Битва за Південь. Чому Африка підтримує Росію і як Україна планує це змінити

Останнім часом Африка почала дедалі частіше з’являтися в українських новинах. Відверто кажучи, раніше африканські країни фігурували переважно в контексті військових переворотів або природних лих, формуючи відповідні обивательські стереотипи. Але з початком великої війни в Україні ситуація змінилася.

Тепер Африка з’являється в українських новинах зовсім в іншому аспекті. Два турне країнами Африки міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, африканський мирний план, гуманітарна зернова ініціатива, можливе постачання зброї Росії з ПАР – це лише невеликий перелік останніх подій, пов’язаних з Африкою.

Російське вторгнення показало, що взаємозалежність України та Африки набагато більша, ніж могло здаватися. Зокрема, блокування експорту українського зерна ледь не призвело до гуманітарної катастрофи в Африці.

Минулого року президент Володимир Зеленський оголосив про перезапуск української політики щодо Африки. Разом з тим було затверджено першу стратегію щодо відносин України з Африкою та призначено спецпредставника з цього напрямку.

Україна затвердила свою африканську стратегію (фото: president.gov.ua)

Восени минулого року Кулеба вирушив у своє перше дипломатичне турне африканськими країнами, яке стало початком ренесансу у відносинах між Україною та Африкою. Тоді міністру довелося терміново перервати поїздку та повертатися в Київ через початок масованих російських атак по об’єктах енергетики. Але цього травня Кулеба повернувся в Африку та відвідав Марокко, Ефіопію, Руанду, Мозамбік та Нігерію.

"Наша проблема полягає в тому, що, на жаль, з 1991 року ми були поглинені нашими внутрішніми проблемами і нашим поверненням до європейського простору після 300 років перебування у складі Російської імперії, але не приділяли Африці рівень уваги, якого вона заслуговує", – пояснював Кулеба в інтерв’ю африканським ЗМІ.

Африканська стратегія України

Побутує міф, що Україну ніхто не чекає в Африці, але це не так. Зв’язки України з Африкою тягнуться ще з 1925 року, коли урядом Української Народної Республіки в екзилі було призначено посла в Ефіопії. Це стало першим дипломатичним зв’язком України з африканським континентом.

Вже тоді українці прагнули відносин з Африкою, а Ефіопія мала стати українським форпостом на материку. Але після здобуття незалежності у 1991 році Україна зв’язки з Африкою відверто занедбала.

Про повернення в Африку українська влада всерйоз почала думати після того, як МЗС очолив Кулеба, з 2020-го. Тоді була розроблена Африканська стратегія, але з початком російського вторгнення пріоритети української дипломатії змінилися – потрібно було домовлятися про зброю та санкції проти РФ. Та минулої осені влада приступила до її активної реалізації.

Зеленський минулого року оголосив про перезапуск політики щодо Африки (фото: president.gov.ua)

Африканська стратегія – закритий для публіки документ. Але речник МЗС Олег Ніколенко розповів РБК-Україна, що вона передбачає створення нових можливостей для держави, бізнесу та громадян в Африці та перезавантаження відносин, які не розвивалися останні 30 років.

"Ми хочемо активізувати політичний діалог та заручитися підтримкою африканських країн щодо формули миру президента Зеленського. Також в Африці існує багато перспектив для активізації торгівлі, співпраці в економічній сфері", – пояснив він.

Як заявляв Кулеба, Україна може дати Африці продовольство, ліки, високотехнологічне обладнання, освіту, дипломатичний досвід та багато іншого. Україна є одним з експортерів продовольства до Африки і в рамках гуманітарної ініціативи Grain from Ukraine вже відправила сотні тисяч тонн українського збіжжя.

Оскільки африканські країни мають історичні зв’язки з РФ, то Україна розраховує на їх тиск на Кремль для розблокування повноцінної роботи "зернового коридору" та завершення блокади українських портів.

"Росія не має використовувати продовольство як зброю. Безперешкодний експорт українських зернових допомагатиме африканським країнам отримувати сільгосппродукцію, яку вони потребують. Закликаємо Африканський союз чітко заявити Росії про неприйнятність її деструктивної політики", – говорив Кулеба під час зустрічі з главою Африканського союзу.

