Дефіцит кадрів змушує бізнес йти в університети: інтерв’ю з ректором Дніпротеху

Війна пришвидшила міграцію, але українці за кордоном все одно перебувають в нашому освітньому процесі, якщо рідний виш вдома робить для цього все можливе, каже ректор Дніпровської політехніки, кандидат технічних наук, професор Олександр Азюковський. В інтерв'ю для РБК-Україна він розповів, чи можливо працювати вже з 2 курсу навчання, як зацікавити школярів точними науками та чим українська освіта краща за європейську.

Головне:

• Війна кардинально змінила навчальний процес в Україні. Як тут допоможе безперервна освіта?
• Чи замінить YouTube класичні університети?
• Як зацікавити молодь інженерією, не налякавши формулами на першій лекції?
• Яких технічних фахівців зараз не вистачає найбільше?
• Як Дніпротеху вдалося зберегти викладацький склад в умовах війни?
• Чи реально працювати на українську економіку, фізично перебуваючи в Німеччині?
• Чим українська освіта краща за західну?

Про онлайн-освіту та про те, коли у виші йдуть вчитись дорослі

– Ви очолюєте один з провідних технічних вишів країни. На жаль, місто Дніпро знаходиться доволі близько до фронту. В якому форматі у вас ведеться навчання зараз?

– До онлайну ми вже були пристосовані. З 2019 року ми розвиваємо онлайн-навчання в робототехніці, співпрацюючи з німецькими університетами та надаючи доступ до їхніх сучасних лабораторій. Це відповідає світовим трендам, де часто навіть складні виробництва налаштовуються дистанційно.

Реальний світ живе в онлайні. Це не означає, що офлайн не потрібен. Це неправильно. Але, вибачте, що б ми не казали, зараз життя та здоров 'я – це понад усе. Тому основні заняття у нас онлайн. Наші лабораторії в максимальному доступі до студентів. Онлайн – це головна відмінна риса навчального процесу в часи війни. Людина – понад усе, безпека – понад усе. Це й відрізняє Україну від всіх інших.

– В Україні через ковід, а потім війну, є ті, хто за час навчання в університетах не побував навіть в аудиторіях. Які наслідки цього ми маємо зараз в цілому в країні?

– По-перше, це факт. Але, по-друге, в Україні є парадигма безперервної освіти. Я можу бакалаврат чи магістратуру тотально провчитися офлайн і це не означає, що через два роки мені не треба буде підвищення кваліфікації. Ніяк можна замінити емоції в комунікації в аудиторії зі студентами чи комунікацію з колегами за філіжанкою кави он-лайном.

Що потрібно зробити, і що вже фактично робиться? Надання можливості вчитися фактично безперервно. Щось онлайн, щось офлайн. Можна називати освітою впродовж життя, освітою дорослих, підвищенням кваліфікації або безперервним навчанням, як це раніше практикували в ІТ-сфері, а тепер і в інших видах бізнесу. Це є необхідним реагуванням.

Чи можна назвати це проблемою? Мені не подобається таке слово, адже проблема – це коли не зовсім розумієш, що саме слід робити. У нашому випадку це конкретне завдання, особливості ринку освітніх послуг та праці й сервіс. Для закладу вищої освіти це новий ринок.

До речі, у нас є крутезний закон про індивідуальні освітні траєкторії, який підтримує і Міністерство освіти і науки України та, наскільки мені відомо – заступник міністра, Микола Трофименко.

Це дозволить людям конфігурувати свій навчальний процес, і це однозначно позитивно (за законом, який вступив в силу у 2024 році, студенти зможуть самостійно обирати спеціальність після 1-1,5 року навчання, регулювати темп опанування програми та визнавати знання, здобуті в інших закладах чи за кордоном, а університети отримають більше автономії у створенні навчальних планів – ред.).

Окрім вчорашніх школярів, є багато професіоналів, які мають фінансові ресурси, бо вже працюють. Вони вмотивовані приходити до вищої школи та інвестувати в першу чергу в себе, щоб зробити професійний стрибок чи то у межах своєї спеціальності, чи то змінити напрям діяльності, наприклад, перейти в ІТ, математику чи психологію. Можна назвати це навчанням дорослих або будь-яким іншим чином.

