Дисципліна, тренерство та East Side Bboys: історія українця Gimnast на шляху до Олімпіади

Перші кроки 

Денис народився у Запоріжжі, та про брейкінг дізнався, коли був на відпочинку за містом. Він помітив хлопців, що робили рухи, які він до того ніколи не бачив - і одразу цим "загорівся". Денису на той момент було 11: він три роки займався гімнастикою, поки не покинув цю справу. А брейкінг, за його словами, показав, що з тілом можна робити все що заманеться - і це його вразило. 

Та до повноцінних тренувань Gimnast приступив нескоро. Через брак грошей йому спочатку доводилося займатися самостійно вдома. Навчальними матеріалами виступали касети з кліпами з MTV: друзі записували по кілька відео, де артисти танцювали брейк, а потім всі разом їх розбирали. 

Усе змінилося після дня народження. Денису подарували гроші, які той відразу відніс до місцевого клубу, що працював на базі великого заводу. Там, як каже Gimnast, тренувалися "найкращі бібої та бігьорлз" Запоріжжя, тому потрапити туди було мрією.

 

 

Денис Семенихін (фото: Street Culture)

 

Хлопця одразу помітили, передусім завдяки його гнучкості та витривалості, які він розвинув під час занять гімнастикою.

"Гімнастика стала моєю перевагою, і моїм викликом. З одного боку, в мене була спортивна "база" та дисципліна. З іншого - я був надто затиснутим. Брейкінг - це танець, і саме танцю мені довелося вчитися з нуля", - каже Денис.

Та це не завадило хлопцю отримати запрошення у місцеву команду вже на першому тренуванні. Так Gimnast - як прозвали Дениса старші через його минулі заняття - розпочав свої перші кроки у брейкінгу. 

Команда називалася FlyOut – з нею хлопець вирушив на свої перші змагання, місцевий турнір "Хіп-хоп манія 2".

"Це був інший світ. Я побачив багато різних бібоїв та бігьорлз, які приїхали з різних міст - кожен рухався по-різному, зі своїм стилем. Загалом атмосфера була неймовірною: в нас не було ані комп'ютерів, ані YouTube, тому все, що ти бачив на власні очі, ти бачив уперше. А особливо в ті часи, на початку 2000-х, коли брейкінг в Україні переживав бум, це все було чимось незабутнім", - згадує Gimnast.

Команда Gimnast тоді зайняла третє місце, а змагання виграли бібої з Big Fan - найкращої крю (команди) у Запоріжжі на той момент. За рік-два Денис отримав досвід та необхідні скіли - і зрештою приєднався до цієї команди. Саме з Big Fan, як каже, Gimnast, у нього стався прорив у кар'єрі - принаймні, в Україні. 

Цікаво, що своєю найкращою "перемогою" цього періоду Gimnast називає саме поразку. Це сталося на одному зі змагань у Харкові, де він з командою дійшов до півфіналу, та програв за крок до перемоги.

"Це відчувалося як сильний ляпас. Та мене невдачі лише мотивують: я побачив на тому батлі неймовірний рівень і відчув, що можу перемагати. Але для цього треба тренуватися ще більше й ще старанніше", - говорить спортсмен.

Так Gimnast і вчинив - і вже скоро така налаштованість дала результат.

Далі Big Fan виграли змагання у Тернополі, Одесі та Керчі. Останні стали для Дениса тріумфальними: спочатку він переміг у змаганнях 3х3, а потім став найкращим у форматі Seven to Smoke. І все це - з травмою, яку він отримав під час виступів. 

"Морально мені було круто, а ось фізично не дуже. Коли повернувся додому, в школі мене відвели до лікаря - виявилося, що я більшу частину турніру змагався з поламаним коліном. Довелося проходити довготривалу реабілітацію - та це лише додало мені запалу", - підкреслює Gimnast.

 

Денис Семенихін (фото: Street Culture)

Міжнародне визнання

Денис згадує, що на той момент в Україні вже були сильні команди, що вигравали не лише у себе вдома, а в Європі та у світі. Однією з таких була East side Bboys. Саме з нею Gimnast та Big Fan частіше за усіх зустрічалися у фінальних етапах змагань - і переважно програвали. 

Та у 2006 році Big Fan та East side Bboys об'єдналися під назвою останніх. Так почався новий розділ історії - як всієї спільноти, так і Gimnast зокрема. Уже з новим колективом Денис поїхав на свої перші міжнародні змагання Warsaw Challenge до столиці Польщі в 2006 році - і там посів друге місце.

"Нас, можна сказати, помітили. Побачили, що хлопці з України можуть конкурувати, досягати успіху. Та й ми зрозуміли, що рухаємося у правильному напрямку", - каже Денис. 

А вже наступного року East side Bboys дійшли до півфіналу престижних змагань UKBboy Championship у Лондоні. Хлопці поступово набиралися досвіду – і все це зрештою зіграло роль.

