Бізнес закликав змінити політику "вікового списання" вагонів: є ризик втрати третини парку

Під час обговорення редставники ключових секторів економіки наголосили, що чинні правила "вікового списання" вагонів створюють прямі ризики для економіки, експорту, оборонної логістики та майбутньої відбудови країни.

Причиною занепокоєння бізнесу є наказ Міністерства розвитку, який передбачає жорсткі обмеження щодо строків експлуатації вантажних вагонів незалежно від їх фактичного технічного стану. Через це вже у 2026-2031 роках із ринку може вибути 67,7 тис. вантажних вагонів - фактично, йдеться про скорочення робочого парку майже на 30%.

У галузі наголошують, що в нинішніх умовах Україна не має ані фінансової, ані виробничої можливості оперативно замістити такий обсяг рухомого складу. Лише для оновлення парку у 2027-2031 роках знадобиться близько 1,8 млрд доларів інвестицій.

"У воєнний час та в період післявоєнного відновлення такі витрати є надмірним навантаженням для економіки. Бізнес має інвестувати у виробництво, енергетичну стійкість, збереження робочих місць та відновлення підприємств, а не у примусову заміну технічно справного рухомого складу", - заявили учасники на прес-конференції..

Представники промисловості підкреслюють, що проблема давно вийшла за межі транспортної галузі.

Через війну обсяги залізничних перевезень уже скоротилися майже вдвічі - із 314 млн тонн у 2021 році до прогнозних 162 млн тонн у 2026 році.

Водночас після початку масштабної відбудови попит на залізничну логістику різко зросте: Україні знадобляться перевезення десятків мільйонів тонн будівельних матеріалів та промислової сировини. І саме залізниця має стати основою логістики для відновлення інфраструктури, енергетики, житла та промислових об’єктів.

"Йдеться вже не про транспортну дискусію. Йдеться про спроможність України забезпечити експорт, підтримати промисловість і фізично реалізувати післявоєнну відбудову", - наголосили на пресконференції.

У разі збереження чинної моделі ринок може зіткнутися з:

• дефіцитом вагонів;
• подорожчанням логістики;
• зростанням собівартості української продукції;
• втратою конкурентоздатності експортерів;
• скороченням валютної виручки і податкових надходжень.

Окремо бізнес звертає увагу на безпековий аспект проблеми: в умовах війни залізничний транспорт залишається критично важливим для перевезення матеріалів для фортифікацій, продукції оборонного комплексу, вантажів для відновлення енергетичної інфраструктури та стратегічної сировини.

Представники бізнесу також заявили, що Україна фактично залишається єдиною країною Європи, яка застосовує жорстке адміністративне обмеження віку вантажних вагонів без урахування їх фактичного технічного стану.

У США та країнах ЄС, наголошують учасники ринку, діє інша модель: вагон експлуатується доти, доки відповідає технічним вимогам безпеки, а рішення щодо подальшої роботи ухвалюється на основі регулярної діагностики, ремонтів та технічної придатності, а не календарного віку.