– А це взагалі часте явище, коли дорослі йдуть у вищу освіту знову?

– Ні, але помітне. Дивлячись за якими спеціальностями. Це відбувається в енергетиці, наприклад, яка, на жаль, руйнується внаслідок варварських дій, проте варто згадати й блекаут в Іспанії, коли сонячна енергетика вийшла з ладу через неправильне керування системою.

Сьогодні енергосистема є складною не тільки за топологією а й за джерелами енергії, кожен з яких має свої особливі режими роботи та параметри генерованої енергії. Наразі енергосистема стала настільки великою, що її майже неможливо розглядати як єдине ціле з одним єдиним центром управління без делегування прийняття рішення за окремими локаціями.

У цьому напрямі ми вже активно працюємо і маємо успішні кейси співпраці з такими компаніями, як DTEK, Interpipe, Expolight (крута фірма, що займається світловими творчими проєктами), Метінвест, GlobalLogic, а також із банківськими структурами, наприклад, Креді Агріколь. Цікаві проекти освітньо наукові реалізуються спільно з EDS Ukraine.

Ми формуємо це ком'юніті та надаємо сервіс, який допомагає розвивати внутрішню систему підвищення кваліфікації компаній і водночас формує нашу клієнтську базу. Люди звертаються до нас або за другою вищою освітою, або, що частіше, у форматі підвищення кваліфікації.

Ще одна важлива ніша – це територіальні громади (ОТГ). Наші партнери передають нам технології, надається грантова підтримка тощо. Альтернативна енергетика чи навіть потужний дизель-генератор потребують фахового обслуговування та мають свої особливості експлуатації.

Постає питання технологічного супроводу: хто навчить ними користуватися і хто обслуговує? Чи треба з кожним питанням звертатися наприклад до київського офісу представництва Siemens, чи можна вирішити проблему на місці та знайти того, хто виконає відповідні роботи? Таким чином, це новий ринок і нові можливості, які нам треба використовувати.

В Україні все більше можливостей вчитися фактично безперервно протягом життя, – Олександр Азюковський (фото: надане співрозмовником)

"Не треба відразу формул, покажіть сонячну станцію". Як зацікавити школярів фізикою

– Часто кажуть, що в інженерні спеціальності молодь не хоче йти, бо вважає їх дуже складними, і тому що вони мають прогалини в математиці та інших потрібних для цього предметах.

– Тут, ви знаєте, дуже різні кейси. Ми в цьому плані руйнуємо стереотипи. Філологія, педагогіка – це теж круті, наукоємні галузі знань. Коли ми прокачували нашу медійну складову, то запрошували в університет журналістів, телеведучих. Вони консультували нас по тому, як подати матеріали. І я був шокований, наскільки непростий комплексний всесвіт журналістики, там безліч нюансів.

Я до того, що у нас є певний стереотип, що математика – це складно, а філологія – це просто. Давайте просто піднімемо питання запозичення слів іншомовного походження і процес словотворення: там математики здивуються складності. А між іншим будь-який технічний проект закінчується документацією, де потрібні вивірені терміни з використанням іноземних слів. Одне без іншого не працює.

Взяти той же наш проект "WOW, фізика" який Дніпровська політехніка реалізує з компанією Interpipe. Про фізику можна відразу почати розповідати формулами, і це може відразу налякати дітей, та й не тільки дітей. А можна почати з того, щоб показати цікаві фізичні явища і розкрити, що це таке, і дав відповідь, навіщо ця формула. Що ми робимо? Ми візуалізуємо.

Не обов 'язково починати комунікацію з молодими людьми з жорсткими формулами, якщо люди ще не бачили, що таке робототехніка, мехатроніка, енергетика. Можна показати на відео, що таке сонячна станція та як вона себе поводить в різних режимах. А вже потім вже занурювати дитину у світ математики, яка допомагає сонячній батареї працювати.

