У наступному році прогнозується дефіцит на ринку металобрухту. Цей ресурс – важлива складова виробництва сталі, нарощування якого неможливе без належного забезпечення поставок брухту. Наскільки металурги планують збільшити виплавку сталі, чи зможуть покрити майбутній дефіцит брухту списана військова техніка та поставки від "Укрзалізниці", що пропонують в уряді для збалансування ринку – у матеріалі РБК-Україна.
Наскільки українські металурги забезпечені брухтом для виробництва сталі?
Чи буде збільшуватися потреба у брухті в майбутньому?
Як багато колишньої військової техніки перетворюється на нову зброю?
Скільки брухту може і скільки реально відвантажує залізниця?
Який ефект для економіки має експорт сталі у порівнянні з продажем сировини?
Металобрухт є важливим ресурсом для роботи металургійних заводів, які виплавляють сталь. Його не вистачає для реалізації планів українських металургів на наступний рік. Баланс ринку брухту став предметом обговорення учасниками конференції Української асоціації вторинних металів ("УАВтормет"), яка відбулася 28 листопада.
Під час заходу представники металургійних заводів зазначили, що вже у наступному році на ринку брухту буде дефіцит. Голова правління "Інтерпайп Дніпровтормет" Валентин Макаренко сказав, що завод "Інтерпайп Сталь", після вимушеної, аварійної зупинки, планує у грудні відновити виплавку сталі, а в наступному році – надолужити втрачені обсяги та збільшити виробництво.
Плани щодо збільшення випуску сталі має також група "Метінвест". Генеральний директор компанії "Метінвест-Ресурс" Іван Ковалевський сказав, що у 2026 році планується збільшити виробництво на 300-500 тисяч тонн.
Зі збільшення обсягів металургійного виробництва буде зростати споживання брухту. Проте, за даними "УАВтормет", українські металурги вже наростили споживання ресурсу за 10 місяців цього року більше, ніж на 100 тисяч тонн у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. "Якби "Інтерпайп Сталь" працювала на повну силу, то там було б не 100 тисяч, а значно більше", - сказав Валентин Макаренко. Таке динамічне збільшення споживання було б дуже складно покрити брухтозаготівельним компаніям і, як результат, виник би дефіцит.
Ще одним свідченням нестачі сировини є неповне виконання планів по відвантаженню брухту з боку заготівельних підприємств. Іван Ковалевський повідомив, що на сьогодні "Метінвест-Ресурс" не отримав законтрактованих 89 тисяч тонн. "Якщо у нас такий "профіцит", чому вони (брухтозаготівельники - ред.) щомісяця недовиконують свої зобов'язання, які беруть на себе", - прокоментував представник "Метінвесту".
Дефіцит металобрухту носить не ситуативний, а структурний характер, сказав заступник директора аналітичної компанії "Укрпромзовнішекспертиза" Сергій Поважнюк. Обсяг заготівлі брухту з початку повномасштабного вторгнення впав у два рази із 4 до менше ніж 2 млн тонн на рік. Однією з причин є тимчасова втрата промислових регіонів на сході та півдні країни. "Ми втратили колосальне джерело брухту", - сказав Поважнюк в коментарі РБК-Україна.
Крім того, роками заготівля брухту випереджала темпи закладки металу в об'єкти нового будівництва. До того ж, зазначає Сергій Поважнюк, зараз здебільшого будуються житлові або бізнес-приміщення. Кількість вилученого з них брухту в майбутньому буде не значною, адже багато металу залито в бетон, він розпорошений. Ці приміщення не можна порівняти із цехами заводів, де багато великих металевих конструкцій.
Така тенденція буде створювати дефіцит брухту у майбутньому, особливо після закінчення війни, коли розпочнеться масштабна відбудова. "Укрпромзовнішекспертиза" прогнозує, що у післявоєнні роки виробництво сталі може зрости у два рази – із сьогоднішніх 7 до 15 млн тонн на рік. Для цього, необхідно буде збільшити обсяг брухтозаготівлі у 1,5 рази – з 2 до 3 млн тонн, що буде досить непросто і потребуватиме інвестицій.
"У нас може виникнути дуже велике напруження з брухтом, щоб наростити заготівлю, треба інвестувати в обладнання", - сказав Поважнюк та додав, що заготівля брухту потребує окремого майданчика для його підготовки та зберігання, техніки, навченої бригати для порізки та складання металобрухту.