"Пам'ятаю, коли вже в когось з'явився інтернет, мій друг завантажив відео одного батлу. Це була Франція, Battle Pro – я побачив цей рівень, скіли, і був неймовірно вражений. Тоді в мене промайнула думка: "Я виграю цей турнір", - згадує Gimnast.

 

 

Денис Семенихін (фото: Street Culture)

 

Уперше така можливість в нього з'явилася ще у 2007 році. Це були змагання 8х8, але East side Bboys приїхали вп'ятьох - трьом учасникам, зокрема одному з найкращих виконавців Kolobok, не дали візу. На питання від організаторів про подальшу участь хлопці відповіли, що впораються. І не збрехали - в одному з раундів East side Bboys здолали одну з найсильніших команд Франції та відразу привернули на себе увагу. Українській команді так і не вдалося перемогти, та вони вразили і організаторів, і місцеву публіку - і згодом отримали запрошення на батл наступного року. 

У 2008 році Battle Pro у Франції відбувався у форматі збірних - так вирішили організатори. Цього разу від України колектив прибув в оптимальному складі, де були бібої з різних команд: East Side Bboys, Ruffneck Attack, South Bboys Front. І тепер усе вдалося: ця неофіційна збірна перемогла, здолавши на своєму шляху сильних опонентів із Нідерландів, а також команду зі США, що на той момент була у світовому топі. Як каже Денис, у такий спосіб і він, і його тіммейти (партнери по команді) зробили серйозну заявку – і цей успіх відкрив їм нові двері в престижні чемпіонати. 

З командою та індивідуально він виграв численні батли у Франції, Німеччині, Італії, Швейцарії, і навіть у США та Китаї, серед яких - Only Bboying, Bboy Europe, E-Fise Montpellier, Battle Tested, Evolution World Finals, Red Bull Boogie Final та багато інших. Загалом - понад 40 перемог у світових турнірах, чемпіонатах та контестах. 

Команда East side Bboys, якій цьогоріч виповнюється 20 років, справедливо вважається легендарною не тільки в себе вдома, але й в усьому світі. А Gimnast всі ці роки - її незмінна і вкрай важлива частина. 

Денис каже, що український брейкінг став потужною силою на міжнародній арені завдяки наполегливості локальних бібоїв та бігьорлз.

"Життя в Україні і тоді, і зараз не є легким. Коли ти приходиш на тренування, розумієш - треба конкретно "впахувати", щоб досягати успіхів. Шлях з українських міст до світових арен наповнений перешкодами. Та це додатково мотивує, головне - не здаватися", - говорить він.

 

 

Денис Семенихін (фото: Street Culture)

 

Тренерство та Олімпіада

Упродовж кар'єри бібоя Gimnast завжди цікавився її зворотним боком - тренерством. Уперше спробувати себе в новій ролі йому вдалося на початку 2010-х: тоді він розпочав власні заняття з дітьми в рідному Запоріжжі.

"Мені, по-перше, подобається передавати досвід, бачити, як з моєю допомогою людина прогресує. А, по-друге, я й сам навчаюсь нового під час цього процесу. Тож це ще один спосіб розвиватися для мене", - зізнається він.

 

 

Через активну участь у змаганнях Gimnast тоді був змушений поставити на паузу тренерську діяльність. Та зараз він повернувся до цього заняття - вже як наставник олімпійської збірної України, яку підтримують ГО Street Culture, платформа "Алгоритм дій" та Міністерство молоді та спорту України.

"Роль тренера у брейкінгу не сильно відрізняється від іншого спорту", - каже Денис.

Зараз його завдання - підготувати членів команди до майбутніх виступів на Олімпіаді.

"Тут є два головних складники: фізичний та моральний. Моя відповідальність полягає в тому, щоб бібої та бігьорлз були в оптимальній формі, щоб виконати все, що запланували. А також моє завдання - налаштувати хлопців та дівчат психологічно, надати їм впевненості перед відповідальним моментом", - ділиться Семенихін.

 

 

Денис Семенихін (фото: Street Culture)

 

Gimnast вірить, що робота з тренером позитивно впливає на спортсменів. Напередодні фінальних відбіркових батлів перед Олімпіадою в української збірної було два збори загальною тривалістю у чотири тижні - і вже за цей час був відчутний прогрес.

"Я як людина ззовні можу підказати бібою чи бігьорл, що працює, а що - ні. Дати конструктивну критику - бо мати додаткову думку, це завжди перевага", - розповідає він.

А після Олімпійських ігор Денис продовжить діяльність тренера - вже національної та молодіжної збірних України. Тут, як він каже, в нього буде набагато більше часу для підготовки перед відповідальними змаганнями, тож він очікує на продуктивну роботу. Нове покоління українських бібоїв та бігьорлз вже на підході. І під керівництвом таких досвідчених виконавців як Gimnast можна не сумніватися - вони обов'язково скажуть своє слово.

А поки вся увага - на Олімпійські ігри в Парижі.