Андрій Юсов: Немає підстав вважати, що Росія змінила тактику щодо обстрілів України

Ще з літа представники влади попереджають, що росіяни готують новий етап обстрілів української енергетики. Вочевидь, це один із планів ворога, як змусити нас капітулювати в умовах, коли жодна зі сторін не може поки здобути швидкої перемоги на полі бою.

Українська воєнна розвідка відслідковує інформацію про те, як ворог збирає ракети та дрони "шахеди" для майбутніх обстрілів і що готує на фронті. Детальніше про все це, а також про російський слід в нападі ХАМАСу на Ізраїль, що сталось з "вагнерівцями" Пригожина і воєнних союзників Росії - в інтерв'ю РБК-Україна розповів представник ГУР Міноборони Андрій Юсов.

– Зараз ми багато чуємо про можливі обстріли енергетики. Чи є ймовірність, що росіяни не будуть в осінньо-зимовий період атакувати нашу енергосистему, як минулого року?

– Чи є шанс, що людожер стане раптом вегетаріанцем? Напевно є. Але все ж таки треба готуватись до того, що людожер і далі захоче вбивати і їсти щось живе. Тому, звичайно, Україна готується до продовження терористичних атак з боку Росії. І жодних підстав вважати, що ворог змінив свою тактику чи повернувся до норм міжнародного права, чи до принципів гуманізму, немає. Це держава-терорист, яка щодня продовжує наносити удари по мирних українських містах, продовжує знищувати цивільну інфраструктуру і вбивати мирних українців. Відповідно, що стосується зимового періоду і потенційних атак на критичну інфраструктуру, зокрема на енергетику - то це абсолютно ймовірний сценарій, на превеликий жаль.

– Чи є у нашої розвідки дані, коли росіяни можуть почати атаки, тобто – дати, місяць?

– Так, звичайно, ця інформація збирається з різних джерел. Такі дані є і вони враховуються у загальних планах з протидії подібних атак.

– Ви зараз не скажете коли?

– Ні. Бо остаточне рішення росіян може бути скориговано в будь-який момент, тому робити якісь анонси буде неправильно. На будь-який сигнал повітряної тривоги треба зважати всім - і цивільним, і військовим.

– Яка зараз ситуація у росіян з ракетами?

– Виробництво ракетного озброєння на Росії продовжується. Вони і близько не можуть повернутись до рівня тих запасів, які в них були станом на 23 лютого 2022 року. Але тим не менш виробництво йде. Протягом кількох останніх місяців саме ракетних ударів було відносно небагато - це означає, що вони можуть накопичувати їх для нанесення наступних масованих ударів.

Те нераціональне і неефективне використання ворогом ракетного арсеналу, яке ми бачили минулого року, коли понад сто ракет могло бути випущено по Україні, не дало свого результату, а, навпаки, тільки виснажило його запаси. Ну, скажімо, було б дивно, якби вони таке повторили цього року. Але будь-який ракетний удар - чи це 20, 30 ракет чи 100 - це серйозний виклик і загроза для інфраструктури та Сил оборони України. І, безумовно, на ці виклики треба зважати.

– Щодо виробництва "шахедів", якщо я правильно розумію, то вже, можливо, з середини літа росіяни почали в себе щонайменше збирати ці іранські БПЛА. Які в них зараз обсяги виробництва цих дронів? І чи вони все виробляють самі, чи ще окремо якісь поставки також ідуть і з Ірану? Бо з огляду на ті цифри, які ми бачили в вересні - понад 500 "шахедів" - складається враження, що в них або дуже потужне виробництво, або реально поставляє додатково Іран.

– Можна констатувати, що на території Росії продовжується крупновузлова зборка (з іноземних деталів) і певна кількість власного виробництва, але вона невелика. Тобто поставлені плани і отриманий результат відрізняються. Декілька десятків аналогів "шахедів" на місяць держава-агресор може виробляти станом на зараз самостійно.

– У Білому домі влітку заявляли, що в Татарстані росіяни будують великий завод, де мали би вироблятися "шахеди". Оця зборка і виробництво - вони вже йдуть там? Чи цей завод все ще будується, адже тоді ж у Білому домі казали, що початок роботи заводу очікується на початок 2024 року?

– Так, і виробництво продовжує там розвертатися, але, знову ж, на повноцінні потужності вони ще не вийшли.

