Чому РФ тероризує Україну реактивними "Шахедами" та чого чекати у майбутньому

Після того як Україна вибудувала дієву систему малої ППО, ефективність "Герань-2" із двигуном внутрішнього згоряння впала до 10-20%. Саме тому Росія почала масштабувати пуски реактивних БпЛА.

Чому реактивні дрони стали серйозним викликом для української ППО, чому не варто кардинально перебудовувати захист неба та як зможуть змінитись атаки ворога у майбутньому – читайте у ексклюзивній колонці для РБК-Україна керівника відділу безпілотних технологій Фонду Сергія Притули Кирила Люкова.

Так, росіяни почали переобладнувати пускові майданчики для запуску "Герань-3", "Герань-4", дронів-ракет "Герань-5" та "Бандеролей", а також створюючи нові майданчики безпосередньо біля державного кордону України.

Ключовою зміною для Сил оборони стала швидкість. Якщо попередні версії "Шахедів" були відносно повільними цілями, то нові реактивні дрони розвивають швидкість від 300 до 600 км/год. Першою реактивною модифікацією, яку почали фіксувати в повітряному просторі України, стала "Герань-3" на базі планера "Герань-2" із турбореактивним двигуном тяговою потужністю 80 кгс.

Вона розвивала швидкість до 370 км/год. Згодом "Герань-3" стала перехідною платформою до масової появи "Герань-4" зі збільшеним планером і двигуном тяговою потужністю 160 кгс, яка працює на швидкостях 400–600 км/год.

Саме зростання швидкості дало ворогу можливість нарощувати застосування реактивних "Шахедів", поки Україна адаптує засоби протидії. Росія зараз користується тим, що ефективність цих дронів залишається досить високою: противник збільшує кількість виробів і запусків, водночас намагаючись максимально локалізувати їхнє виробництво.

Частина компонентів, однак, залишається закордонною. Зокрема, йдеться про турбореактивні двигуни китайського виробництва компанії Telefly.

Чому реактивні дрони важко збивати?

Чому ж реактивні дрони складніше збивати? Головна проблема — швидкість повітряної цілі. Вона суттєво скорочує час на реакцію та створює додаткові труднощі для її ураження. "Класичні" дрони-перехоплювачі втрачають ефективність через обмеження пікової швидкості та часу перебування в повітрі, а зенітно-ракетні комплекси залишаються дефіцитним засобом через передусім брак ракет-перехоплювачів та їхню вартість.

Водночас реактивні БпЛА уже вдається уражати. Є успішні випадки застосування дронів-перехоплювачів, хоча мультироторними перехоплювачами такі цілі наразі вражають радше у виняткових випадках. Один зі способів – перехоплення на віражах і поворотах, коли та "Герань-4" втрачають швидкість.

Ще одним дієвим засобом залишаються переносні зенітно-ракетні комплекси. Їхня ефективність залежить від відстані та висоти польоту цілі, а також підготовки екіпажів і наявності бойового досвіду. Водночас доводиться модернізовувати та дооснащувати ПЗРК тепловізійними прицілами та допоміжними системами.

Мобільні вогневі групи з кулеметним озброєнням, як і раніше, обмежені прицільною дальністю та швидкістю реагування на швидшу ціль. Для об'єктового захисту одним із робочих варіантів залишаються автоматизовані турелі з кулеметним озброєнням. Ефективними є і зенітні установки з розривними набоями, прицільна дальність яких може досягати 2,5 км.

Паралельно триває пошук реактивних перехоплювачів для протидії новій загрозі. Серійного рішення наразі немає через складність масштабування реактивних двигунів і вартість готового виробу. На швидкостях 400-600 км/год зростають і вимоги до операторів, тому одним із напрямів розвитку є автоматизація всього процесу – від запуску та виходу в район цілі до автозахоплення й автоматичної детонації.

Що далі?

У перспективі пріоритетом залишаються відносно недорогі ракети-перехоплювачі малого радіусу дії, які дозволять працювати по широкому спектру повітряних цілей – від "Герань-4" до "Бандеролей" і навіть крилатих ракет.

При цьому поява реактивних дронів не означає, що Україні потрібно повністю перебудовувати систему протиповітряної оборони. Вона й надалі залишається комплексом сил і засобів у межах малої ППО та бойових порядків уздовж лінії фронту.

Система виявлення вже достатньо ефективно працює з новими загрозами. Головне питання зараз – засоби ураження та перебудова бойових порядків і розрахунків із різними типами озброєння відповідно до потенційних цілей противника.

Водночас нарощування радарного поля та інших сенсорів виявлення залишається постійним завданням. Адже навіть найкращий засіб протидії не спрацює без своєчасного виявлення, точного цілевказання та наведення.

Є побоювання, що ворог перейде на більш аеродинамічні платформи, завдяки чому крейсерська та максимальна швидкості зростуть ще більше. Двигун, який встановлюється на "Герань-4", має більший потенціал, ніж зараз може реалізуватися у зв’язці із шахедоподібним планером. Тому не виключено, що швидкості таких дронів надалі зростатимуть.