Броня відступає: інтервʼю комбрига 107 бригади ТрО про те, як дрони змінили фронт

Шлях до створення дронового підрозділу

– Розкажіть, будь ласка, для початку про свій шлях на службі. З чого починали? Що розвивали? Як впроваджували використання дронів?

– Я почав, як і більшість, 24 лютого 2022 року. Спочатку я був у розвідці – шукав, до якого підрозділу вступити. Не було багато часу, хотілося встигнути повоювати, бо здавалося, що це все зараз закінчиться, а я не встигну. Запропонували мені йти у тероборону, яка якраз почала виходити на бойові. Думаю, підходить. Вступив у тероборону.

Спочатку потрапив у роту розвідки, пройшли певну підготовку і одразу почали потроху виїжджати на бойові. Далі, вже у 2023 році, я почав займатися розвідкою – у розвідувальній роті був взвод БПЛА для повітряної розвідки.

І я розумів, що за цим майбутнє. Мій товариш, Герой України, покійний Барс, якраз перед контрнаступом ми вийшли на Харківщину, і він показував симулятор FPV-дронів. Каже: хлопці, готуйтесь, за цим майбутнє, скоро будемо воювати такими дронами. Згодом я став командиром розвідувальної роти.

Ми виконували завдання під Бахмутом. Були близькі контакти з противником майже щодня. Був страшний вплив FPV-дронів на наші позиції. Я зрозумів: стільки втрат ворогу піхотою ми не завдамо, скільки завдамо за допомогою дронів.

Хлопців зі взводу БПЛА я направив на навчання, вони навчили тих, хто бажав розвиватися в цьому напрямку. Ми купили, замовили 30 комплектів для FPV-дронів і самостійно їх зібрали.

І прямо там, під Бахмутом, паралельно виконуючи піхотні завдання на позиціях, почали використовувати FPV-дрони. Тоді ж зупинили і уразили танк, завдали достатніх втрат противнику. Я побачив, що це дійсно працює, і почав це нарощувати – так з'явився окремий підрозділ, що виріс із розвідувальної роти.

Мій тодішній комбриг, якому я про це доповідав, сам бачив ці успіхи. Він планував призначити мене начальником штабу батальйону, але я сказав, що не хочу займатись паперовою роботою, хочу більше працювати в полях із хлопцями. Він відповів: гаразд, розвивай дрони, пробуй.

Ми створили роту, назвали її "Фаворит", і почали нарощувати саме безпілотну складову. Спершу – FPV-дрони й розвідувальні, потім додали крила й бомбери. Згодом ця рота посіла друге місце за системою "Дельта" серед усіх рот оборони, входила в топ-50 підрозділів. Так усе починалося.

Масштабування на рівні бригади

– Як зараз вдається масштабувати це на рівні бригади, які виникають складнощі, а які – навпаки, позитивні моменти?

– Коли я прийняв бригаду, вона займала 230-те місце за системою "Дельта" за враженнями і десь 22-ге серед сил територіальної оборони. За минулий місяць ми вже на третьому місці серед сил ТрО і на 56-му, якщо не помиляюся, серед усіх підрозділів сил оборони. Я активно взявся за посилення безпілотної складової, попрацював у батальйонах з командирами.

Більшість із них – мої друзі, командири батальйонів. Так сталося, що ми разом росли, разом розвивались. У всіх є розуміння, у всіх є адекватна ясність щодо того, наскільки важлива безпілотна складова.

Зараз нарощуємо, особливих проблем я тут не бачу – колектив у нас потужний, всі розвиваються, нарощуємо екіпажі, вже майже на 100% укомплектовані штатні, робимо позаштатні екіпажі, нарощуємо засоби. На тих ділянках фронту, де ми працюємо, це відчувається – результати непогані.

–​​​​​​​ Як у вас налаштована співпраця з державою щодо постачання дронів, де ви їх закуповуєте, через які інструменти, маркетплейси?

– У нас усе, як і в усіх: держава виділяє певні кошти на пряму закупівлю дронів, частина коштів надходить також через систему DOT-Chain. Ми намагаємося планувати закупівлі наперед, зокрема резерв, виходячи із втрат засобів за попередній місяць. Таке планування дозволяє мати певну кількість дронів у запасі.

Водночас те, що стосується, наприклад, FPV-дронів, – частоти й інші параметри змінюються так швидко, що здебільшого доводиться підлаштовуватися на ходу. У нас є свої потужні лабораторії, які вносять корективи.

