Амбіції Кремля. Чого хоче домогтися Путін від війни з Україною у 2026 році

Росія явно не збирається припиняти загарбницьку війну в 2026 році. Які плани у Путіна на рік, чого хочуть досягти на фронті і як їхні очікування поєднуються з реальністю, - в матеріалі журналістки РБК-Україна Юлії Акимової.

 

Повномасштабна війна в Україні триває вже практично чотири роки. За цей час Росія не змогла втілити в життя свої амбітні плани, які були в неї на початку, але доволі швидко перебудувалася відповідно до "реалій на землі".

Сьогодні повзучий наступ російських військових, на жаль, приносить їм результати. Ціною величезної кількості втрат їм вдається захоплювати кілометри за кілометрами.

На тлі наступу Кремль намагається робити вигляд, що готовий на мирні переговори. Москва приймає у себе членів російської делегації, Володимир Путін регулярно зідзвонюється з Дональдом Трампом. І одночасно з цим той самий Путін дає зрозуміти, що у 2026 році зупинятися не збирається.

Очікування - Донбас і "Новоросія"

"Ми віримо у вас і в нашу перемогу... Ви взяли на себе відповідальність боротися за рідну землю, за правду і справедливість".

Такими словами Володимир Путін привітав росіян із настанням 2026 року. Через майже чотири роки війни проти сусідньої держави в Кремлі так і не пояснили своїй внутрішній аудиторії, навіщо їм це потрібно, але вперто продовжують називати українські території "рідною землею".

Це далеко не єдина заява Путіна, яка могла б звести до нуля всі миротворчі пориви західних союзників України. У розпал переговорного процесу, наприклад, російський диктатор оголосив, що армія РФ у будь-якому разі завоює Донбас і "Новоросію" військовим або будь-яким іншим шляхом. Як це поєднується з теплими прийомами американської делегації в Москві - питання відкрите.

Ще один епізод, який доводить небажання Росії зупинятися, - вигадана атака на резиденцію Путіна. Наприкінці року міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що українські безпілотники вдарили по будинку президента Росії на Валдаї. У зв'язку з цим, за словами міністра, переговорна позиція Кремля "буде переглянута".

Ситуацію дуже намагалися розкрутити, транслюючи її, насамперед, на західну аудиторію. Путін навіть сам зателефонував Трампу і скаржився на атаку, після чого американський президент виступив на пресконференції з фразою "It's not good". На думку експертів, фейк з атакою на резиденцію був винайдений з однією єдиною метою - вийти з переговорів і продовжити воювати.

Володимир Путін і Дональд Трамп на зустрічі в Анкориджі (фото: Getty Images)

"У них виникло відчуття, що їх реально можуть втягнути в повноцінні переговори. Що ті зусилля, яких доклала Україна і європейські союзники України, що та робота над документом Дмитрієва-Віткоффа - те, що називалося ультиматумом, - вона призвела до того, що цей переговорний план став схожий на той, з яким можна працювати. Мабуть, вони вирішили використати цей момент, щоб поставити переговори на паузу", - говорить політолог Іван Преображенський у коментарі РБК-Україна.

За сьогоднішніми настроями Кремля абсолютно очевидно, що війну вони закінчувати не збираються. У російського керівництва є чітке відчуття, що воно зможе продовжувати рухатися далі українськими територіями і зайняти ще більш вигідні для них позиції. А вже закріпившись на них, висувати інші умови.

"Путін явно отримує перебільшено успішну картинку російського наступу і, можливо, він особисто чекає, що до кінця зими російська армія візьме Запоріжжя, або блокує Дніпро, або блокує Харків. Тоді можна буде вже говорити з інших позицій з Україною і висувати більш жорсткі вимоги", - додає Преображенський.

Точно сказати про те, які плани у російського військового командування на фронті, важко. Поки армія РФ нехай повільно і з великими втратами, але просувається Донецькою областю. Також у росіян є певні успіхи на Запорізькому напрямку.

Можна припустити, що у 2026 році противник планує дійти до кордонів Донецької області і, як це називає Путін, "звільнити" Донбас. Також, судячи з напрямків наступу, росіяни можуть піти на Дніпропетровську область. Принаймні, постаратися захопити її частину, щоб пізніше говорити про ще один "звільнений" регіон.

"Я думаю, це повноцінне вторгнення в Дніпропетровську область. Не факт, що якраз у 2026 році вони зможуть взяти Донбаський укріпрайон, але вони можуть його спробувати обійти. І таке відчуття, судячи з тих переможних радісних реляцій, які вони Путіну зараз зачитують, що план саме такий - узяти його в кліщі і зробити великий котел, з якого доведеться або прориватися, або здавати його, або домовлятися про капітуляцію на умовах того, що звідти будуть випущені українські війська", - зазначає Преображенський.

На користь того, що Росія не збирається припиняти військові дії, також свідчать і їхні рухи в галузі мобілізації. Повноцінний мобілізаційний процес ніхто в РФ розгортати не збирається, принаймні, заявляти про це публічно. Але внутрішні мобілізації продовжують відбуватися.

