Чому наші бабусі вішали килими на стіна: мода, декор або дивна традиція?

Килим як ознака достатку

У радянські часи килим на стіні був показником статусу. Його купували не тому, що не було що повісити - а тому, що могли собі дозволити. Якісний туркменський або молдовський килим був недешевим, і родина, яка його мала, вважалася "на рівні".

Цікавий факт: у 70-80-х роках килим був дефіцитним товаром. Його "діставали", чекали чергу або привозили з відрядження.

Килим як теплоізоляція

Килим на стіні часто виконував практичну функцію - утримував тепло. У квартирах без нормального опалення або з зовнішніми стінами це був єдиний спосіб зробити кімнату комфортною взимку.

Особливо це стосувалось "хрущовок", де зовнішні стіни промерзали. Килим рятував не лише комфорт, а й сон.

Звукоізоляція

У більшості будинків, особливо у "хрущовках", товщина стіл стала справжньою проблемою, оскільки можна було почути з сусідньої квартири не тільки музику або телевізор, а й те, як сусіди говорять, кашляють та як у них кипить чайник.

Це створювало масу дискомфорту, а килим відмінно рятував ситуацію і дозволяв створити більше інтимності та комфорту.

Килим як декор і фон для фото

Килим на стіні - це був домашній фон для всього: для гостей, для свят, для фотографій. Саме на фоні килима збереглись тисячі знімків з весіллями, випусками й сімейними застіллями.

Це був аналог шпалер з інстаграму: багатий, симетричний, зрозумілий. І головне - доступний.

Килим як заміна об'єктів мистецтва

У типових радянських квартирах було мало предметів декору, і килим - це був візуальний акцент. Кольори, візерунки, орнамент - все це створювало відчуття багатства і завершеності інтер'єру.

Деколи килими мали й символіку - геометричні орнаменти, "дерево життя", стилізовані рослини. Це був замінник того, що в інших культурах висіло у вигляді картин чи гобеленів.

Килим як частина традиції

У багатьох регіонах України (особливо на заході) вишиті ткані килими або гобелени здавна використовувалися в інтер’єрі. Радянська культура частково наслідувала ці звичаї, перетворивши їх на масову норму.

Це було щось між спадком і модою, і покоління 1950-1980-х уже не уявляло житло без килима на стіні.

Килим на стіні був не випадковістю, а частиною цілого стилю життя. Він давав тепло, статус, комфорт, естетику. І хоч зараз ми сприймаємо це з іронією, для кількох поколінь він означав затишок, гостинність і любов до свого дому.