В житті ж ми не відразу до всього готові, і це нормально. Але тому ми й намагаємося руйнувати стереотип, показуючи, що технічні спеціальності – це не так складно. Або підводимо школяра і показуємо: натисни оце, зроби ці кроки. Він бачить, що щось може, що чогось самостійно досяг. А далі ми будемо підтримувати. Хоча б лягаємо в одному напрямку, якщо складно йти (це про мотивацію щодо досягнення цілі), і разом ми всього досягнемо.

"Університети по всьому світу вже втратили монополію на трансляцію знань"

І взагалі вже не існує у світі університетів у класичному сприйнятті. Це ми звикли їх такими бачити. Університети по всьому світу вже втратили монополію на трансляцію знань. Але їхня роль залишається дуже великою та мають потужний, часто визначальний вплив на формування рис майбутнього суспільства.

– Поясніть детальніше.

– Ми з колегами, коли маємо ситуацію, яка нам не подобається, ставимо собі два запитання: що ми зробили, щоб в таку ситуацію не потрапити, або що ми не зробили. Бо або діяльність або бездіяльність призвела до певних моментів. І далі потрібно не шукати винних, а нести відповідальність діями, впливаючи на ситуацію.

Коли я кажу, що університети втратили монополію на трансляцію знань, це насправді не трагедія. Просто змінився формат передачі інформації і сприйнятті якості освітніх послуг, їх змісту. У маркетологів є класичне твердження, що часто створювати новий ринок набагато простіше, аніж виходити на існуючий ринок. І ми також самі повинні формувати вишуканий смак освітніх послуг у наших споживачів.

До того ж, просто подивитися відео в Ютубі або прочитали книгу з вищої математики – таким шляхом фахівцем не можна стати. Бо немає перевірки отриманих знань та всього того, що має бути в опануванні навичок та професій. Тому у університетів все одно є переваги, і поєднуючи класичні дисципліни, штучний інтелект, емоційний інтелект та багато іншого, в університетах можна створювати унікальні проекти, що і робиться вже сьогодні.

Топ популярних спеціальностей Дніпротеху (інфографіка РБК-Україна)

Технології настільки зараз пішли в перед, що ми зараз навіть не знаємо, що самі часто запускаємо складний програмний код. Ми з вами зараз робимо те, використовуючи додатки в гаджетах, що раніше могли робити тільки програмісти. Плюс – штучний інтелект. Це спрощує життя, але це не означає, що це його примітивізує. Це не про примітив. Це про інший формат мислення, до якого ми з вами маємо прийти. І маємо це використовувати на свою користь.

Про дефіцит кадрів і топові технічні спеціальності: куди йдуть вчитись найчастіше

– Зараз часто говорять про недобір на певні спеціальності, в той час як абітурієнти масово йдуть, наприклад, вчитись на юристів, філологів чи менеджерів, де потім досить складно знайти роботу. На які спеціальності не вистачає студентів саме у вас?

– Недобору у нас немає. Він нам невідомий. Чому? Тому що це ринок. Ми повинні надавати якісні послуги для кожного. Можна визначити, скільки людей прийде на ті чи інші спеціальності. Але ми витратимо на це більше, ніж отримаємо.

– Але ось заступник міністра по профтехах Дмитро Завгородній нам говорив, що верстатників у Дніпрі треба в 2-3 рази більше, ніж випускають всі заклади міста, тобто це все ж можна виміряти.

– Топові, які найбільше користуюся попитом – цей гірництво та нафтогазової технології. Це свідомий наш вибір, наш маркетинг таргетований на ці спеціальності. Також – кібербезпека та захист інформації, автомобільний транспорт, будівництво та цивільна інженерія, інженерія програмного забезпечення, економіка та міжнародні відносини, маркетинг, комп'ютерні науки, філологія та менеджмент. Це умовна десятка спеціальностей, які в топі.

А щодо недобору – ми на це так не дивимось. Бо ставити якісь показники для тієї ж філософії – не дуже правильний підхід. А ще системний аналіз або прикладна математика. Це не про кількість. Тому ми комбінуємо тут різні підходи.

– Щодо браку кадрів в технічних спеціальностях – кого зараз найбільше не вистачає роботодавцям?