Міжлюдські контакти України та Африки значною мірою розвивалися завдяки студентам, котрі звідти приїжджали до нашої країни. До великої війни їх було досить багато, але вони були змушені виїхати з огляду на ситуацію з безпекою. Та багато з цих студентів, як кажуть в МЗС, хочуть повернутися в Україну та продовжити навчання.

Не рідкістю в країнах Африки є військові конфлікти. Тому африканські партнери зацікавлені в українському досвіді розвитку в умовах війни, про що, як зазначає Ніколенко, говорять під час кожної зустрічі з представниками України.

"Для них це величезний інтерес. Вони захоплюються, що Україна демонструє високі результати в різних сферах в складних умовах, і хочуть перейняти цей досвід", – розповів він РБК-Україна.

Україна також може запропонувати Африці і допомогу у військовій сфері, розповіла в коментарі РБК-Україна український посол в Південно-Африканській Республіці та Мозамбіку Любов Абравітова. За її словами, на сьогодні розроблено проект меморандуму про військове співробітництво між Україною та Мозамбіком. Документ сподіваються підписати вже в найближчій перспективі.

"У Мозамбіку існує велика проблема на півночі країни. Провінція Кабо-Дельгадо, де бойовики намагаються створити так звану Ісламську державу Мозамбіку. На сьогодні миротворчі сили здійснюють там миротворчу операцію. Той досвід, які Україна має сьогодні у протистоянні з російським агресором, потенційно може бути використаний Мозамбіком", – пояснила Абравітова.

Україна хоче активізувати політичний діалог з Африкою (фото: facebook.com/UkraineMFA)

Однією з африканських країн, про яку хоч щось знають пересічні українці, є Руанда. Хоч вона асоціюється переважно зі страшним геноцидом, Руанда за останні три десятки років після тієї трагедії змогла стати найбільш інноваційною економікою серед бідних країн в усьому світі.

Ця країна, за словами українського посла в Руанді Андрія Праведника, могла б стати партнером в атомній енергетиці. Україна готова навчати африканських спеціалістів, а в майбутньому – брати участь у будівництві атомних електростанцій.

"Крім експертів з будівництва, ми маємо чи не найкращих у світі експертів з забезпечення безпечного функціонування АЕС. Зрозуміло, що ми не будемо будувати електростанції вже завтра, це розтягнутий процес, але, для початку, будемо працювати, щоб укласти меморандум між відповідними інституціями України та Руанди, де вже чітко окреслимо часові рамки того, як ми будемо співпрацювати", – розповів Праведник в коментарі РБК-Україна.

Українську сторону в Африці натомість цікавить розбудова стосунків за формулою: "спільні інтереси – спільна повага – спільні переваги". Як сказав РБК-Україна спецпредставник України з питань Близького Сходу та Африки Максим Субх, все, що вписується до цієї моделі, представляє інтерес для України.

"В той же час в політичному плані для нашої держави є важливою підтримка державами Африки українських ініціатив на рівні міжнародних організацій, особливо в ООН", – зазначив він.

Позиція Африки щодо України

Африка, як і увесь так званий Глобальний південь, вважається більш дружньою до Росії. Але позиції країн Африки все ж різняться між собою. Показовим є те, що найбільш прихильними до Росії є бідні, диктаторські "країни-ізгої".

Окрім відвертих "друзів Росії", таких як Еритрея та Центральноафриканська Республіка (звісно ж, одні з найбідніших на континенті), а також підконтрольний військовій хунті Судан, де зараз триває громадянська війна, в Африці є багато країн, які висловлюють підтримку Україні.

За два дні до російського вторгнення, виступаючи на засіданні Ради безпеки ООН, представник Кенії Мартін Кімані виголосив жорстку промову із засудженням Росії за її рішення про визнання так званих "ДНР" та "ЛНР". Ми стоїмо на порозі масштабного конфлікту, говорив тоді кенійський представник, критикуючи недієвий статут ООН та звинувачуючи Росію у порушенні територіальної цілісності України.

"Ми повинні завершити відродження з праху мертвих імперій так, щоб уникнути повернення до часів панування та гноблення. Сьогодні принцип багатосторонніх відносин лежить на своєму смертному одрі. Сьогодні він був грубо зганьблений – так само як він уже був порушений іншими могутніми державами в недавньому минулому", – наголошував Кімані.

