Чому Нацбанк не пом’якшує монетарну політику?

На тлі глобального пришвидшення інфляції та енергетичних викликів Національний банк України залишив облікову ставку на рівні 15%. Це не просто тактична пауза, а стратегічний крок, що повністю синхронізується з оцінками світових фінансових інституцій щодо нових глобальних ризиків.

Період простих макроекономічних рішень завершився не лише для України, а й для всього світу. Після тривалого сповільнення (з піку 16% у травні 2025 року до 7,4% в січні 2026 року), внутрішня інфляція в Україні знову почала демонструвати висхідний тренд, сягнувши 7,9% у березні. Ситуація вимагає від регулятора максимальної виваженості, адже вітчизняні виклики накладаються на серйозні глобальні зрушення.

Світовий контекст: інфляція та геополітичні шоки

Щоб зрозуміти логіку дій НБУ, варто поглянути на ширшу картину, окреслену в квітневому звіті МВФ World Economic Outlook (WEO) 2026, який вийшов під промовистою назвою «Світова економіка в тіні війни».

Аналітики Фонду чітко констатують: базова глобальна інфляція знову зростає. Очікується, що у 2026 році вона підвищиться до 4.4% через шоки на ринку енергоносіїв, загострення на Близькому Сході та геоекономічну фрагментацію. Відповідно, світові темпи економічного зростання сповільняться до 3.1%.

Головний меседж Весняних зборів МВФ та Світового банку у Вашингтоні зводиться до нової парадигми: «higher for longer» (вищі ставки на довший час). Центральні банки провідних країн змушені відкладати пом'якшення монетарної політики. У квітневому звіті МВФ окремо наголошує: масштабування оборонних витрат неминуче створює інфляційний тиск, а будь-яка ерозія незалежності центробанків здатна швидко розхитати інфляційні очікування. Саме тому збереження довіри до монетарної політики є критичним пріоритетом.

Українська реальність: енергетика та захист гривні

В Україні глобальні тенденції мультиплікуються наслідками російської агресії. Дефіцит енергетичних потужностей та вимушене використання бізнесом генераторів неминуче транслюються у зростання собівартості товарів. Додамо сюди імпортовану інфляцію через здорожчання пального на світових ринках — і отримаємо прогноз НБУ щодо пришвидшення інфляції до 9,4% наприкінці року.

Утримання облікової ставки на рівні 15% щонайменше до другого кварталу 2027 року — це наша відповідь на ці виклики. Для пересічного українця та бізнесу це означає:

1. Захист заощаджень: Реальна дохідність гривневих інструментів (депозитів та ОВДП) залишатиметься додатною.

2. Стійкість валютного ринку: Висока привабливість гривні стримує попит на іноземну валюту, дозволяючи НБУ ефективно згладжувати коливання в рамках режиму керованої гнучкості.

Фінансовий щит: результати Вашингтона

Попри те, що у першому кварталі 2026 року зростання реального ВВП України сповільнилося до 0,2% р/р через енергетичний терор, ми маємо потужний макрофінансовий буфер.

Під час Весняних зборів у Вашингтоні українська делегація провела понад 70 зустрічей з керівництвом МВФ, Світового банку та міністрами фінансів країн G7 і ЄС. Результат — чітка дорожня карта покриття наших потреб у зовнішньому фінансуванні на 2026 рік, які оцінюються у близько 52 млрд дол. США.

Завдяки розблокуванню програми Ukraine Support Loan від ЄС (90 млрд євро), продовженню програми EFF від МВФ та ініціативам країн Великої сімки (ERA), міжнародні резерви України залишатимуться на стабільно високому рівні (60-67 млрд дол. США у 2026–2028 роках). Це гарантує спроможність НБУ контролювати ситуацію на валютному ринку попри будь-які зовнішні шоки.

Замість висновків

Сьогоднішня монетарна політика Національного банку — це не просто реакція на поточну інфляцію, це захисний механізм. Як і попереджає МВФ, поступки в боротьбі з ціновим тиском сьогодні можуть обійтися економіці набагато дорожче завтра. Жорстка, але передбачувана та адекватна політика НБУ гарантує керованість процесів і створює той фундамент макроекономічної стабільності, який стане основою для нашого повоєнного відновлення.