Реклама рекрутингу в армію в Москві (фото: Getty Images)

Постійний набір людей у російську армію відбувається, насамперед, через досить важкі економічні умови. У деяких регіонах перестають працювати підприємства, які фактично вважаються містоутворюючими. Люди, які втратили там роботу, не мають іншого виходу і йдуть в армію за гроші.

Крім того, Кремль продовжує набір резервістів. Указ про їхній призов Путін підписав ще 2025 року, а 2026-го відбуватиметься їхня підготовка. Крім цього, за даними Головного управління розвідки Міноборони України, Москва виконала план із набору солдатів на 2025 рік і встановила нову мету - приблизно 400 тисяч рекрутованих у 2026 році. Як стимул будуть як і раніше використовувати фінансове забезпечення.

Іншими словами, планів щодо припинення військового конфлікту сьогодні в Росії очевидно немає. Відповідно, і на переговорному треку Москва поки тільки грає в дипломатію, але не веде її по-справжньому. Але все може змінитися і головний фактор, що впливає на це - економіка.

Реальність - криза в РФ

"Треба розуміти, що автомобілебудування - це індикаторна галузь. Це найбільш технічно складний споживчий продукт економіки. Тобто технічний орган споживчої економіки виражається в тому, як країна може виробляти автомобілі. А в Росії сьогодні виробляють барахло. Таке барахло, що народ став боятися купувати автомобілі", - говорить російський економіст Ігор Ліпсіц у коментарі РБК-Україна.

Росія з початку війни заявляє, що економіка від вторгнення ніяк не постраждала. Навіть коли Європа оголосила про перший "санкційний кулак" і надалі стала більш прицільно бити по важливих для РФ галузях, у Москві демонстративно сміялися і стверджували, що санкції лише зміцнюють економіку країни.

Насправді це не так, хоча, безумовно, санкції не працюють так швидко, як цього хотілося б. Після обмежень на продаж нафти, яка здебільшого і збільшувала російський бюджет, Кремлю довелося придумувати різні альтернативи.

Тіньовий флот, переорієнтація ринку із заходу на схід, нові логістичні маршрути - все це створює велику кількість витрат. У підсумку нафта більше не приносить тих самих мільярдів, які приносила раніше. А гроші треба звідкись брати, адже війна - це дорого.

Очікування і реальність Путіна (фото: інфографіка РБК-Україна)

"Тому в нафтовій промисловості стали виникати вже збиткові підприємства, збиткові свердловини, збиткові родовища. І це вже не якісь гіпотези, це реальність, тому що держава почала з бюджету датувати нафтову промисловість. Це було неможливо уявити, що не нафтове господарство годуватиме бюджет, а бюджет допомагатиме нафтовій промисловості", - зазначає Ліпсіц.

Якийсь час Росія "проїдала" Фонд національного добробуту. На сьогодні в ньому залишилося близько 4 трлн рублів, причому у вигляді золота і юанів, як стверджує економіст. При цьому, дефіцит бюджету в 2025 році в Росії становив 5,7 трлн. З огляду на ці цифри, з ФНД поки вирішили не витрачати гроші. Щоб покрити дефіцит бюджету, в Росії, по суті, збільшують державний борг.

"Після випуску грошей в обіг через усілякі кредити по комерційних банках відбувається нарощування масштабів грошової маси. А це розгін інфляції. Розгін інфляції - це неможливість знизити ключову ставку. Дорогі кредити, спад у цивільній економіці. Ну, коло замикається, і виходу з цього кола, загалом, немає", - додає Ліпсиц.

Із соціальної сфери взяти багато грошей на війну теж не вийде, хоча російське керівництво дійсно намагається "затягнути паски". Одне із "затягувань" відбулося у сфері пільгової іпотеки. Раніше з російського бюджету співфінансували житлове будівництво, але тепер не можуть дозволити собі цього робити. А сама сфера ледь встигла отямитися після пандемії коронавірусу.

Те саме відбувається і в інших сферах, які раніше забезпечували з бюджету. Сьогодні, за твердженням експерта, російська економіка за фактом починає обростати кризовими галузями.

"У великій кризі вся вугільна промисловість просить дотації, грошей немає. У кризі чорна металургія, просить грошей, грошей немає. У кризі лісова промисловість, просить грошей, грошей немає. У кризі автомобільна промисловість просить грошей, грошей немає. У цьому сенсі ми спостерігаємо ситуацію, коли багато галузей зупинятимуть виробництво, скорочуватимуть випуск або звільнятимуть людей", - додає Ліпцис.

Попри доволі позитивний для українців прогноз щодо російської економіки, треба розуміти - Росія роками нарощувала те, що сьогодні витрачає. Тож чотирьох років шторму для такої брили як російська економіка недостатньо, щоб розвалитися. Але тріщини йдуть і з кожним новим ударом вони стають дедалі помітнішими.

***

Росія за всі роки повномасштабної війни так і не змогла чітко окреслити свої плани щодо України. Путін міг буквально в одній промові висловити надії на мир і тут же заявити про захоплення "рідних земель". Проте сьогодні можна чітко сказати, що російські війська йтимуть українськими територіями, поки у них є ця можливість.

Реалізація цих планів прямо залежить від того, яку допомогу і в якому обсязі отримає Україна від своїх союзників. Наскільки вони себе проявлять у 2026 році, чи будуть формувати щось більш значне, ніж коаліції - питання відкрите.