На конференції президент "УАВтормет" Володимир Бублей повідомив, що за 10 місяців цього року заготівля брухту в Україні становила 1,7 млн тонн, при цьому споживання метзводами склало 1,266 млн тонн, а експорт – 345 тисяч тонн.
Такий обсяг експорту до 2022 року складав 10% від обсягу заготівлі. "Ціж 300-400 тисяч тонн сьогодні – це вже буде 30% від ринку брухту. Це неспівставні величини", - пояснив Сергій Поважнюк.
Один із представників брухтозаготівельників представив на конференції лист покупця свого брухту – заводу у Польщі. У цьому листі польські металурги просять свій уряд всіляко сприяти імпорту українського брухту, який посилює їх конкурентні позиції. У відповідь, металурги зауважили, що експорт дійсно захищає виробника, тільки іноземного, а не національного. "Кожна країна намагається захистити свого виробника", - прокоментував Валентин Макаренко.
З початку повномасштабного вторгнення, потужним джерелом для наповнення ринку брухту чорних металів мав би стати військовий брухт. Пошкоджена, списана військова техніка та інше обладнання мають стати сировиною для виробництва нової сталі. Проте, з реалізацією військового брухту є серйозні проблеми, головна з яких - його небезпека, тобто наявність вибухових речовин. Це питання також піднімалося на конференції.
Представники компаній Interpipe та "Метінвест" сказали, що приймають військовий брух, але відповідно до затверджених на підприємствах правил. Ресурс проходить ретельну перевірку на предмет відсутності конверсійного брухту, тобто такого, який може містити вибухові речовини та має бути утилізований спеціалізованими підприємствами.
Наприклад, на потужностях підприємства "Інтерпайп Дніпровтормет" проводиться спектральний хімічний аналіз брухту, який потрапляє на підприємство. "Ми готові брати партії однорідних металів, наприклад, корпуси танків. Ми згодні взяти партії безпечного брухту, з хімією (аналізом хімічного складу - ред.), яку ми розкладемо самі", - сказав голова правління компанії "Інтерпайп Дніпровтормет" Валентин Макаренко.
Генеральний директор "Метінвест-Ресурс" Іван Ковалевський нагадав про відповідальність постачальників військового брухту за відсутність конверсійної складової. Якщо компанія бачить ознаки того, що в партії можуть бути вибухонебезпечні предмети (наприклад, снаряди або патрони), вона повертає партію постачальнику, що передбачено в договорах купівлі-продажу.
У Міністерстві оборони знають про проблему поширення конверсійного брухту та зазначили, що така майно із військових частин утилізується спеціалізованими підприємствами, проте, можливе незаконне поширення такого брухту безпосередньо із зони бойових дій. Для кращого сортування брухту, міністерство закуповує обладнання для визначення його хімічного складу.
Відповідаючи на питання представників металургійних заводів про обсяги заготівлі та реалізації брухту, представник Міністерства оборони сказав, що загальні запаси чорних та кольорових металів на балансі відомства не перевищують 20-25 тисяч тонн.
"У нас до 20 тисяч тонн (загальні запаси, які постійно підтримуються на такому ж рівні - ред.). Ми реалізували у цьому році 11,5 тисяч тонн", - сказав він та додав, що у відомстві не вистачає робочих рук для підготовки брухту.
У наступному році Міноборони планує залучити підрядні підприємства, які зможуть розділяти метал за сплавами, готувати його до рівня шихтового матеріалу. Це має збільшити заготівлю брухту, проте наскільки може зрости цей показник, міністерству поки складно сказати. Поки, план Міноборони по заготівлі брухту на 2026 рік - близько 10 тисяч тонн.
Навіть, коли гостра фаза війни буде завершена, в міністерстві не можуть гарантувати зростання обсягів заготівлі брухту,. "У нас не буде сотні тисяч тонн навіть… Щодо утилізації майна, яке буде після гострої фази, основним питанням буде вибухонебезпека", - пояснив представник Міноборони.
Найбільшим потенційним джерелом брухту чорних металів залишається залізнична інфраструктура тому, політика "Укрзалізниці" у цьому питанні стала одним із ключових аспектів конференції.
Як повідомила заступник директора Департаменту майнової політики АТ "Укрзалізниця" Тетяна Аксьоненко, на сьогодні запаси брухту на майданчиках компанії становлять близько 250 тисяч тонн. Кожного року додається ще біля 100 тисяч ресурсу. Це доволі значні запаси, вони становлять майже 18% від обсягу щорічної заготівлі брухту в країні.
