Україна за десятки років заборгувала "чорнобильським" пільговикам мільярди гривень. За ці ж роки з'явилися напівлегальні або й зовсім незаконні схеми: від виплат "не тим" людям до "сірого" фермерства. Чи зміниться скоро "радіаційне" зонування в Україні й чи безпечно там жити і вирощувати на полях врожай – в матеріалі РБК-Україна.
Головне:
Крім Чорнобильської зони відчуження, в Україні є ще території, де осідали радіоактивні хмари після аварії на АЕС у 1986-му.
Ці території поділили на чотири зони залежно від рівня забруднення. Це визначало, кого виселяли примусово, кого – добровільно, які обмеження накладати на діяльність і які пільги будуть отримувати люди, які там живуть. До таких зон віднесли території в 12 областях. Найвищі рівні забруднення були в Київській, Житомирській, Чернігівській і Рівненській областях.
Зараз закон визначає три зони радіоактивного забруднення, пояснюють РБК-Україна у Держагентстві України з управління зоною відчуження.
Зона відчуження (або перша зона) – територія, з якої в 1986-му евакуювали населення. Зона обов’язкового відселення (або друга) – землі з сильним забрудненням, де річна доза опромінення може перевищувати 5 мЗв. Зона гарантованого добровільного відселення (третя) – менш забруднені землі, з можливою дозою понад 1 мЗв на рік. Від початку зони встановлювали за рівнем забруднення ґрунтів.
В "третій" зоні непрацюючі пенсіонери мали отримувати доплати до пенсії в розмірі мінімальної зарплати. Але цього року законом про бюджет встановили інший порядок отримання цих виплат.
Такі зони визначені і на півночі Житомирщини, біля кордону з Білоруссю. Загалом на Житомирщині 63 населених пункти віднесені до зони безумовного відселення, 301 – до зони гарантованого добровільного.
Це зонування формували ще в радянські часи, і зміни за час незалежності були мінімальні, хоча рівень радіації там "давно вже не той", каже в коментарі РБК-Україна науковець і колишній перший заступник голови Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) Олег Насвіт.
За його словами, все це обросло різними проблемами – від неможливості повноцінно вести бізнес на цих територіях до виплат не тільки тим, хто справді має на них право, а й людям, які не мають до цих зон жодного відношення. В самому ДАЗВ визнають: дози опромінення вже істотно нижчі, і треба переглянути обмеження, маючи нові дані.
Остання дозиметрична паспортизація цих територій пройшла у 2011-2012 роках, і вже тоді рекомендували істотно скоротити зони забруднення, але цього не реалізували. А в травні 2025-го почали новий процес паспортизації майже двох сотень населених пунктів.
"Враховуючи, що з моменту аварії минуло понад 39 років, дози опромінення від основних радіонуклідів – цезію 137 та стронцію-90 – значно зменшились. Це обґрунтовує необхідність перегляду існуючих обмежень на основі актуальних вимірювань", – зазначають у відомстві.
Раніше існувала ще й "четверта" зона, де забруднення було найнижчим. В 2014 році її скасували, а в закон про статус і соцзахист чорнобильців внесли пункт про те, що всі пільги і виплати роблять в порядку та розмірі, який визначається Кабміном.
Ці зміни були позитивні, вважає Олег Насвіт. Бо "тільки Кабмін зараз розуміє, що він може виплатити людям, а що не може". Він переконаний: ще на початку 90-х заклали такі пільги, які Україна не здатна була оплатити.
"За міжнародними договорами з соцзахисту, все має бути відповідно до реальної спроможності держави. Який сенс робити соцзахист, який держава не спроможна виконати? Швидко став рости борг перед пільговиками", – зауважує Насвіт.
Виплати постраждалим від Чорнобильської катастрофи проводять в межах бюджетних призначень, кажуть у відповідь на запит РБК-Україна в Міністерстві соціальної політики, сім'ї та єдності.
"Тобто виконання закону повністю залежить від фінансових ресурсів дохідної частини державного бюджету", – йдеться у відповіді.
На 2025 рік в бюджетні програми закладено понад 2 мільярди гривень чорнобильцям загалом. Втім, потреба у виплатах вища.
"За інформацією, наданою структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних та Київської міської держадміністрацій, повна потреба за напрямом становить 3 699 263,9 (майже 3,7 млрд – ред.) гривень", – кажуть у міністерстві.
Там констатують: під час війни можливості збільшувати пільги і компенсації обмежені, а соціальні витрати фінансують коштом міжнародних партнерів, зокрема Світового банку.
Поки держава затримує виплати, люди добивалися своїх пільг через суди. Але це не тільки ті, хто справді все життя проживав в радіаційних зонах. Виплати відсуджують і ті, хто там недавно зареєструвався.