На жаль, позиція африканських країн мінлива. Так, вже через рік повномасштабної війни в Україні президент Кенії назвав РФ другом, на якого розраховує у створенні "нової архітектури в Радбезі ООН". Саме в тому Радбезі, дієздатність якого нівелювала Росія.

Серед країн Африки є прибічники України (фото: president.gov.ua)

Прослідкувати позицію інших країн Африки щодо України можна завдяки голосуванням в Генеральній асамблеї ООН. Так, проти резолюції про засудження вторгнення РФ в Україну 2 березня 2022 року проголосували Еритрея, Малі, ДР Конго та Нікарагуа, утрималися – Алжир, Ангола, Бурунді, ЦАР, Конго, Ефіопія, Габон, Гвінея, Мозамбік, Намібія, ПАР, Судан, Того, Уганда та Зімбабве.

Що стосується Мозамбіка, то його позиція пояснюється нейтралітетом. За словами посла Абравітової, під час офіційних контактів влада Мозамбіка запевняє, що країна солідарна з народом України, дотримується хартії ООН, але за конституцією, не може обирати сторону в тому чи іншому конфлікті. Тому Мозамбік послідовно утримується під час голосувань щодо України.

"Відносини України та Мозамбіку мають давнє коріння, ще з часів Радянського Союзу. Багато студентів та політичної еліти навчалися в України. Водночас вони також дружні до РФ, закликають до миру та говорять, щоб їх не ставили в незручне становище, коли доводиться обирати сторону", – пояснила виданню посол.

Однією з прихильників України в Африці є вищезгадана Руанда. Країна послідовно голосує за резолюції ГА ООН, які стосуються підтримки України, зокрема щодо української формули миру. Ба більше, як розповів Праведник, Руанда розглядає можливість участі в реалізації одного з її пунктів – продовольчої безпеки.

"Президент Руанди під час зустрічі з міністром Кулебою заявляв, що для його країни питання справедливості та територіальної цілісності – це не пусті слова, а фактично питання екзистенційних цінностей. Тому для Руанди підтримка Україна є абсолютно природною поведінкою", – зазначив Праведник.

Руанда підтримує Україну у війні з Росією (фото: mfa.gov.ua)

Відверто проросійську позицію зайняла Південно-Африканська Республіка, що й не дивно, з огляду на спільну участь з Росією в об'єднанні БРІКС та давні дружні стосунки з Москвою.

ПАР не тільки не засудила вторгнення РФ в Україну на засіданні ГА ООН, але й провела після цього морські військові навчання разом з російським кораблем "Адмірал Горшков", на якому було нанесено пропагандистський символ "Z".

За словами Абравітової, влада Південної Африки вважає війну РФ проти України проксі-війною, яку стимулюють США та НАТО. Сама ж країна заявляє, що дотримується щодо цього питання політики неприєднання, що є своєрідним нейтралітетом, хоча фактично ПАР демонструє відверто проросійську позицію.

Так, влада ПАР осоромилася відмовою арештовувати російського диктатора Володимира Путіна за запитом суду Гааги, якщо він приїде на саміт БРІКС у серпні цього року. Доходило навіть до гучних заяв про вихід з Римського статуту, які потім поспішно спростовувалися. Наразі ж ПАР планує надати Путіну дипломатичний імунітет, хоча й запропонувала йому взяти участь у саміті дистанційно.

Нещодавно Преторія нарвалась ще й на звинувачення з боку посла США у таємному постачанні зброї Росії. Уряд ПАР відразу ж заперечив допомогу Росії, але президент країни Сиріл Рамафоса все ж таки доручив уряду провести розслідування.

Крім того, Рамафоса оголосив про власну мирну ініціативу щодо війни РФ проти України. До ініціативи, яка передбачає переговори між Києвом та Москвою до виведення окупантів з захоплених територій, також приєдналися Єгипет, Сенегал, Замбія, Конго та Уганда. Водночас Зеленський під час телефонної розмови з Рамафосою запропонував ПАР приєднатися до української формули миру.

Південною Африкою вже кілька десятиліть керує Африканський національний конгрес, який має зв’язки з Москвою ще з часів СРСР. Комуністи допомагали АНК під керівництвом Нельсона Мандели у створенні військового крила, яке силою боролося проти режиму апартеїду. Зокрема, представники АНК вчилися в СРСР та проходили там підготовку.

