Бізнес, який бере відповідальність: як благодійність стала новою нормою воєнної України

Український бізнес фінансує гуманітарні програми, підтримує військових, лікарні, освітні та культурні проєкти, допомагає переселенцям і громадам. Такі ініціативи реалізують як великі промислові групи та телеком-компанії, так і технологічний бізнес, банки, логістичні оператори та приватні підприємці.

Серед компаній, які регулярно повідомляють про соціальні та благодійні програми, – SCM, "Метінвест", "Нова пошта", "Київстар", "Інтерпайп", "Епіцентр", Kernel, SoftServe та інші. Формати участі відрізняються: від фінансування медицини та гуманітарних потреб до підтримки ветеранів, освіти, культурних проєктів або громад.

У результаті корпоративна соціальна відповідальність в Україні стала тісніше пов’язана з умовами, у яких працює сам бізнес. Компанії взаємодіють не лише зі своїми працівниками та клієнтами, а й із лікарнями, громадами, фондами, волонтерськими та громадськими організаціями.

Разом із цим змінюється і формат самої благодійності. Поряд із разовою допомогою зростає кількість довгострокових програм, партнерств і грантових механізмів. При цьому для різних компаній і підприємців масштаб та логіка такої участі залишаються різними.

Від термінової допомоги до довгострокових програм

На початку повномасштабного вторгнення значна частина бізнесової допомоги була спрямована на невідкладні потреби: евакуацію, гуманітарні вантажі, медичне забезпечення, спорядження та підтримку людей, які втратили житло або роботу.

Згодом до цих напрямів додалися проєкти з довшим горизонтом: реабілітація військових і цивільних, відновлення медичної та освітньої інфраструктури, робота з ветеранами, розвиток громад і підтримка культури.

Це не означає, що українська благодійність повністю перейшла від екстреної допомоги до системної моделі. Обидва формати існують паралельно. Проте війна збільшила запит на програми, які працюють не лише з наслідками конкретної кризи, а й із довгостроковими проблемами.

Один із прикладів такого підходу – благодійні проєкти підприємця та інвестора Миколи Сушка.

Благодійні проєкти Миколи Сушка

Основний бізнес Миколи Сушка зосереджений у сфері фінансових ринків, пропрієтарного трейдингу та фінансових технологій. Благодійними проєктами він почав системніше займатися ще до повномасштабної війни – приблизно з 2018 року.

Спочатку йшлося про окремі локальні та соціальні ініціативи. Згодом до них додалися проєкти у сферах освіти, медицини, культури та підтримки українців за кордоном.

Сам Сушко описує благодійність як один із напрямів відповідальності підприємця. Водночас його модель не є унікальною для українського бізнесу: після 2022 року подібний підхід став помітним у багатьох компаніях і приватних фондах.

"Smart Простір" на Полтавщині

Одним із перших великих проєктів за участі Сушка став "Smart Простір" у Козельщині на Полтавщині.

У 2020 році районну бібліотеку переформатували в культурно-освітній центр, де почали проводити лекції, тренінги, презентації книжок, освітні програми та культурні події.

Для невеликих громад такі проєкти можуть частково компенсувати нестачу сучасної освітньої та культурної інфраструктури. Водночас їхній реальний вплив залежить не лише від початкового фінансування, а й від подальшої роботи команди, попиту з боку громади та здатності простору функціонувати довгостроково.

Український центр на Кіпрі

Після початку повномасштабної війни за ініціативою Анни Сушко на Кіпрі був створений культурно-освітній центр Obiimy.

Спочатку він працював як простір для українців, які опинилися на острові після 2022 року. Згодом діяльність центру розширилася на освітні, культурні та творчі проєкти для дітей і дорослих.

Такі простори виконують одразу кілька функцій: допомагають підтримувати зв’язки всередині української громади, створюють середовище для культурних подій і водночас стають майданчиками для представлення України за кордоном.