– Що ви можете розповісти про ці два типи нібито нових безпілотників, які ми нещодавно побачили у росіян? Мова про "Виріб-53", який нібито є новою версією "Ланцета" і може самонаводитись на ціль, і "Виріб-54" - так званий "Італмас" або в народі "газонокосарки". Наскільки масово зараз їх використовують росіяни?

– Насамперед ми констатуємо, що масового використання їх на фронті поки що не було. Інформація про так звані "Виріб-53" та "Виріб-54" уточнюється. Але що стосується їхніх здатностей щодо автоматичного коригування, наведення і розпізнавання цілі - це дискусійне питання. Треба додатково встановлювати цю інформацію. Є частина інформації з російських ЗМІ. Безумовно, на неї не можна спиратися. Наше вивчення триває. Тим не менш, ми констатуємо, що видозмінені, удосконалені "Ланцети" агресором застосовуються. І це завжди додатковий фактор ризику.

Щодо "Виробу-54" - це дрон-камікадзе, російською пропагандою він позиціонується як спрощена і дешевша версія "Шахеда-136". Назва "Італмас" походить від торгівельного комплексу, на базі якого відбувається збірка і виробництво даних БПЛА.

– Партизанський рух "АТЕШ" заявив, що росіяни налагодили виробництво ракет різного типу на Челябінському ковальсько-пресовому заводі. Що вам відомо про цей об'єкт?

– Агресор не вперше намагається розконцентровувати виробництво, розуміючи, що Україна збирає всю необхідну інформацію про військове виробництво, зокрема ракетної зброї. Оскільки таке виробництво є високотехнологічним і складним, то будь-яке пошкодження на ньому чи аварійна ситуація є дуже проблематичне у сенсі відновлення. Тому розконцентрація, зміна окремих об'єктів виробництва, зміна логістики - це звичайна практика в росіян. Вони намагаються в тому числі розширювати виробничу базу, принаймні фізично, для того, щоб ускладнювати і збір інформації про виробництво ракетних озброєнь, і в принципі роботу з можливої нейтралізації цих об'єктів. Дана інформація від руху "АТЕШ" є, вона перевіряється.

– Ви сказали, що запаси ракет у росіян уже далеко не такі, як були до 24 лютого. Але виробництво ракет, як мені здається, спираючись на цифри, які ми публікували від ГУР, і від Міноборони, і ті, які раніше публікували самі росіяни ще до великої війни - вони наростили, навіть порівнюючи з довоєнним періодом.

– Порівнюючи з довоєнним - так. Але тоді воно було відносно невелике. Тут ключове - скільки вони витратили і скільки сучасних видів озброєння вони можуть виробляти. Тому вони справді наростили виробництво ракет по деяких позиціях. Але чи дозволяє це відновити втрачений арсенал? Ні.

– Чим ще Іран допомагає Росії, окрім боєприпасів та ударних дронів? І цікаво, що Іран отримує взамін?

– Є деякі питання, в яких наразі краще утриматися від відповідей. Але, звичайно, й Україна, і наші партнери уважно стежать за цими процесами. Станом на зараз ми можемо констатувати, що кількість застосування "шахедів" за останні кілька тижнів знизилась.

– Це ж може бути і накопичення перед майбутніми атаками.

– Ми вивчаємо різні сценарії. Крім того, Росія мала намір отримати балістичні ракети від Ірану, але цього не зафіксовано і факти такі не підтверджені. І це, до речі, теж підтверджувало брак запасів даного озброєння в агресора. Але далі ситуація відстежується.

– Яка мета заяви Путіна про те, що авіація буде патрулювати акваторію Чорного моря з "Кинжалами"?

– Як і в багатьох інших випадках (наприклад, з інформацією про розміщення ядерної зброї на території Білорусі чи проведення там якихось навчань), це заява не для українців. Для нас тут нічого не змінилось, тому що ті самі літаки, оснащені "Кинжалами", в акваторії Чорного моря вже були, і українська територія в зоні ураження теж уже знаходилась. Тобто для нас тут жодної новини немає. Це розраховано на підвищення певного градусу напруги і шантажу, передусім - на аудиторію Заходу, Європейського Союзу і країн-членів НАТО.

– Це мова йде про МіГ-31К чи, можливо, вони модернізували під "Кинжали" інші винищувачі? Оскільки колись була інформація, що росіяни хочуть адаптувати під ці ракети винищувачі Ту-22.

– Так, мова саме про МіГ-31К.

– Коли з'явилась ця інформація, склалось враження, що Путін планує розмістити їх у Криму.