"Це роками працює як схема. Людей прописували в житлі на тих територіях. За інформацією Рахункової палати, бували випадки, коли в одному приміщенні прописували по 30 людей, які там навіть жодного разу не бували. А вони потім подають документи і відсуджують у держави ці гроші", – каже Олег Насвіт.
За звітом Рахункової палати, вже за час великої війни у Чорнобильській зоні "оселилися" 125 тисяч українців, утримання яких коштує державі 15 млрд грн на рік. У 2022-му побільшало тих, хто до війни не мав статуса чорнобильця, а потім його отримав. Часто в таких будинках в одній квартирі прописано кілька десятків осіб, які фактично живуть в інших регіонах.
"Третя зона" є на території восьми областей, в тому числі Чернівецької. "Здавалося б, де Чернівці, а де Чорнобиль? Але такий закон прийняли", – не приховує обурення науковець. Та й дози опромінення при однаковій щільності забруднення дуже різні, каже він.
"На Черкащині подекуди щільність забруднення в 10 разів вища, ніж подекуди на Рівненщині. А дози опромінення – в 10 разів менші. Це тому, що перехід радіонуклідів в рослини, які споживаються людиною або домашньою худобою, дуже залежить від властивостей ґрунтів", – зауважує він.
В Чернівецькій області теж намагалися відсудити виплати. Місцевий суд сам замовив професійну експертизу території – хотіли зрозуміти, чи є там забруднення. Фахівці нібито нічого не виявили, і тоді суд відмовив заявникам і розкритикував Кабмін за те, що там досі не вирішили питання приведення власних нормативних документів у відповідність до фактичного стану цих територій.
В попередні роки в Україні намагалися врегулювати питання виплат. Якось, коли пішли чутки про чергові зміни, в селищі Іванків, через яке пролягає дорога в зону відчуження і на ЧАЕС, люди погрожували перекрити дороги і не пускати персонал підприємств зони відчуження і ЧАЕС на роботу.
Час від часу проти скасування чорнобильських виплат протестують в різних областях. Вже під час великої війни у 2023 році трасу перекривали і в Коростені на Житомирщині. Такі настрої підтримуються і деякими нардепами.
"Люди не хочуть втрачати виплати. Через такі "бунти" зайнятися цією темою не ризикували. Колись видатний професор, батько української дозиметрії пан Ліхтарьов сформулював: "Чорнобильському електорату не потрібно обіцяти щось дати. Достатньо пообіцяти, що ви нічого не заберете", – каже Насвіт.
Борги по таких виплатах пільговикам зростали десятиліттями, і зараз ці суми – величезні.
"В Мінсоцполітики наявна інформація щодо заборгованості за судовими рішеннями з пенсійних виплат, яка станом на 1 червня 2025 року становить 83,6 млрд гривень, в тому числі заборгованість з пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи – 17,6 млрд гривень", – йдеться у відповіді Мінсоцполітики РБК-Україна.
В Мінцосполітики кажуть РБК-Україна, що розробили законопроект, за яким пільги і надалі зможуть отримувати ті, хто жив або працював на цих землях станом на 26 квітня 1986-го чи в період з 26 квітня 1986-го до 1 січня 1993-го. Зараз проект закону доопрацьовують.
Ще одна пропозиція – щоб виплати за проживання в зоні забруднення платили незалежно від прив’язки до зони радіаційного забруднення.
"Але вони будуть встановлені на обмежений період часу. Наприклад, на 3-5 років. І будуть зафіксовані в абсолютному розмірі (2 361 грн), і не будуть підлягати індексації. Альтернативна пропозиція – надавати таку надбавку за умови, що родина має город, який є радіаційно забрудненим, і тому споживати городину з нього не можливо. Так будемо компенсувати негативний вплив радіації для конкретної родини", – кажуть в міністерстві.
Вже зараз діє закон №796, за яким пільги на комуналку, придбання палива, за користування телефоном тощо надають за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на людину за попередні півроку "не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу". В 2025 році це 4 240 гривень.
З 2015 року і зараз деяким категоріям пільги надають з урахуванням сукупного доходу родини. Але деяким пільги давали без врахування доходу сім’ї, кажуть в Мінсоцполітики. Через обмежений війною бюджет держава найперше буде підтримувати тих, хто цього найбільше потребує.
"Норма про єдиний підхід врахування доходу родини не буде стосуватись учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Для них підходи до надання пільг не змінюються", – додають у відомстві.
Зараз побут людей в селищі Народичі з "другої" зони на Житомирщині фактично нічим не відрізняється від життя в будь-якому схожому селищі в Україні. За винятком того, що там діють обмеження по діяльності.
Національний канцер-реєстр України говорить, що найбільше онкозахворювань – не в тих областях, які постраждали від Чорнобиля, а в Миколаївській, Одеській областях, звертає увагу Олег Насвіт.