Для Сушка цей напрям пов’язаний із темою української ідентичності та сприйняття українців у світі. Це також відповідає ширшій тенденції останніх років, коли частина української благодійності за кордоном почала виходити за межі гуманітарної підтримки й включати культурні та освітні проєкти.

Підтримка медицини

Окремим напрямом благодійної діяльності стала медицина.

Під час пандемії COVID-19 команда Сушка підтримувала медичні ініціативи. Після 2022 року цей напрям продовжився.

У 2024 році Микола та Анна Сушки спрямували 28 млн грн на оновлення дитячого реанімаційного блоку Інституту Амосова.

Подібні проєкти відрізняються від термінових закупівель тим, що йдеться про оновлення інфраструктури, яка залишається в системі охорони здоров’я після завершення конкретної благодійної кампанії.

Водночас саме в медичній благодійності особливо важливо відокремлювати розмір внеску від оцінки результату. Сам факт великого фінансування не завжди дозволяє робити висновки про системний ефект – він залежить від того, як проєкт використовується надалі.

Культурні проєкти

Благодійні ініціативи Сушка також співпрацювали з PEN Ukraine.

Серед підтриманих форматів – літературні читання, публічні дискусії, журналістські проєкти та письменницькі резиденції.

Після початку повномасштабної війни культурні проєкти дедалі частіше розглядають не лише як сферу мистецтва чи освіти, а і як частину ширшої роботи з українською ідентичністю та міжнародною комунікацією.

Для бізнесу це один із напрямів корпоративної відповідальності поряд із гуманітарною допомогою, медициною чи підтримкою ветеранів.

Від власних проєктів до підтримки організацій

Ще одна тенденція української філантропії – поступовий перехід частини донорів від створення власних проєктів до підтримки вже існуючих громадських і благодійних організацій.

Такий підхід пов’язаний із тим, що профільні організації часто мають більше досвіду в конкретній сфері, ніж донор або бізнес, який фінансує проєкт.

Сушко також говорив про зміну свого підходу в цьому напрямі: від власних ініціатив – до грантових програм, конкурсів і підтримки команд, які вже працюють із суспільними проблемами.

У цьому випадку роль донора змінюється: він не обов’язково сам створює проєкт, а фінансує або посилює інституції, які мають відповідну експертизу.

Корпоративна відповідальність у воєнній Україні

Після 2022 року корпоративна відповідальність в Україні стала значно практичнішою.

Для частини компаній вона означає підтримку військових. Для інших – медицину, освіту, ветеранів, відновлення інфраструктури чи гуманітарні програми. Технологічні компанії часто додають до цього цифрові продукти, навчання або консультаційну підтримку.

Водночас благодійність не варто автоматично ототожнювати із суспільною ефективністю. Обсяг виділених коштів, кількість проєктів чи публічність компанії самі по собі не показують, наскільки вдало працює конкретна програма.

Саме тому для корпоративної відповідальності дедалі важливішими стають прозорість, зрозумілі критерії відбору проєктів, звітність і оцінка результатів.

Благодійність як частина нової моделі бізнесу

Війна суттєво розширила участь українського бізнесу у суспільних проєктах. Для багатьох компаній і підприємців благодійність стала регулярною практикою, але її формат залишається дуже різним – від термінової допомоги до довгострокового фінансування інституцій.

Проєкти Миколи Сушка вписуються в цю ширшу тенденцію. Вони охоплюють освіту, медицину, культуру та підтримку українських ініціатив за кордоном.

При цьому оцінювати такий внесок варто не лише за сумами фінансування або кількістю реалізованих проєктів, а й за тим, наскільки довго вони працюють, кого охоплюють і чи створюють результат після завершення прямої підтримки.

Саме це, ймовірно, і буде одним із головних питань для української благодійності після війни: не скільки бізнес витрачає на соціальні проєкти, а наскільки ефективно ці ресурси перетворюються на довгостроковий результат.