– Якщо говорити про базування в Криму, то з огляду на останні події, новини й поведінку противника там, вони намагаються бути максимально обережні із розташуванням сил та засобів на окупованому півострові.

– І до того ж, зважаючи на те, що в них тих МіГів (під "Кинжали") є до десяти.

– Так, а намалювати на аеродромі можна будь-що.

– А нащо вони малюють на аеродромах літаки?

– Ну, це або конкурс армійського малюнку, який триває там по летовищах агресора, або такий справді дешевий спосіб ввести в оману українську розвідку, аеророзвідку, космічну розвідку. Втім, звичайно, це жодного ефекту не має.

– А які методи ГУР загалом використовує у своїй діяльності?

– Заради перемоги України і з огляду на те, з яким ворогом ми маємо справу, звичайно, що ми використовуємо різні методи, і навіть такі, що можуть здивувати чи шокувати пересічного споживача інформації. Може йтися і про вербовку, про використання різної мотивації і не лише ідейної. Під різні завдання також ми використовуємо дуже різних людей, навіть зі складною долею і не кришталево-чистою репутацією.

Якщо для виконання специфічних завдань необхідно використовувати в тому числі людей, які знаходяться, скажімо, під домашнім арештом, то заради виконання поставленого завдання таку людину може бути використано, навіть якщо доведеться звільнити її заради цієї мети від домашнього арешту. Такі приклади. І не лише в Україні. З такими зверненнями зверталися. Якщо це допоможе отримати результат, зберегти життя наших людей, наших захисників, зрештою, якщо це наблизить нашу перемогу і завдасть шкоду ворогу, то всі методи роботи спецслужб і Головного управління розвідки використовуються в національних інтересах.

– Кримський міст залишається нашою військовою ціллю?

– Це не міст - це незаконна споруда, яка використовується насамперед у військових цілях, для перекидання ворожих сил і засобів на тимчасово окуповану українську територію. Тому так - безумовно, це законна ціль для українських Сил безпеки і оборони.

– Він буде зруйнований?

– Він там просто зайвий. Це вже просто сакраментальна фраза генерала Буданова і можна її тільки повторити.

– Ви сказали, що його використовують для забезпечення окупаційного угруповання військ. Якщо говорити про всі ті ворожі війська, які є на території Херсонської, Запорізької та частині Донецької областей - до Маріуполя (угруповання "Днепр" та "Восток"), в якій пропорції у них йде забезпечення через Крим та безпосередньо з території Росії, з боку Ростовської області? Чи все йде виключно через цей міст?

– Ні, звичайно, все не може йти через міст. Воно розділено на окремі зони. Здебільшого до окупованих територій Півдня України все рухається через Крим. Так званий сухопутний коридор теж існує. Його теж використовують, але насамперед постачання йде з окупованого Криму.

– Наскільки масштабно Північна Корея допомагає Росії з постачанням чи продажем озброєння?

– У межах Північної Кореї це достатньо масштабно. Наскільки це загалом, істотно впливає на ситуацію? Про це зараз складно стверджувати. Є факти взаємодії та співпраці між ними. Фіксується передача артснарядів, снарядів для реактивних систем залпового вогню. Ми не будемо зараз голослівними, але мова йде про значні обсяги постачань артснарядів.

– Цікаво, що Північна Корея отримує взамін, бо є така версія, що вона може отримувати натомість від Росії продовольство?

– Ми б зараз утримались від детальних коментарів. Не будемо все детально коментувати. Вочевидь, є те, що насамперед цікавить владу Північної Кореї. Проте навряд чи тут мова йде про продовольство.

– Що зараз з залишками "вагнерівців"? Наскільки вони масово знову з'являються на фронті?

– Як окремі бійці чи окремі групи бійців з'являються. Але "Вагнер" як, власне, та структура, яка воювала, зокрема, під Бахмутом - її станом на сьогодні вже просто не існує.

– З'явилася інформація в російських медіа, що нібито син Пригожина хоче замість свого батька очолити ПВК "Вагнера". Наскільки ця інформація відповідає дійсності?

– Зараз лунає різна інформація з цього приводу. І які би публічні рішення не були оприлюднені, ми можемо констатувати, що те угруповання, яке раніше сформувалось і отримало назву ПВК "Вагнера", фактично зараз припинило існування. Те, що далі цей бренд буде в тій чи іншій мірі використовуватися, і що окремі люди, які мали якесь відношення до нього, будуть його використовувати - це, безумовно, буде. Але це саме той приклад, коли двічі в одну річку не ввійдеш.