– В енергетиці, видобувній промисловості, збагаченні корисних копалин, механічній інженерії та матеріалознавстві спостерігається величезний брак кадрів. Це зумовлено війною, але не тільки нею. Йдеться не лише про рух людських ресурсів, а й про зміну самих технологій. Відбувається активне впровадження верстатів із числовим програмним керуванням (ЧПК), оскільки вони стають більш доступними, дешевшими.

У таких умовах необхідне перенавчання, що іноді важче, ніж вивчити наново. Дефіцит кадрів спонукає та мотивує бізнес звертатися до вищої освіти, щоб забезпечити кадровий супровід. Держава вже зробила і робить все можливе і неможливе для збереження, і головне – розвитку вищої освіти, у тому числі фреймворк, у якому можливий трансфер, супровід та адаптація технологій. Це стосується і впровадження досвіду одного підприємства з видобутку корисних копалин, наприклад, на іншому об'єкті, наприклад у технологіях збагачення копалин.

Я не кажу лише про такі популярні елементи, як літій чи титан, на яких усі фокусуються. Існує багато мікроелементів, які перетворюють звичайну чорну металургію на конструкційні сталі. Україна має широкий асортимент покладів корисних копалин, який потребує уваги для більш повного перетворення у конкурентні переваги на світових ринках.

Команда Дніпротеху на Schneider Electric Cup 2025, чемпіонату серед електриків у Києві (facebook.com/ntudp)

До речі, Україна має достатньо покладів критичної сировини, щоб зменшити залежність критичної інфраструктури країн Європейського Союзу від, наприклад, Африки. Ми не замінимо їх повністю, у нас інші родовища, проте наші запаси титану, залізної та руди складають близько 20-25% від світових.

Існують й інші сегменти, завдяки яким ми можемо зменшити залежність європейської промисловості від критичної сировини інших країн. Враховуючи логістику, наявність в Україні апробованих технологій зі збагачення корисних копалин – це наша конкурентна перевага, яка стане надзвичайно важливою у процесі відновлення України.

Ми маємо гарні приклад праці з бізнесом у наступному форматі. Зараз бізнес, наші партнери, з яким ми співпрацюємо, каже: "приходьте до нас, Дніпровська політехніка надасть вам знання, і ви зможете працювати у нас вже з другого курсу". І я зараз не перебільшую.

Міжнародні проекти проти еміграції. Про формулу збереження команди викладачів

– Наскільки багато ваших викладачів виїхало за кордон через війну?

– Станом на зараз за міжнародними проектами у форматі грантової та міжнародної діяльності працюють приблизно два-три десятки викладачів. Таких випадків, щоб люди виїхали за кордон і стаціонарно перебували там, розірвавши зв’язки, – одиниці. Одна справа – бути просто емігрантом і не працювати в Україні, а інша – бути представником державного закладу вищої освіти.

Коли ти від Дніпровської політехніки працюєш у форматі visiting professor у Польщі, Німеччині, Британії чи будь-де інде, у тебе зовсім інший статус. Тому викладачам просто вигідно не поривати зв’язків із "Дніпротехом" і працювати в межах міжнародної діяльності.

Ситуацій, коли людина переїхала як викладач і просто реалізує свої функції, маючи статус тимчасового захисту в ЄС, у нас менше десяти осіб. Це на весь контингент, який складає приблизно 640-680 науково-педагогічних працівників.

"Хтось дивиться в калюжу й бачить воду, а хтось – зірки"

– Тобто ваші фахівці у статусі visiting professors продовжують працювати в Дніпровській політехніці.

– Звісно, а як інакше? Будь-який адекватний викладач-вчений не може просто сидіти й тримати знання в собі, він завжди ними ділиться. Потрібно просто створити умови, щоб вони мали бажання та можливості ділитися цими знаннями й працювати.

У нас є викладачі-зірки, які є орієнтирами. Наприклад, умовно кажучи, прізвищем нашого професора, завідувача кафедри Володимира Гнатушенка, можна відкривати двері майже в будь-якій солідній цифровій компанії. Це відома людина – вчений, фахівець з технологій штучного інтелекту, систем підтримки прийняття рішень, розпізнавання образів та ще багато у яких ІТ-технологіях. Чудовий лектор та яскрава, харизматична особистість. Студентам важливо мати такі орієнтири, і так у нас із кожною спеціальністю.