Після ліквідації апартеїду у 1994 році АНК став правлячою силою в Південній Африці та досі залишається при владі. З того часу Росія, поки Україна не була достатньою мірою присутньою в Африці, змогла стати стратегічним партнером ПАР.

Битва за Африку

Втиратися в довіру до африканських країн та розвивати з ними дружні відносини Росії допомагає історія континенту. Африка століттями потерпала від європейського колоніалізму, тому геополітична позиція деяких африканських країн ґрунтується на ненависті до так званого глобального Заходу, який є ворогом і самої Росії. Фактично Москва намагається привласнити спадщину радянської допомоги національно-визвольним рухам Африки.

Однак за "російською дружбою" завжди ховається вигода. Росіяни десятиліттями "пускали коріння" в Африканський материк, зокрема, з метою наживи. Наприклад, росіяни розграбовують Центральну Африку, яка має поклади золота, діамантів та урану, надаючи в обмін військову та фінансову підтримку чинному режиму в країні.

Ще однією російською "копальнею золота" в Африці є Судан. Минулого року журналісти американського CNN з’ясували, що бойовики ПВК "Вагнера" незаконно добувають суданське золото, яким потім поповнюються резерви Росії для пом’якшення наслідків західних санкцій.

Таке партнерство нерідко приводить до негативних наслідків для африканських країн. Зокрема, на початку цього року в Судані сталася спроба перевороту, організована Силами швидкого реагування – бойовиками, які допомагають “вагнерівцям" у видобутку золота. Бойові дії між суданськими урядовими військами та бойовиками тривають досі. Крім того, "вагнерівців" вважають причетними до масових вбивств цивільних в Центральній Африці.

"Росіян дуже складно назвати друзями африканських країн, оскільки вони своїми діями підривають міжнародну законність, на практиці реалізують неоколонізаторську політику, намагаються переглянути міжнародно визнані кордони, що особливо небезпечно для країн Африканського континенту", – наголосив РБК-Україна Максим Субх.

Росія втирається в довіру до країна Африки за допомогою спадщини СРСР (flickr.com/governmentza)

Стурбованість поширенням російського впливу є і серед самих країн Африки. Попри те, що Росія створила міф про себе як "борця за свободу Африки", африканські партнери, як розповів речник МЗС, за закритими дверима кажуть, що бачать загрозу для своїх країн. Зокрема, через вже згадану ПВК “Вагнера", яка підтримує перевороти та краде ресурси.

“Ще одна загроза – російська пропаганда. Росія використовує інформаційні технології для дестабілізації ситуації в інших країнах. Африканські партнери говорили нам, що вони хочуть вивчати наш досвід протидії пропаганді, боротьби із фейками та розбудови стратегічних комунікацій", – пояснив виданню Ніколенко.

У своїй боротьбі за прихильність Африканського континенту Україна має власний козир – вона воює з неоколоніалізмом, який зараз уособлює Росія. Цю тезу Україна намагається постійно доносити до африканських партнерів і серед них вона викликає розуміння.

Перемога у війні з РФ, на думку Субха, допоможе Україні в отриманні прихильності країн Африки, оскільки вони кілька десятиліть тому пройшли аналогічний шлях збройної протидії колоніальному ярму.

Але і сьогодні, поки триває війна, Україна прагне розвивати дипломатичні зв’язки з Африкою. Після свого першого турне країнами Африки минулої осені Кулеба оголосив про плани навчати африканських дипломатів. Станом на зараз, за даними МЗС, українська сторона провела два курси, участь в яких взяли 18 країн та понад 200 дипломатів.

Також, як розповів Ніколенко, Україна планує відкриття в Африці ще 10 посольств. Відповідні домовленості вже є з Ганою, Руандою та Мозамбіком, робота щодо інших ще ведеться. Український уряд також хоче провести саміт Україна-Африка, однак деталі поки що не розголошуються.

Українська активність в Африці викликає стурбованість в РФ. Напередодні турне Кулеби російські посли відвідували африканські столиці у намаганні завадити зустрічам чи самому візиту. Боячись втратити свій вплив, росіяни також відправили слідами українського міністра свого очільника МЗС – Лаврова. Однак, як зазначив в розмові з РБК-Україна Ніколенко, Україна на крок попереду.