати ризик розвитку ожиріння у дітей, однак вони не є головними. Здебільшого йдеться все-таки про середовище, в якому росте дитина, - сім'я, заклади дошкільної та шкільної освіти, маркетинг.

Нині в закладах освіти впроваджується реформа шкільного харчування, але це - не швидкий процес, і він потребує ретельного контролю. Це складна реформа, тому не варто її критикувати, адже вона потребує і часу, і навчання людей, які її реалізують.

Водночас треба впроваджувати інформаційні кампанії - такі, які будуть цікаві дітям, зокрема це й кампанії в соцмережах. Крім того, я вважаю, що у школах доцільно викладати основи нутриціології.

І обов’язково слід приділяти увагу тому, щоб діти були фізично активними, а натомість менше часу проводили з гаджетами.

Уже з 11-12-річного віку можна ефективно пропрацювати це питання і промотувати тренд на здоровий спосіб життя, здорове харчування, фізичну активність.

Можливостей багато, але вони не використовуються в нашій країні повною мірою.

– А щодо харчування - яка його роль?

– Харчування - це вже, можна сказати, передостання сходинка.

Споживати нездорову їжу в надмірних кількостях дитину спонукають насамперед середовище та генетична схильність.

– З якого віку і за яких ознак слід непокоїтися через ризик ожиріння в дитини?

– Це може бути дуже ранній вік - навіть перший місяць життя. І батькам помітити такі ознаки складно - це завдання медичних працівників. А медичних працівників для цього треба забезпечити сучасними цифровими інструментами.

У нашій країні є чудові цифрові рішення для зручного паркування автівок чи з контролю комунальних послуг, а от забезпеченість медиків інструментами, які б давали змогу визначити, чи нормальна маса тіла в дитини, - це проблема.

Є застарілі перцентильні таблиці, але на їх підставі педіатрам та сімейним лікарям на сьогодні вже вкрай складно своєчасно виявити надмірну масу тіла і встановити діагноз ожиріння.

Перший калькулятор для визначення надмірної маси тіла в дітей і підлітків з'явився позаминулого року. Він доступний на платформі реформи дитячого харчування Знаїмо.

Калькулятор для визначення надмірної маси тіла в дітей та підлітків (фото: скриншот із сайту реформи дитячого харчування "Знаїмо")

Особисто я звертався до МОЗ із проханням внести цей калькулятор у медичні інформаційні системи, звертався і до самих МІС, але питання з місця не зрушилося.

Водночас, за результатами дослідження поширеності дитячого ожиріння COSI Ukraine, проведеного минулого і на початку цього року в рамках Європейської ініціативи ВООЗ, майже половина батьків, чиї діти мають проблеми з вагою, не визнають цього, навіть коли їм про це відкрито говорять.

– А батьки можуть зробити хоч щось, аби запобігти розвитку чи прогресуванню ожиріння?

– Виявити ожиріння у дітей, як я вже говорив, батькам без допомоги лікаря непросто. Втім, від батьків залежить принаймні те, чи вчасно вони відвідують педіатра або сімейного лікаря. І обов’язково під час візитів слід говорити з лікарем про вагу дитини.

Батьки повинні звертати увагу на те, чи не забагато їсть дитина, чи активна вона. А ще - звертати увагу на одяг: чи не стає він дитині різко затісний.

– Чи доречно говорити, що розвиток ожиріння може бути ознакою недбальства батьків?

– Зараз у світі є такий тренд, як шеймінг або блеймінг. Тобто йдеться про те, що оточення звинувачує людей із надмірною масою тіла - мовляв, "людина сама винна".

Однак це неправильно. Ожиріння - це захворювання. Людина може контролювати перебіг цієї хвороби, звертатися по допомогу, щоб одужати. Тобто за перебігом ожиріння треба стежити, як і за будь-якого захворювання.

У багатьох країнах, зокрема скандинавських, є така практика: якщо батьки не водять дитину на регулярні стоматологічні огляди, а потім у дитини виявляють карієс, то це може стати підставою для того, щоб позбавити батьківських прав. З ожирінням поки що такого немає.

Проте водити дитину до лікаря - це безумовний обов'язок батьків. Крім того, батьки можуть самостійно зайти на сайт "Знаїмо" і скористатися наведеним там калькулятором. На цьому ресурсі є і трактування отриманого результату. Це може стати поштовхом для подальших обстежень.

Якщо батьки самі не помічають проблему, але про надлишкову масу тіла в дитини говорять знайомі чи родичі - це теж може стати сигналом, що потрібна консультація фахівця. На сьогодні вже не вважається ознакою здоров'я, якщо дитина "пухка" і "завелика".

– А батьки можуть на підставі власних спостережень і розрахунків "посадити" дитину на дієту?

– Батьки можуть зробити базові речі - обмежити кількість солодощів і випічки в раціоні, а натомість додати більше рослинної їжі.

Але важливо, щоб при цьому не було примусу. Адже в такому разі може виникнути інша проблема - розлади харчової поведінки.

