ua en ru

Чим може закінчитися конфлікт між Венесуелою та Гаяною

Чим може закінчитися конфлікт між Венесуелою та Гаяною Ніколас Мадуро, президент Венесуели (фото: Getty Images)
Ілія Куса
Ілія Куса
Аналітик Українського інституту майбутнього

Велика війна між Венесуелою та Гаяною за район Есекібо малоймовірна, головна боротьба йде за прилеглі нафтові родовища, у регіоні також простежуються інтереси Китаю, а на Україну поточний конфлікт у Південній Америці навряд чи вплине.

Про те, як може розвиватися конфлікт між Венесуелою та Гаяною, яка у ньому роль великих світових гравців і що це означає для України – у коментарі РБК-Україна розповів аналітик Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

Про те, чи розпочнеться війна між Венесуелою та Гайаною

Я думаю, що зараз все залежить від рішення Мадуро. Раціонально аналізуючи ситуацію, я вважаю, що війна є малоймовірною.

Вона пов'язана з величезними ризиками, насамперед Венесуели, які Мадуро не потягне. Навіть якщо йому вдасться захопити цю територію, хоча там захоплювати нічого, вона дуже важкопрохідна, там майже ніхто не живе.

Тому я думаю, що найімовірніше, що все закінчиться в Інтернеті. Мадуро оголосить про велику перемогу, про те, що вони вирішили історичну суперечку на свою користь, на цій темі мобілізує електорат перед виборами наступного року, які він обіцяв Сполученим Штатам провести за результатами домовленостей з опозицією кілька місяців тому.

По-перше, сама територія мало заселена, по-друге, кордон дуже умовний, тобто його складно охороняти, тому що це важкопрохідні джунглі, це дуже складна місцевість, і в принципі там немає взагалі жодної транспортної інфраструктури, там є кілька ґрунтовок, які з'єднують між собою кілька населених пунктів, типу сіл, в яких живуть переважно корінні народи, племена, які більше споріднені з Венесуелою.

І в принципі, ефективний контроль цієї території – це дуже абстрактна річ, тобто заходити туди великими арміями – у цьому не бачу суттєвого сенсу.

Мені здається, що вся суть того, що робить Мадуро, якщо відкинути будь-які суб'єктивні чинники, зводиться до того, щоб мобілізувати електорат перед виборами наступного року і, можливо, чинити тиск на США та Гаяну для того, щоб вибити для себе можливість розробки нафтових родовищ на спірному шельфі. Це реальніша мета.

Про інтереси великих світових гравців

Глобальнішу ситуацію можна пояснити ще й економічними інтересами Китаю, який контролює багато великих інфраструктурних об'єктів, від Суринаму, в Гаяні і до Венесуели. Йому цікаво, щоб дружні йому країни економічно брали участь у цьому ланцюжку країн, де вони вибудовують транспортний коридор, який закріпить їх вплив на роки вперед.

Оскільки Венесуела юридично для себе вирішила, що територія Ессекібо – це їхня частина, це їхня територія, відповідно вони мають претензію на шельф, в якому знаходиться нафтове родовище, знайдене за останні 10 років.

Я думаю, вони претендуватимуть на нього, спираючись на цей факт, мовляв, ми там для себе вирішили, що це теж наша територія, дайте нам брати участь у розподілі цих родовищ.

Думаю, що приблизно так це пояснюватиметься. Щодо інтересів Китаю – вони є. Наскільки Китай координується з Венесуелою, я не певен. Останніми роками вони у цьому регіоні грали на обидві сторони. З одного боку, вони підтримують Венесуелу, з іншого боку китайські компанії разом з американськими брали активну участь у розвідці цих родовищ біля берегів Гаяни. Тобто загалом не можу сказати, що Китай відверто підтримає лише одну сторону.

На відміну від Штатів, які однозначно на боці Гаяни, для Китаю не є принциповим, хто здійснює ефективний контроль над цими територіями.

Але, звісно, якщо Венесуела посилюватиме свої позиції в регіоні в результаті, наприклад, ось такої символічної перемоги у територіальній суперечці, то це Китаю вигідніше, тому що Венесуела таки надійніший ідеологічний союзник, який виступає з антиамериканських позицій.

Щодо російського чинника, я думаю, він присутній, звичайно, у тому плані, що росіяни, напевно, умовляли б Мадуро на те, щоб він довів ескалацію до збройних зіткнень. Тому що в принципі, з погляду російської зовнішньої політики, чим більше криз буде, навіть малих криз у нашому світі, на які США змушені відволікатися, тим більше буде тиск на Сполучені Штати по всьому світу і це, на їхню думку, схилятиме Захід до переговорів щодо України.

Тому росіяни, на мою думку, безумовно підтримуватимуть дії Мадуро, пов'язані з підвищенням градуса ескалації в прикордонних з Гаяною регіонах. Тобто я не виключаю збройних зіткнень на кордоні чи якихось епізодичних інцидентів, пов'язаних із подібними зіткненнями.

Масштабна війна все ще, мені здається, малоймовірна, але такі інциденти, де Мадуро скаже про те, що на нього гаянці напали, а він ось так героїчно захистився, - це цілком можливо. Особливо в міру наближення до дати виборів. І я думаю, що Росія в цьому контексті буде на боці Венесуели, звичайно.

Про вплив на Україну

Звичайно, завжди все можна пояснювати тим, що будь-яка подія відволікає від України. Мені здається, це дуже убогий коментар, тому що не все крутиться довкола нашої ситуації, не можна виходити з цього. Зрозуміло, що будь-яка світова подія тією чи іншою мірою відвертає увагу від іншого, але це не аргумент. Я вважаю, що це не завжди має практичного впливу на наші позиції.

Наприклад, війна Ізраїлю та Хамас, незважаючи на те, що медійно відсунула нашу війну на другий план, при цьому практично не вплинула на нашу ситуацію, тобто не можна сказати, що, наприклад, наші позиції якось змінилися суттєво через війну Ізраїлю та Хамаса. Все залишилося так, як раніше, проблеми, які були з військовою допомогою Україні в Штатах, вони були до війни і, загалом, залишилися такими ж, і продовжують бути пов'язані з тими самими внутрішніми проблемами в Штатах, які були раніше.

Я думаю, навіть у разі війни Венесуели та Гаяни буде абсолютно те саме. Тобто, суттєво нічого не зміниться. Так, Сполучені Штати будуть змушені реагувати на ту кризу, але не за рахунок військової чи фінансової допомоги Україні. Це окреме питання, яке зараз більше залежить від внутрішньополітичного порядку денного США, ніж від Венесуели та ситуації в Латинській Америці.

Ілія Куса, для РБК-Україна