– І російське міноборони, і державні підприємства створюють там свої ПВК. Чи з'являється або простежується зараз створення якоїсь альтернативи "вагнерівцям" і по кількості, і по підготовці?

– Ми бачимо формування і розгортання окремих умовних альтернатив, зокрема "Редут", "Шторм Z" тощо. Але жодна із згаданих структур не може зрівнятися ані в кількості, ані в технічному забезпеченні із ПВК "Вагнера" у період їхнього умовного розквіту.

– Пригожин мертвий?

– Остаточних доказів цьому немає. Буде тіло - буде діло. Поки що ГУР МО України такої довідки точно видати не може.

– А який стан здоров'я самого Путіна?

– Проблеми зі здоров'ям у російського диктатора були давно. Це не секрет і такі дані підтверджувалась з різних джерел. Але, на жаль, та інформація, яка поширювалась останнім часом з російських анонімних джерел, не перевірена і орієнтована передусім на внутрішню російську аудиторію з певними цілями.

– Як вважаєте, Путіна усунуть до закінчення війни чи після закінчення війни з поразкою Росії?

– Ми можемо точно констатувати, що чим більше успіхів здобуває Україна, зокрема на полі бою, тим більша ймовірність подібних внутрішньоросійських процесів. Чим більш рішучою є підтримка України з боку вільного світу і протидія російській агресії, посилення санкційної політики - тим більше створюється передумов для власне конфлікту еліт у самій Росії. Це очевидні тези. Сценарії можуть бути різні і Україна до них готується.

– А чи є варіант, що усунення Путіна не призведе до завершення війни, якщо його усунення відбудеться ще під час бойових дій?

– Екзистенційно Росія хоче знищити Україну давно, ще задовго до існування Путіна. Так було і за Петра I, і за Сталіна, і за інших російських диктаторів різних періодів. Розраховувати на те, що усунення чи загибель однієї людини вирішить усі наші проблеми, було б неправильно. Але те, що це створить певне вікно можливостей для України і для самої Російської федерації щодо перезавантаження, реорганізації, реформування і відмови від цієї спадщини воєнних злочинів, "рашизму" - це факт. Як це вікно можливостей буде використано і нами, і самою Росією - це наразі відкрите питання.

– Бачимо, що росіяни зараз наступають в районі Авдіївки, на Куп'янському та Лиманському напрямках, ведуть активну оборону в районі Токмака. А чого можна від них очікувати далі, наприклад, до кінця зими? І чи спроможні вони або, можливо, ви вже бачити такі ознаки, що вони готують щось більш масштабне, велику наступальну операцію, наприклад, на весну?

– З тими силами і засобами, якими станом на зараз оперує Росія, подібного масштабу дії, які ми бачимо в районі Авдіївки, можливі. Це точкові операції на окремих напрямках. Ось це те, що зараз може зробити агресор. Звичайно, ми уважно стежимо за можливим розвитком ситуації, кадровим потенціалом і іншими можливостями окупантів.

– Мені здається, що без проведення якоїсь офіційної, не прихованої часткової мобілізації - коли не 20 тисяч людей на місяць збирають, а пару сотень тисяч - росіяни не можуть провести якусь широку наступальну операцію. Бо ті 20 тисяч, які вони хапають на місяць - це, грубо кажучи, вистачає їм лише для поповнення втрат.

– У ваших словах є логіка, тому рішення про нову хвилю публічної мобілізації серйозно розглядалось і буквально лежало на столі воєнно-політичного керівництва держави-агресора. Тим не менш, це рішення так і не було втілено і наразі відкладено через різні причини. Зокрема через побоювання дестабілізаційних та протестних процесів всередині Російської федерації, яка насправді є вкрай нестабільним утворенням із купою внутрішніх проблем. Перша хвиля цієї так званої часткової мобілізації частину цих проблем дуже яскраво підсвітила. Тому таке рішення розглядається, але станом на зараз воно не ухвалене.

– Там у середині березня вибори Путіна. Чи слід вважати, що до кінця березня він не буде оголошувати офіційну нову хвилю мобілізації?

– Це, безумовно, фактор, на який у Кремлі зважають.

– Яка роль Росії у нападі ХАМАСу на Ізраїль?

– Ми точно бачили, що Росія активно використовує терористичні атаки на Ізраїль як складову війни проти України. І офіційні контакти Росії із ХАМАСом вже ні для кого не секрет. Це відбувається публічно. Те, що російська пропаганда і офіційні особи відверто раділи тому, що відбувається в Ізраїлі - це також факти.