Проте, в компанії не вистачає працівників, щоб майно, яке підлягає списанню, було належним чином підготовлене до реалізації. "Наступного року буде до 10 тисяч вагонів на виключення. Ми розуміємо, що у нас фізично немає ні людей, ні можливостей це порізати, тому ми пропрацьовуємо механізм продажу цього рухомого складу як металобрухту", - сказала Аксьоненко, додавши, що у найкращі роки "Укрзалізниця" могла різати 4 тисячі вагонів на рік.
Спікер зазначила, що у наступному році компанії треба було б продати близько 250 тисяч тонн брухту (150 тисяч запасів та 100 тисяч нового брухту) та визнала, що такий обсяг компанія "навряд чи подужає". Варто зазначити, що у цьому році "Укрзалізниця" зі 100 тисяч запланованих до продажу тонн брухту реально відвантажила замовникам лише 25 тисяч тонн.
Валентин Макаренко нагадав, що у роки з найбільшими обсягами реалізації (2019-2020 роки) залізниця відвантажувала 152 тисячі тонн брухту. У відповідь на його питання, скільки списаних вагонів компанія планує виставити на продаж разом із запасами, Аксьоненко повідомила, що план на 2026 рік – 16 тисяч одиниць вагонів, проте вона не прокоментувала який обсяг брухту, компанія зможе реально відвантажити замовникам.
Учасники заходу зауважили, щоб збільшити реалізацію, "Укрзалізниці" варто переглянути та встановити на ринковому рівні вартість відвантаження, визначити єдину кінцеву ціну та забезпечувати відвантаження на локацію покупця, адже так працює весь брухтозаготівельний ринок.
Іван Ковалевський сказав, що ціни на брухт від "Укрзалізниці" залишаються вищими за ринкові. Методика їх визначення не відповідає реальним ринковим умовам, якщо до неї додати комісію майданчику Prozorro, вартість відвантаження та інші складові.
"Якщо не змінити систему розрахунку кінцевої ціни брухту, "Укрзалізниця" і надалі буде отримувати довідки (про ціни на брухт - ред.), виставляти лоти вище ринку і ніхто їх купувати не буде", - сказав він. Також оператор залізничної інфраструктури має перейти на систему відвантаження на локаціях покупця, це поставить в рівні умови всіх покупців ресурсу, вважають в "Метінвесті".
Тетяна Аксьоненко сказала, що "Укрзалізниця" застосовує більш свіжий (нижчий) ціновий індикатив та зменшила ціну відвантаження зі 1 140 до 700 гривень за тонну, але визнала, що продажі брухту все-таки залишаються невисокими.
Потенційні додаткові джерела брухту (Міноборони та "Укрзалізниця"), які раніше оцінювалися асоціацією "УАВтормет" у 500 тисяч тонн на рік, насправді можуть забезпечити лише до 40 тисяч тонн ресурсу на рік (10-15 військового і 25 тисяч залізничного брухту). Обсяг цих двох джерел становить лише 2% в структурі загальної заготівлі. Таким чином, ресурс Міноборони та "Укрзалізниці" не вирішує проблеми дефіциту металобрухту, а завищені оцінки не дають можливості реально оцінити потенціал цих джерел, вводить в оману учасників бізнес-процесів та державні органи при прийнятті рішень. Отже, баланс ринку металобрухту на 2026 рік залишається дефіцитним, який з часом може поглиблюватися.
Для вирішення цього питання, в середині листопада Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства розробило проект постанови Кабміну, яка регулює обсяг квот на експорт-імпорт товарів у наступному році. В Мінекономіки пропонують встановити квоту на експорт брухту у наступному році на нульовому рівні, що дозволить втримати всередині країни дефіцитну сировину.
До того ж, експорт сталі дає набагато більший вклад в економіку та державний бюджет у порівнянні із продажами сировини. Вартість тонни брухту становить близько 200-300 доларів, тоді як тонна готової сталевої продукції складає тисячі доларів. "Чим більший переділ, тим вища вартість", - прокоментував РБК-Україна Сергій Поважнюк.
Внутрішня переробка тягне за собою значний мультиплікативний ефект, адже робота металургії створює робочі місця в багатьох суміжних галузях та підтримує економіку цілих прифронтових регіонів.
В умовах дефіцитного балансу ринку сировини, вкрай необхідним є прийняття державного рішення, яке дасть найбільший економічний ефект та дозволить збільшити виробництво сталі, яка необхідна для виготовлення військової техніки та економічного відновлення країни.