"Більшість", якої не існує: чому диктат фундаменталістів суперечить цінностям українського суспільства
Соціологічні дослідження спростовують твердження, що віруючі українці негативно налаштовані до ЛГБТ+ спільноти. Детальніше про те, як вірні різних конфесій ставляться до ЛГБТ+ людей, як руйнуються стереотипи і чому українським церквам потрібно оновлення – читайте в колонці дипломата та правозахисника Зоряна Кіся для РБК-Україна.
Головне:
- Руйнування міфу про консерватизм вірян: Нове дослідження КМІС доводить, що віра в Україні не є синонімом гомофобії. Переважна більшість українських християн підтримує рівність прав і демонструє здатність до критичного мислення.
- Стале зростання толерантності: Частка українців, які виступають за рівні права для ЛГБТ+, стрімко збільшилася – з 63,7% у 2022 році до 78,1% у 2025-му. Станом на 2026 рік ідею рівності загалом підтримують 72% опитаних.
- Позиція релігійної більшості: Чотири найбільші світоглядні групи України, які охоплюють 75% населення (включно з вірянами ПЦУ та християнами без конфесії), є найтолерантнішими. Середній показник підтримки прав ЛГБТ+ серед них сягає 77,28%.
- Фактор ЛГБТ+ військових: Завдяки внеску ЛГБТ+ захисників у оборону держави суспільство змінює погляди через призму "практичної справедливості". Легалізацію цивільних партнерств для військовослужбовців підтримують 57% респондентів.
- Диктат гучної меншості: Офіційні релігійні структури на кшталт ВРЦіРО втратили право говорити від імені більшості. Процес євроінтеграції та суспільний діалог блокує добре організована меншість фундаменталістів, впливу якої політики досі бояться.
Ми звикли думати, що релігійність апріорі дорівнює консерватизму. Але що, як цей міф роками підтримується лише для того, щоб вузька група чоловіків могла зберігати контроль над суспільною думкою?
10 липня ГО "Точка опори ЮА" презентувала результати нового дослідження "Ставлення суспільства до ЛГБТ+ людей", проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС).
Хоча подібні опитування проводилися й раніше, цей звіт є унікальним – він вперше співвідносить ставлення до ЛГБТ+ людей із належністю до різних християнських конфесій.
Голос людей, а не ієрархів: що насправді думають українські християни про рівність прав
Результати опитування остаточно спростовують міф про те, що віра є синонімом гомофобії та "традиціоналізму". Натомість вони доводять: сучасні християни в Україні здатні до самостійного критичного мислення. Щоб переконатися в цьому, достатньо поглянути на динаміку позитивних відповідей на запитання КМІС:
Фото: Чи повинні ЛГБТ жителі України мати такі самі права, що й інші громадяни: дані попередніх досліджень КМІС (інфографіка РБК-Україна)
На жаль, ми часто забуваємо, що церква - це, насамперед, люди, а не ієрархія, структури управління чи окремі священнослужителі.
Сьогодні ми маємо незаперечні докази: "офіційні" інституції на кшталт Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій (ВРЦіРО) втратили право говорити від імені більшості. ВРЦіРО зареєстрована як одна із сотень громадських спілок, але її вплив на ухвалення рішень в державі є непропорційно великим.
У дослідженні КМІСу для "Точки опори" респондентам поставили два простих запитання:
- ЛГБТ+ люди повинні мати такі ж права, як інші? (цілком або скоріше згодні 72% усіх респондентів).
- ЛГБТ+ люди повинні мати право на цивільні партнерства? (цілком або скоріше згодні 54% усіх респондентів)
Закономірно, що найвищий рівень підтримки ідеї рівності для ЛГБТ+ демонструють люди, які не відносять себе до жодної релігії (84,0%), а також християни без визначеної конфесії (77,8%). У питанні цивільних партнерств нерелігійні українці демонструють рівень підтримки у 71,0%, а християни без конфесії – 63%.
Доволі зважену позицію займають і віряни Православної Церкви України (ПЦУ): підтримка рівності прав серед них становить 75,2%, а право на цивільні партнерства підтримують 55,6% респондентів.
Нижчі показники фіксуються серед греко-католиків: рівність прав підтримують 67,6%, а право на партнерства – 45,6%.
Тут дозволю собі зробити невеликий особистий відступ: на початку 1980-х років, коли УГКЦ діяла в глибокому підпіллі, автора цих рядків таємно хрестив греко-католицький священник. І хоча зараз я не є практикуючим греко-католиком, я глибоко поважаю цей факт як частину своєї ідентичності. Гірко усвідомлювати, що церква, колись жорстоко гнана радянським режимом за власну ідентичність, сьогодні підтримує заклики до переслідування інших.