З державою якихось особливих нюансів наразі не виникає. Все, що може держава, доповнюємо через органи місцевого самоврядування – вони теж досить активні. На сьогодні можу сказати, що забезпечені непогано.

Розвиток ринку виробників дронів

–​​​​​​​ Як би ви оцінили зміни в оборонній галузі виробників дронів за останні кілька років? Наскільки вони стали потужнішими, якіснішими, чи відбулися технологічні зрушення?

– Зміни відбулися. Якщо взяти навіть минулий рік – усі ще обережно ставилися до закупівлі дронів у того чи іншого виробника: брали невелику партію на пробу, воно літало, але траплялися випадки, коли на пробі все добре, а після закупівлі партія вже не літає з тих чи інших причин. Це була доволі поширена ситуація.

Зараз, по-перше, зросла конкуренція між виробниками – вони дають кращу якість за меншу ціну. По-друге, справді, у процесі застосування виробник може замінити якісь комплектуючі в межах тієї самої цінової категорії, щось покращити бонусом або відремонтувати. Тобто технічне обслуговування 24/7 – виробники зараз доволі непогано на це налаштовані.

Звісно, є засоби, які користуються надзвичайною популярністю, на них черги – по кілька місяців. Без довготривалого планування закупівель важко вийти на стабільну щомісячну кількість. Сподіваюся, це також вирівняється.

Окрема тема – бомбери. З ними дефіцит, вони витрачаються більше через активність ворожих перехоплювачів і їхню тактику інфільтрації з метою акустичної розвідки: якщо противник фіксує зліт нашого бомбера, назустріч йому вилітає ворожий перехоплювач. Це на певний відсоток збільшує наші втрати. Ми намагаємось із цим працювати – комбінуємо високий політ із низьким, – але проблема лишається.

Що стосується дронів – прогрес надзвичайний. Що стосується бомберів – теж різноманітність засобів велика. Радує, що вибір вітчизняних розвідувальних крил уже досить широкий. Черги є, треба чекати, але вже можна придбати наше, вітчизняне розвідувальне крило непоганої якості.

Протидія ворожим перехоплювачам і застосування НРК

–​​​​​​​ Як змінилася ворожа відповідь на розвиток наших безпілотників, зокрема їхні перехоплювачі?

– Про конкретні типи й види я не бачу сенсу довго зупинятися, бо противник теж це нарощує. Особливість ворога в тому, що він бере наші напрацювання і швидко їх масштабує – завдяки своєму ресурсу й масштабу на державному рівні.

Нам рано чи пізно доводиться з цим стикатись: з'являється якесь наведення, ворог бачить його ефект і одразу нарощує кількість у рази. На початках застосування перехоплювачів справді дало ворогу певний ефект на полі бою, трохи відсунуло наші бомбери. Однак ми знайшли певні способи протидії, певні можливості.

На жаль, зараз не можу про них розповідати, може, з часом. Але це працює, і ворогу вже важче виявляти наші бомбери. А якщо й виявляє – не завжди вдається збити наші засоби.

–​​​​​​​ Чи застосовуєте НРК?

– Так, ми активно застосовуємо НРК. На жаль, буває, що НРК їде тільки в один бік, назад повернути вже неможливо. Водночас у нас доволі велика кількість логістичних місій – як бомберами, так і НРК.

За місяць бригада виконує понад півтори тисячі логістичних місій лише бомберами, а якщо рахувати FPV і НРК – ще більше. НРК теж у нас використовується доволі активно.

Хотілося б зупинитися на якомусь одному конкретному засобі, але не можу – все залежить від обстановки на полі бою. У певні дні здається, що варто зупинитись на маленьких засобах: вони швидші, дешевші, їх можна оперативніше закуповувати. Але стикаєшся з особливостями рельєфу – і бачиш перевагу іншого, важчого НРК.

Він дорожчий, менш прохідний, але потужніший і швидший, хоча його втрата болючіша – по-перше, дорого коштує, по-друге, складніше з логістикою перевезення.

У підсумку НРК – це доволі гарний вихід із ситуації, яка склалася через розширення "кілзони". НРК відпрацьовує себе дуже непогано.

Бронетехніка проти НРК

–​​​​​​​ Я чув від різних виробників дві майже протилежні думки: одні кажуть, що бронетехніку рано списувати, вона ще може випереджати НРК у захисті. Інші – що НРК уже попереду, бо бронетехніка велика, застаріла, її більше видно. Що думаєте ви – варто застосовувати бронетехніку чи повністю переходити на НРК?