"Рак щитоподібної залози у тих, хто був дітьми і підлітками на момент аварії, – це єдиний достовірно встановлений ефект впливу радіації на населення. Це прогнозувалося, і це статистично доведено. Якщо взяти конкретний випадок раку щитоподібної залози у когось, то неможливо визначити, чим саме він спричинений – Чорнобилем чи чимось іншим", – зауважує науковець.
В "другій зоні" забороняється і аграрна діяльність. Олег Насвіт вважає, що так сама держава перетворила людей на пільговиків замість того, щоб заохочувати бізнес. На деяких територіях "другої зони", де землю віднесли до "земель запасу" як забруднену радіонуклідами, зараз все ж вирощують культури. Продукція відповідає національним нормативам.
"Там беруть землю в оренду на 11 місяців, встигають засіяти, виростити, зібрати урожай і "закрити" оренду, за яку платять в місцевий бюджет. А є землі, які місцева влада в оренду не здає, але вони обробляються, і там невідомо, хто що вирощує і куди йдуть прибутки", – розповідає Насвіт.
В Народицькому районі з сільгоспобігу вивели 22 тисячі гектарів земель. Пізніше науково-дослідний інститут сільськогосподарської радіології обстежив 70% цих територій. За їх висновками, на 80% з обстеженого можна вирощувати безпечні культури.
Співрозмовник вважає: нам треба розробити як порядок віднесення радіоактивно забруднених земель до радіаційно небезпечних, так і порядок виведення з такої категорії. Щоб це працювало в обидва боки. До цього часу цей закон працював тільки в одному напрямку.
Відомі кілька публічних спроб створити продукт з врожаю, вирощеного на цих територіях. Одна з цілей, судячи з усього – показати, що там можна це робити. І що це, скоріше за все, безпечно.
Британець Джим Сміт почав робити алкоголь із яблук, вирощених жителями Народицького району. Зібрав у людей яблука, а тоді на заводі виробили алкоголь. Партію товару, на якому були британські акцизні марки, зупинила українська митниця. Іноземець найняв британських юристів, і за кілька місяців митниця віддала алкоголь.
Поліську яблунівку розробила українська туристична компанія "Чорнобиль тур". Восени 2022-го, після деокупації Київщини, вони викупили врожай поліських яблук з садів мешканців Народицького району.
"Там заборонене сільське господарство, але не приватне садівництво. З яблук на заводі виготовили яблунівку, провели заміри на вміст радіації. Виявилося, вона вийшла радіаційно чистішою за скло пляшок, зроблених в Одеській області!" – розповідає РБК-Україна засновник "Чорнобиль Туру" Ярослав Ємельяненко. Зараз напій Chornobyl Ray продають у двох відомих мережах. Його часто купують на подарунки іноземці.
Хімічні і фізичні процеси такі, що радіонукліди в спирт практично не переходять. А у склі пляшок якраз радіоактивні речовини можуть бути. З них вони не вимиваються взагалі.
"Такі кейси демонструють, що можна отримати екологічно чистий продукт, і що на цих територіях можна вести економічну діяльність", – підкреслює Олег Насвіт.
Щоб оновити дані щодо забруднення радіацією всіх цих територій, ДАЗВ почало нову дозиметричну паспортизацію.
З травня 2025-го працівники "Екоцентру" виїздили до Житомирської області, щоб відібрати проби ґрунту. Роботи виконували дві бригади за затвердженими маршрутами у 192 населених пунктах Житомирщини, Київщини, Рівненщини, Чернігівщини та Сумщини (з них 112 – в Житомирській області).
Станом на 13 серпня провели відбір понад 1900 проб у 194 населених пунктах, продовжуються виміри внутрішніх доз опромінення на лічильниках випромінювання людини. В лабораторії проводять виміри проб і розрахунки. Далі результати передадуть до Національної академії наук України, щоб їх оцінили експерти.
"З урахуванням цього, питання щодо потенційних доз опромінення мешканців цих територій на сьогоднішньому етапі є передчасним", – відповіли РБК-Україна в ДАЗВ.
Висновки можна буде робити після паспортизації, отримання результатів досліджень, їх експертної оцінки і потім – після погодження з державними органами. Але зрозуміло, що ці дози будуть меншими, ніж були визначені у 2011-2012 роках, вважає Насвіт.
Межі радіоактивно забруднених територій встановлює і переглядає Кабмін. Перед цим все це погоджують з цілим списком профільних органів, кажуть в ДАЗВ.
Процес підготовки всіх документів займає час. В експертному висновку мають врахувати і підтвердити кожен показник того, чи належить населений пункт до зони радіоактивного забруднення. Потім відповідальні органи будуть вирішувати, чи встановити або змінити межі цих зон, або залишити їх такими, якими вони й були.