Гени можуть впливати на темперамент і особливості роботи нервової системи, однак окремого "гена характеру" не існує. На те, якою стане людина, впливають також виховання, середовище та життєвий досвід.
Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів генетик Дмитро Микитенко.
Головне:
"Немає гена, який визначає характер", - наголосив фахівець. За його словами, генетично можуть передаватися певні особливості функціонування нервової системи - зокрема реактивність, пластичність і схильність до певних звичок.
У комплексі з вихованням та середовищем ці особливості можуть впливати на формування характеру. За словами Микитенка, характер має полігенну складову, а генетичний внесок оцінюють приблизно у 40-60%.
Генетик пояснив, що навіть люди з дуже схожим генетичним набором можуть розвиватися по-різному через різний життєвий досвід.
Для прикладу він навів однояйцевих близнюків. Вони можуть мати однакові генетичні схильності та жити в подібних умовах, однак певна подія в житті одного з них здатна вплинути на подальший розвиток.
"Уявімо однояйцевих близнюків, які мають однакову схильність, які живуть і харчуються в однакових умовах. Але один упав із велосипеда й отримав струс мозку, а інший такого досвіду не має. І це вже може вплинути, як вони розвиватимуться далі", - зазначив Микитенко.
Тому з часом навіть однояйцеві близнюки можуть ставати дедалі більш різними. На це впливає накопичення відмінностей у середовищі та досвіді.
Генетичний ризик не завжди означає неминучого розвитку певного стану.
Микитенко навів приклад синдрому дефіциту уваги та гіперактивності. За його словами, за високої генетичної схильності на прояв стану можуть впливати стреси, пологові травми або порушення обміну речовин.
Водночас із такими проявами можна працювати, а те, чи реалізується генетичний ризик, залежить не лише від спадковості, а й від виховання та життєвого досвіду.
Читайте також про те, що генетик назвав продукт, що прискорює старіння вдвічі.
Раніше ми писали про те, що генетик назвав звички, які скорочують життя.