Найбільш "негативну" позицію демонструють протестанти: серед них лише 43,1% підтримують рівність прав, а підтримка цивільних партнерств складає лише 24,8%. Однак, навіть ці показники, очевидно, здивують лідерів протестантських громад.
Аби краще зрозуміти контекст, у якому існують ці погляди, варто поглянути на загальну релігійну ситуацію в Україні. Для цього скористаємось даними опитування "Оцінка релігійної ситуації в Україні", проведеного соціологічною групою "Рейтинг" у травні 2026 року.
Фото: релігійний склад населення України: звіт соціологічної групи "Рейтинг" (інфографіка РБК-Україна)
Чотири найбільші групи становлять 75% населення України. Всупереч риториці консерваторів, саме ця переважна більшість демонструє найвищий рівень толерантності: середній показник підтримки рівних прав у цих групах сягає 77,28%, а цивільних партнерств – 62,25%.
Фото: Підтримка рівних прав ЛГБТ+ залежно від релігійної належності: звіт КМІС на замовлення ГО "Точка Опори ЮА" (інфографіка РБК-Україна)
Фото: Підтримка рівних права на цивільні партнерства для ЛГБТ+ залежно від релігійної належності: звіт КМІС на замовлення ГО "Точка Опори ЮА"(інфографіка РБК-Україна)
Практична справедливість: як ЛГБТ+ захисники зруйнували стереотипи і змінили суспільну думку
Найбільш об’єктивним індикатором зміни суспільної думки сьогодні є ставлення до ЛГБТ+ військових. Величезний внесок у трансформацію суспільної думки в цьому контексті зробила ГО "Українські ЛГБТ+ військові та ветерани за рівні права". Завдяки їхній роботі суспільство побачило обличчя захисників і захисниць – неспростовний доказ їхнього внеску у захист і розвиток нашої країни.
Громадяни бачать, що ЛГБТ+ військові виконують свої обов'язки нарівні з іншими, тому відмова держави гарантувати їм базовий соціальний захист виглядає нелогічною та несправедливою.
Для звичайного українського вірянина захист родини військового, який боронить Україну, є набагато важливішим за ідеологічні забобони. Дослідження показує, що 57% респондентів загалом погоджуються з ідеєю легалізації одностатевих цивільних партнерств для військовослужбовців.
Фото: Підтримка рівних права на цивільні партнерства для для ЛГБТ+ військовослужбовців залежно від релігійної належності: звіт КМІС на замовлення ГО "Точка Опори ЮА" (інфографіка РБК-Україна)
Від ідеологічного контролю до пастирської турботи: навіщо церкві внутрішнє оновлення, щоб стати опорою демократичної України
Церква сьогодні постає перед історичним і невідворотним вибором. Якщо вона хоче говорити до молоді, до світлих і розумних людей, які будуватимуть майбутнє країни, формальні релігійні лідери мають усвідомити: жорстка гомофобна риторика безповоротно відштовхує цю "цільову аудиторію".
Звіт констатує: 85,6% молоді віком 18-29 років виступають за рівність прав. Це покоління органічно не сприймає мови ворожнечі.
Якщо церква прагне залишатися релевантною для українців, вона має адаптуватися до сучасних суспільних запитів. Ігнорування змін у суспільній свідомості неминуче призводитиме до подальшої втрати довіри до релігійних інституцій та до зменшення їх впливу у суспільстві.
Якщо більшість вірян підтримують ідеї рівності, хто ж тоді гальмує діалог між церквами та ЛГБТ+ спільнотою?
Аналітика чітко вказує на фундаменталістів, зокрема в середовищі протестантських церков. Протестанти становлять лише 1,9% населення України, проте їхній вплив на ухвалення рішень є непропорційно, загрозливо великим. Це добре організована, "гучна" група, яка спирається на фінансові, історичні та ідеологічні зв'язки з міжнародними фундаменталістськими рухами.
Політики в Україні досі бояться цієї активної меншості. Вони переносять страх перед кількома відсотками виборців на все суспільство, вважаючи їхні гучні акції протесту "голосом усієї церкви". Ця невелика група фактично тримає в заручниках демократичний процес цілої держави і є реальною загрозою для нашого шляху до Європейського Союзу.
Правозахисний рух і ЛГБТ+ спільнота давно відкриті до конструктивного діалогу. Проте він роками не може розпочатися через те, що традиціоналісти всередині окремих конфесій та в структурах Ради Церков блокують його.
Час нам тверезо подивитись на цифри. Окремі релігійні функціонери не відображають думки більшості і не мають права одноосібно її представляти. Заради розвитку України, зміцнення демократії та нашого європейського майбутнього нам потрібно звільнитися від диктату гучної меншості.
Україні потрібна церква, яка вміє любити і чути своїх людей.