І я ще раз наголошую на тому, що в питанні ожиріння дитина має бути під наглядом лікаря.

– До якого фахівця слід звертатися - педіатра, ендокринолога чи дієтолога, якщо батьки помітили, що дитина стрімко набирає вагу?

– Починати слід з педіатра або сімейного лікаря. А далі за потреби він спрямує до фахівця вузької спеціалізації.

– А якщо цей стан у дитини не помітити, проігнорувати - які можуть бути наслідки і коли вони можуть розвинутися?

– Наслідки можуть бути вже в дитячому віці. Це такі дуже небезпечні та потенційно інвалідизуючі стани, як цукровий діабет і серцево-судинні захворювання. Плюс багато локалізацій раку частіше спостерігаються в людей із надмірною масою тіла.

Тобто йдеться про серйозні наслідки, яким можна запобігти, якщо своєчасно відреагувати на проблеми з вагою.

– А чи правда те, що ожиріння є хронічним захворюванням, а не просто "надмірною масою тіла"? Тобто захворюванням на все життя?

– Якщо в людини є генетична схильність до ожиріння, то контролювати масу тіла, дійсно, необхідно протягом усього життя.

Проте в цьому немає нічого складного чи катастрофічного - адже йдеться про те, щоб упродовж усього життя дотримуватися засад здорового харчування.

– Чи слушно говорити про те, що нині в Україні "здорова їжа" стала недоступною через високі ціни на продукти?

– Насправді саме нездорове харчування часто є дорожчим. Наприклад, ковбаса, яку люди споживають замість м’яса чи риби. Все-таки ковбаса - це недешевий продукт.

Звісно, всі продукти зараз дорожчають, тож складно говорити про те, що на будь-який бюджет можна скласти збалансований раціон, який, до того ж, відповідатиме смаковим вподобанням усіх членів родини.

Тож треба працювати з тим, що маємо, і намагатися вписатися в бюджет родини, при цьому споживаючи здорову, не оброблену їжу. Це цілком реально.

Олег Швець вважає, що найбільш ефективними у подоланні проблеми дитячого ожиріння будуть політичні рішення (фото: amcenter.com.ua)

– Повертаючись до реформи шкільного харчування. Її справді критикують, зокрема і в контексті того, що діти відмовляються їсти ці страви. Що можете сказати про це?

– Багато залежить від батьків і від самих учнів. Якщо із шкільним харчуванням є якісь проблеми, є факти порушення вимог, то треба насамперед сигналізувати про це адміністрації закладу освіти. Якщо адміністрація не реагує - звертатися до Держпродспоживслужби. Якщо немає реакції від Держпродспоживслужби, то можна звертатися і до правоохоронних органів.

– Тобто батьки мають право робити відповідні запити, щоб контролювати харчування дитини в школі?

– Вони зобов'язані це робити. Адже найбільш зацікавлені у здоров’ї дітей саме їхні батьки.

Це не та ситуація, коли можна все пустити на самоплив і не цікавитися цим, переклавши відповідальність на адміністрацію закладу освіти чи посадовців.

– А щодо меню - якщо в дитини є нарікання на страви, вона не хоче їх їсти: що робити в таких випадках?

– У 2019 році ми консультувалися з департаментом освіти КМДА. Тоді розмова йшла про перспективи реформи шкільного харчування. Планували запровадити її в Києві.

На той час із місцевого бюджету щороку витрачалися сотні мільйонів гривень - йдеться про харчування учнів 1-4-х класів. 80% цієї їжі викидалося - діти не хотіли її їсти. У тарілках були неапетитна на вигляд каша, буряк, сосиска.

Якщо і зараз діти не хочуть їсти їжу із шкільної їдальні, то можна припустити, що справа в тому, як цю їжу готують. Якщо готують несмачно, то якими б не були вимоги до меню, діти ці страви їсти не хотітимуть.

Усі, хто задіяний у процесі шкільного харчування, повинні відповідати за свою ділянку роботи. Кухарі відповідають за те, щоб було смачно. Завідувач харчоблоку відповідає за те, щоб використовувалися якісні продукти. Адміністрація закладу освіти, своєю чергою, повинна простежити, чи задоволені діти харчуванням. І якщо діти не задоволені - треба міняти кухарів.

Батьки теж повинні запитувати дітей, чи смачна їжа у школі, чи сита дитина, чи з’їла вона свою порцію.

– А дати дитині в школу додатково із собою ще й бутерброд - це правильно чи ні?

– Якщо дитина додатково хоче протягом дня з’їсти бутерброд, то, звісно, треба їй його із собою дати. Вона не може бути голодною в школі, адже тоді вона не буде старанно навчатися.

Давати їжу із собою потрібно і тоді, якщо з певних причин дитині не підходить чи не смакує шкільний обід.

Умовно одній дитині із ста, цілком можливо, просто не підходить шкільне меню. У таких випадках, звичайно, батьки повинні давати дитині їжу із собою.

А от якщо 99 дітям із 100 меню не підходить - то це вже питання до їдальні і до адміністрації закладу.