– Наразі я бачу по своїх батальйонах на активних ділянках фронту: до останнього броня їздила, до останнього завозила на логістичні хаби обладнання й майно. Але сьогодні це вже майже неможливо.

Коли з'являється щось велике й броньоване, у противника, так само як і в нас, працює система пріоритизації цілей – така техніка "коштує дорого" за балами. На одну одиницю такої техніки злітаються десятки ворожих засобів, щоб її уразити, шансів доїхати майже немає.

Тому я б не ризикував особовим складом і не саджав би його в таку техніку. Що стосується власне техніки – я б поставив її на паузу, подивився, що далі відбуватиметься на полі бою. Наразі я більше схиляюся до застосування саме НРК: по-перше, він маневреніший, по-друге, варіантів маршрутів значно більше, він менш помітний. Водночас перевозить не так багато – і це страхує від серйозних втрат.

–​​​​​​​ Останнім часом були новини про те, що НРК скидали на Кінбурнську косу, скидали з літального дрона в тил ворога. Це поодинокі історії, чи НРК справді можуть перейти від логістики й евакуації до бойових завдань у тилу противника?

– Я вважаю, що можуть, і однозначно перейдуть. Багато підрозділів уже застосовують НРК як бойову одиницю. Багато підрозділів зараз вводять ворога в оману за допомогою НРК. Думаю, алгоритм ще до кінця не відточений, але НРК точно заходитимуть у тил противника. І противник, імовірно, теж застосовуватиме це проти нас.

Уже сьогодні штатна лінійка НРК передбачає доволі багато машин, які застосовуються як бойова одиниця зі стрілецькою зброєю – як прикриття та для нанесення основного ураження. Наразі штати певних підрозділів це вже передбачають.

Зміна лінії фронту та технологічні виклики

–​​​​​​​ Наскільки всі ці технології змінили ширину "кілзони"? Скільки вона вже сягає кілометрів?

– По-різному. На деяких, найактивніших ділянках фронту це вже 15+ кілометрів, які треба долати пішки до позицій, і 15-20 кілометрів, на які логістично необхідно щось доставляти. Є ділянки, де до позицій добираються три дні. Сам факт перебування на позиції чи дороги туди й назад уже сприймається зовсім інакше, ніж раніше.

Це справді елемент вогневого впливу, який раніше, можливо, недооцінювали, а зараз він суттєво змінює обстановку. Я був свідком, як на певних ділянках фронту ще можна було під'їжджати до позицій на пікапах. Потім це стало два кілометри пішки, три, п'ять, десять – і зараз усюди так.

Є командири з одноманітною тактикою, які не дивляться, що відбувається на інших ділянках фронту, і наступають на ті самі граблі, не готові до змін.

Загалом ворог впроваджує централізовану вертикальну систему: якщо щось робить, робить це доволі централізовано, шаблонно. І завдяки цьому можна вивчати досвід на одних напрямках і розуміти, чого чекати на інших.

Фото: Денис Перч (інфографіка РБК-Україна)

–​​​​​​​ Тобто зараз на всіх ділянках фронту велика "кілзона", тісних ділянок не лишилося?

– Так, зараз на всіх ділянках фронту пікапи не під'їжджають – навіть до підльотних точок не під'їжджають, усе пішки.

–​​​​​​​ І яких технологічних рішень бракує, щоб зупинити розповзання "кілзони"?

– Як і противнику, так і нам велику шкоду завдають дрони на оптоволокні. Боротися з ними наразі складно, конкретних засобів протидії немає. Є напрацювання в тих чи інших команд інженерів, не знаю, чи знайдуть вони підтвердження на полі бою, але на сьогодні проблема доволі серйозна – це або дрони на оптоволокні, або дрони на цифровому каналі. З цифровими вже навчилися боротись, а от з оптоволоконними – важко.

Потрібне якесь технічне рішення, яке дозволить зупиняти такі дрони. Якщо радіокеровані дрони ми навчилися глушити – впливати на керування, на відеосигнал, – то на оптоволоконні наразі вплинути на керування чи картинку не можемо ніяк. Це справді велика проблема.

–​​​​​​​ Тобто, умовно, потрібен власний РЕБ проти оптоволоконних дронів?

– Скоріше засіб протидії – назвемо це так.