Бажання побути наодинці - абсолютно нормально. І це зовсім не означає, що людина хоче ізолюватися від всіх, сумувати та впадати у депресію. Науковці кажуть, що час наодинці може знизити стрес, підвищує креативність та допомагає краще усвідомити власні бажання.
РБК-Україна розповідає, чому нам хочеться побути на самоті, чому це корисно і як отримати від цього позитив.
Дослідження підкреслюють, що різниця між вибраним перебуванням наодинці та самотністю (небажаною ізоляцією) критична. Коли ми обираємо час наодинці, це не втеча, а можливість знизити соціальний тиск, відпочити від зовнішніх стимулів, повернутися до себе.
У дослідженні 2023 року вчені з University of Reading з'ясували, що в ті дні, коли учасники проводили більше часу наодинці, вони відчували меншу тривоги та більше свободи бути собою. Саме коли ми не змушені "служити очікуванням" інших, активізується відчуття автономії - і це допомагає психологічно відновитися.
Час на самоті дає простір для роздумів, творчості та переосмислення. Відключення від соцмереж, зменшення інформаційного шуму - усе це дозволяє мозку перемкнутися на "режим генерування ідей". Крім того, перебуваючи наодинці, ми можемо краще зрозуміти власні цінності, бажання і визначити свій напрямок на майбутнє - без чужого впливу.
Щоденно ми "варимося" у котлі величезного потоку інформації - наш мозок змушений обробляти новини, спілкування, робочі питання, побутові справи, розв'язувати завдання та проблеми. Це створює навантаження на мозок, яке виснажує ментальні ресурси людини.
Усамітнення допомагає вийти з цього потоку і за словами психологів, наш мозок у режимі тиші починає не споживати інформацію, а розкладати по поличках вже отриману. І це дає можливість відпочити.
Більшість творчих людей у тісній дружбі з усамітненням. Вони наодинці створюють свої шедеври та обдумують, що саме вони хочуть сказати світу. Але усамітнення їм потрібно не тільки для того, щоб не було відволікаючих факторів.
Коли людина залишається наодинці, мозок отримує свободу для асоціативного мислення - коли можна поєднати щось абсолютно непов'язане між собою. Саме цей момент і називають "осяянням". Усамітнення створює ідеальні умови для того, щоб уява почала працювати на повну потужність.
Часом, коли потрібно прийняти якесь рішення, людина каже: "Мені потрібно подумати". І найкраще думається саме під час усамітнення. Бо це час, коли ми можемо почути внутрішній голос, який не перебивають сторонні думки та поради, чиїсь очікування, переконання та страхи.
Усамітнення дозволяє нам порівняти свої дії з цінностями, а не з тим, що нав'язує суспільство. Нам легше зробити аналіз ситуації, обрати вірне рішення і все це без емоційного впливу зі сторони.
Доросла самодостатня людина відрізняється від інфантильної внутрішнім локусом контролю. Тобто, перша бере відповідальність за своє життя на себе, а друга - звинувачує у невдачах усіх інших. І саме усамітнення допомагає тренувати власну самостійність.
Тому що ми можемо мріяти, визначатися з цілями на основі своїх бажань і вчимося спиратися на себе, без нав'язування впливу ззовні.
Більшість інтровертів розуміє, що без усамітнення вони просто не виживуть у цьому світі. Для них це життєва необхідність, спосіб відновитися. Соціальні контакти забирають в них багато енергії та для того, щоб знову з кимось спілкуватися, потрібно прийти до тями.
Вчені кажуть, що екстравертам усамітнення теж потрібно - щоб розібратися з собою, зрозуміти, чого вони хочуть насправді.
Проте усамітнення - не панацея. Якщо перебувати наодинці не за вибором, а через страх чи примус, це може призвести до почуття порожнечі та втрати зв’язку з іншими. Особливо це помітно, коли час на самоті тривалий і не має структури. Людина ризикує застрягти в негативних думках або ізоляції.
Іноді найзваженіше рішення - це не зустріч або дзвінок, а можливість побути на самоті. Вона не означає втрату зв'язку зі світом, а створює простір для повернення до себе. Вибір бути наодинці - це не признак слабкості, а прояв сили, який дає здатність почути власне "я", перезавантажитися і повернутися до життя свідомішими.
Вас може це зацікавити:
Під час написання матеріалу були використані такі джерела: дослідження та статті психологів на Reading.ac.uk, PMC, Verywell Mind, PubMed, MDPI.