Наші запаси титану та заліжної руди складають близько 20-25% від світових, – ректор Дніпротеху (фото: інфографіка РБК-Україна)

До речі, щодо гірництва: наш перший проректор, Артем Павличенко – еколог-практик. Завдяки цьому напрям гірництва, який іншим вишам важко "продати", у нас залишається в топі. Україна має круті таланти, їх просто потрібно об’єднати в спільні точки, а фаховість менеджменту якраз і полягає в тому, щоб намалювати цей унікальний візерунок. Хтось дивиться в калюжу й бачить воду, а хтось – зірки.

Директор Навчально-наукового інституту Природокористування, професор Олена Яворська очолює підрозділ з непростими, суто інженерними, технологічними спеціальностями які базуються на використанні майже повного переліку складних природничих дисциплін. Завдячуючи саме її високофаховому менеджменті, харизмі, умінні поєднати до векторізованого руху весь командний потенціал науковців та освітян, у Дніпровській політехніці гірництво, технології нафто-газовидобування є у переліку найбільш популярних для вступу.

Це як приклад. У Дніпровській політехніці багато талановитих, яскравих, харизматичних людей, які запалюють зірки та розкривають таланти студентів!

"Хто бажає зробити – шукає засоби, хто ні – шукає причини". Про стан гуртожитків

– Щодо виїзду студентів. Іноді кажуть, що вони переїздять за кордон не через те, що там освіта якась суперякісна, а тому що умови проживання просто нормальні. Не вимикають світло, гуртожиток чистий, з новими меблями, а не старими радянськими.

– Дійсно, такі тези, особливо щодо якості гуртожитків, – це виклик, немає чого казати. Але філософія нашого університету в іншому: ми інвестуємо саме в лабораторії. За часи війни ми відкрили близько тридцяти великих та малих лабораторій на гроші бізнесу. Ми формуємо свою філософію як "освітній сервіс", бо це наш бізнес – і не потрібно цього боятися.

Так, умови проживання в гуртожитках потребують поліпшення, хоча вже є дуже багато позитивних кейсів: Сумський державний університет, Луцький національний технічний університет, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Це фантастика. Є будівлі, є проєкти з кампусами.

Унікальний приклад відновлення Маріупольського державного університету, за часів ректорства чинного заступника Міністра освіти і науки Миколи Трофименка. Це не просто про будівлю – відремонтовану, сучасну – це в першу чергу про людей! Це приклад того, що хто бажає зробити – шукає засоби, а хто не бажає – шукає причини.

Про переваги України та чому "не все так просто" в Європі

– Щодо освітніх втрат через війну загалом – як ви можете їх оцінити?

– Ви знаєте, мені термін "освітні втрати" не заходить. Я дивлюся на це з іншої точки зору. Поляки їдуть до Німеччини, німці – до Британії тощо. Так, війна в Україні пришвидшила ці процеси. Але це не втрати, а природний рух людських ресурсів, каталізатором якого стала війна. Подивіться на Європу – вона "лоскутна" і різна. Немає такого, щоб там усюди університети були настільки якісні, що аж світяться вночі від власної вченості.

Якщо десь є безоплатне навчання, то це тільки семестр, чи інший обмежений термін, а далі вже є нюанси. Плюс – питання проживання, яке теж недешеве, питання транспорту. Не буває так, що ти прийшов, нічого не інвестував, і тільки отримав щось. Масової такої історії немає. Не можна вказати на будь-яке місто ЄС і де геть все зовсім безкоштовно.

Наша освіта крута, і студенти це доводять, виборюючи престижні стипендії у конкуренції зі студентами університетів Європейського союзу.. Ми кажемо студентам: не обов’язково виїздити назавжди. Можна вступити до нас і через міжнародний обмін поїхати до партнерів у Німеччину чи Польщу, залишаючись нашим амбасадором. Ми даємо індивідуальні освітні траекторії, дозволяючи поєднувати хоч філософію з ІТ, не зменшуючи якість.