Були абсолютно безумні, місцями тупі інформаційно-психологічні операції проти України, які на цьому тлі намагалась проводити Росія. Вони провалились і засвідчили, що Москва була в процесі до факту останніх нападів. Тобто є підтверджена інформація про передачу Росією окремих зразків трофейних озброєнь, насамперед стрілецької зброї бойовикам ХАМАСу з тим, щоби пізніше звинуватити Україну у нібито продажі і постачання західного озброєння. Але ці самі трофейні зразки були передані різними каналами ще до атаки ХАМАСу на Ізраїль. Думаю, що тут висновки можна зробити самостійно.

– Чи є у вас інформація, що "вагнерівці" могли готувати бойовиків ХАМАСу перед вторгненням?

– Так, така інформація є і не лише щодо "вагнерівців", а й щодо інших російських ПВК. "Вагнерівці" використовувалися як канали зв'язку, як канали для передачі інформації, для тренувань з передачі досвіду російсько-української війни. І те, як застосовуються, зокрема, безпілотники проти ізраїльської бронетехніки - це яскраве цьому підтвердження.

– Мітинг у Махачкалі – що це могло бути? Важко віриться в те, що цей натовп міг якось хаотично зібратися і просто піти штурмувати аеропорт. Якщо це було інспіровано кимось, то хто цей центр, який підбурив їх до цього?

– Таке було не лише в Махачкалі. Просто Махачкала стала певним апогеєм. І перед тим, і після того по Північному Кавказу, що поки підконтрольний Росії, прокотилась ціла низка антисемітських і ксенофобських акцій. Росія з давніх-давен, ще від часів царської Росії є одним із ключових центрів ксенофобії і антисемітизму у світі. Масові єврейські погроми початку двадцятого століття, які були абсолютно чітко контрольовані та організовані російськими спецслужбами - на той момент царською охранкою - це дуже яскраве свідчення, як і події, що відбуваються сьогодні.

Путінський режим по суті своїй є ксенофобським і антисемітським. Те, як часто російський диктатор або людина, схожа на нього, згадує про єврейське походження українського президента, те, як часто звучать ці нотки в різного роду заявах Лаврова та інших офіційних посадових осіб РФ - цьому додаткове підтвердження.

Уявити собі, що в диктаторській Росії, де людей саджають за грати лише за коментарі в соцмережах, за одиночні пікети з порожніми аркушами паперу, ось так несподівано дорослі чоловіки можуть зібратись і почати щось громити, а силові структури будуть за цим мовчки спостерігати - було б наївно. Це організований процес. Його завдання і мета можуть бути різними. Як і у випадку з фейком про західну зброю у ХАМАСу, намагання притягнути тут Україну - це абсолютно абсурдний спосіб.

Але це також можуть бути і внутрішні російські процеси, адже є певні протистояння всередині силових структур РФ. Тому що ці події, як і спроба заколоту Пригожина, персонально для Путіна і для його режиму - дуже серйозний удар. Диктатуру готові терпіти і зсередини, і часто зовні, якщо ця диктатура забезпечує якісь стабільність і контроль ситуації на території, якою вона керує. Путін вчергове продемонстрував, що він нічого не гарантує. І якщо цей режим не гарантує безпеку навіть тим людям, які його підтримують, то про що йде мова?

Крім того, це також може бути провокацією для посилення репресій і придушення потенційних протестних настроїв на Північному Кавказі, на території Дагестану, Чечні, тих народів і республік, які потенційно найбільше готові для продовження боротьби за власну незалежність і права. Нагадаємо, що Російська федерація залишається тюрмою для десятків колонізованих народів, які є зараз у складі цього імперського утворення.

– Яка зараз ситуація на ЗАЕС?

– Вона стратегічно не змінилася. З огляду на те, що Запорізька атомна станція залишається захопленою російськими терористами, це означає, що там зберігається загроза різних позаштатних ситуацій. Те, що там відбувається, є грубим порушенням міжнародного права і українського законодавства.

– Були періоди і минулого року, і цього року, коли українська влада била на сполох, тому що була інформація від ГУР, що росіяни готують на ЗАЕС вибухи і техногенну катастрофу. Я розумію, що там ситуація стабільно погана, але зараз ця напруга дещо спала?

– Ми продовжуємо за цим не лише стежити, але й працювати доступними нам шляхами. Після останнього загострення зараз ситуація дещо стабілізувалася.