Тому не "заходить" мені термін втрат. Бо втрата – це коли ти сам "відрізав" студента і не дав йому емоційної прив'язки та причин для повернення. Причому повертатися не обов’язково фізично: людина може сидіти в Німеччині й дистанційно створювати для нашого аграрія робототехнічну лінію наприклад . Завдяки цифровізації ми вже де-факто інтегровані в ЄС.

Це можуть бути наші амбасадори. Ось канадська діаспора. Ці люди взагалі жодного разу не були в Україні, але вони тягнуться до нас. Нам лише потрібно створити умови, мотивувати, зацікавити.

Україна буде в Європейському Союзі, та ми вже де-факто там: логістично, ресурсно, а продовольчим ринком – так і поготів. Фізично людина може перебувати де завгодно. Її талант, навіть якщо вона зараз знаходиться у Німеччині... може мати проекцію в Україні. Бо, наприклад, наш ринок, як і світовий робототехніки та "безлюдного виробництва" саме зараз бурхливо розвивається.

Проектування виробництва може бути фізично де завгодно здійснюватись, фірми-постачальники – розташовані по всьому світу, але саме виробництво – тут. Саме в Україні формуються нові сегменти економіки, і згодом людина сама прийде сюди, створюючи власний бізнес-стартап. Це, до речі, той шлях, яким свого часу пройшла китайська присутність у світі.

"Наша вища освіта має величезні конкурентні переваги", – Олександр Азюковський (фото: інфографіка РБК-Україна)

Ось дивіться: у нас не просто крутий цифровий банкінг. Про Німеччину всі знають меми: спочатку ти отримуєш поштою картку, а потім окремим листом – пароль до неї. І коли ти показуєш їм, що в телефоні зробив "раз-два-три-чотири" і менш ніж за пів дня отримав нову картку, нехай навіть віртуальну, – це для наших партнерів – космос.

Це круто, але такі технології базуються на нашій філософії мислення. Касові апарати в мобілках – це ж із нас почалося. Сама задумка цифрового банкінгу, і з’явилася десь інде, але там вона не була масштабована. Ми ж зробили це масовим. Згадайте ковідні часи, коли у нас можна було миттєво показати щеплення в цифрі.

Це унікальний досвід. Ми вже є орієнтиром і дороговказом, і цей досвід потрібно правильно монетизувати. Треба показувати країнам Євросоюзу: без нас ви не виживете. У прямому сенсі. Бо ми – носії унікальних знань та унікального досвіду. І я зараз не тільки про мілітарі-пріоритети. У нас нова організація суспільства. Це не просто про цифровізацію, це про філософію мислення та гнучкість освітніх процесів зокрема.

– Ви в розмові акцентує на позитивних сторонах багатьох питань. Наостанок запитаю вас, чим наша освіта може бути краща за західну?

– Нам треба позбутися оцієї меншовартості. Бо наша система вищої освіти України має свої величезні конкурентні переваги. По-перше – якість викладацького складу, готового до високої динаміки змін. Це головне.

Раніше мова програмування Фортран (вважається першою мовою програмування – ред.) жила декілька десятиліть, то сьогодні за чотири роки бакалаврату технологія може не просто вмерти, а повністю втратити актуальність. З’являється вища математика зовсім іншого штибу, яку навіть у чотири роки не вмістити. Наші фахівці до цього готові.

Ми гнучкі, ми прогнозовані, ми фахові. І головне – ми об'єднані спільними ціннісними орієнтирами. За що нам ще треба битися, то це за умови надання освітніх послуг і умови проживання.

Знаєте, ми повинні змінювати свою свідомість. Не можна жити з думкою, що ти вже досяг вершини. Бо за кожною вершиною з’являється ще вища, до речі – з більш "трешовим" підйомом. Це шлях. Але ми маємо розуміти нашу комплексну вартість: ми вже багато чого можемо навчити і вчимо.

Ми вже створили унікальне суспільство, яке має ознаки суспільства майбутнього. Я не кажу, що воно ідеальне чи еталонне, але ми зараз є носіями унікального досвіду і фактором стабілізації та стрімкого розвитку для всього світу, без перебільшення.