Африканський казус. Чому Малі та Нігер порвали з Україною і до чого тут Росія

Чому Малі та Нігер вирішили розірвати дипломатичні стосунки з Україною, до чого тут Росія, який її інтерес в Африці та які результати української дипломатії за кілька років боротьби за континент, – в матеріалі журналіста РБК-Україна Дмитра Левицького.

Зміст

• Чому Малі та Нігер порвали з Україною та чи може це стати трендом
• Російські інтереси в Африці
• Чого Україна досягла в Африці

Чому Малі та Нігер порвали з Україною та чи може це стати трендом

Цього тижня перехідний уряд африканської країни Малі (який насправді є воєнною хунтою, що захопила владу в результаті перевороту у 2021 році) оголосив про розрив дипломатичних відносин з Україною. Через кілька днів аналогічне рішення ухвалив й Нігер. Офіційною причиною розриву стала нібито підтримка Україною повстанців-туарегів, які наприкінці липня напали на малійську армію та найманців з російської ПВК "Вагнера".

У своїй заяві малійська хунта послалася на нібито слова представника ГУР Андрія Юсова в ефірі телемарафону, які нібито визнають роль України у нападі туарегів, а також на публікацію з цим уривком ефіру в Facebook посольства України в Сенегалі, яка нібито демонструвала "підтримку міжнародного тероризму в Малі".

Однак насправді, ані Юсов, ані українське посольство жодним чином не підтримували напад туагерів на малійську армію та не заявляли про причетність Києва до цих подій. Тому, очевидно, що напад туарегів та реакція України були використані лише як ширма, як своєрідний "казус беллі" для розриву дипвідносин.

Розкритикували українське посольство за цю публікацію й Буркіна-Фасо з Сенегалом, останній навіть викликав для пояснень посла Юрія Пивоварова. Але лише Малі та Нігер вдалися до такого жорсткого рішення, як розрив дипломатичних відносин з Україною. Причиною цьому може бути дуже тісний зв’язок цих двох країн з Росією.

Малі після перевороту у 2021 році керує військова хунта (фото: Getty Images)

Малі та Нігер, а також Буркіна-Фасо є колишніми французькими колоніями, в яких після здобуття незалежності політична ситуація була дуже нестабільною, а в деяких з них час від часу відбувалися військові перевороти. Та попри це, країни зберігали тісні відносини з Францією, і лише після останніх переворотів Малі, Нігер та Буркіна-Фасо відвернулись від Парижа в бік Москви. Військові хунти змусили французьку армію вийти з країн, натомість звернулися за допомогою до Росії, яка давно зарекомендувала себе "охоронцем" режимів в країнах Африки.

Після перевороту в 2021 році малійська хунта системно поглиблювала політичний діалог з Росією. Зокрема, відбувалися численні візити керівництва Малі до Москви, а військові командувачі РФ неодноразово відвідували Малі.

"Зрозумілим є те, що малійська перехідна влада обрала курс на максимальне стратегічне зближення з РФ. Попри її ізоляцію та визнання її державою-агресором, малійська сторона вибрала для себе Москву як орієнтир та вважає, що Росія забезпечить мир і стабільність в Малі", – сказав РБК-Україна спецпредставник України з питань Близького Сходу та Африки Максим Субх.

За його словами, звинувачення, які були адресовані Україні, фактично були зроблені миттєво, і це наштовхує на думку, що жодні розслідування того бойового зіткнення не були проведені малійською владою.

"З політичних мотивів та щоб вгодити Кремлю, були зроблені такі поспішні та недалекоглядні висновки й одразу прийнято рішення про розрив дипвідносин з Україною. Дії малійської влади є віддзеркаленням російських наративів і вказівок, які вона роздає своїм сателітам в Африці в обмін на забезпечення особистої безпеки хунти", – заявив дипломат.

Що ж стосується Нігеру, то його рішення, за словами Субха, йде у фарватері загального зовнішньополітичного курсу держав так званого альянсу Сахеля. Цей альянс був створений військовими хунтами Малі, Нігеру та Буркіна-Фасо після виходу з економічного співтовариства країн Західної Африки (ECOWAS), ймовірно, під впливом Росії, яка хоче розділити Африканський континент.

На відміну від Малі, Нігер до військового перевороту, який стався у липні минулого року, був одним з друзів України в Африці та підтримував всі українські резолюції в ООН. У серпні 2022 року Нігер навіть підтримав Кримську платформу. Але нігерійська хунта обірвала всі зв’язки з Києвом, тому офіційний розрив вже фактично не змінив ситуації.

Наразі ж і Малі, і Нігер дотримуються політичного курсу, який можна схарактеризувати як ізоляціоністський, антизахідний та проросійський, а також такий, що ігнорує внутрішньоафриканські інтеграційні процеси, пояснив РБК-Україна дипломат. Зокрема, у причетності до нападу туарегів малійська хунта звинувачувала і сусідню Мавританію. Нібито повстанці тренувалися на її території.

Нігер до військового перевороту був другом України, але хунта змінила курс країни (фото: Getty Images)

Існує ще низка африканських країн, дружніх до Росії, які могли б піти шляхом малійської та нігерської хунт та розірвати дипвідносини з Україною. Наприклад, Центральноафриканська Республіка чи вже згадана раніше Буркіна-Фасо. Але, за словами Субха, Україна робить все, щоб донести ральне бачення щодо того, що відбувається в Африці, та показати налаштованість та щире бажання розвивати чесні та взаємовигідні партнерські стосунки з усіма країнами материка.

"Ми завжди говорили про те, що ми відкриті до діалогу, ми відкриті до співпраці. Тому я сподіваюся, що інші країни будуть зважати на відкриту позицію Україн, попри політичні преференції. Відтак, маю надію, що інші країни, які сповідують подібний до Малі та Нігеру зовнішньополітичний курс, утримаються від вжиття аналогічних заходів", – додав він.

Російські інтереси в Африці

Росіяни десятиліттями поширювали свій вплив в Африці. Ще в часи Радянського союзу Москва допомагала зброєю африканським країнам у їх боротьбі за незалежність, а африканські студенти їздили вчитися в СРСР. Проте сьогодні інтереси Росії в Африці виключно меркантильні – їй потрібні ресурси для ведення війни, а ці ресурси є в африканських країнах.

Так, вже згаданий Нігер є дев’ятим у світі за покладами уранової руди, а Малі багата на золото, олово, мідь і цілу низку інших корисних копалин. І ці ресурси Росія, зокрема, за допомогою "вагнерівців", просто розграбовує в обмін на підтримку і захист режимів цих країн.

"Ні для кого не секрет, що за допомогою "Вагнера" Росія плюндрує, розграбовує і забирає за безцінь ці природні ресурси і копалини на кшталт урану, золота чи інших рідкоземельних металів, щоб використовувати їх у своєму ВПК, або ж продавати для фінансування своєї воєнної машини і продовження своєї агресії проти України. Це очевидно, це прямий зв'язок", – сказав Максим Субх.

Росія завдяки найманцям розграбовує африканські країни (фото: Getty Images)

Крім того, за словами дипломата, Москва занепокоєна активністю України в Африці, а тому намагається створити власні проросійські анклави для ведення з них антиукраїнської та антизахідної інформаційної війни. Проте російські ресурси в цьому плані обмежені, оскільки для багатьох африканських країн Москва є небажаною і вони намагаються зробити все, щоб запобігти появі "вагнерівців" чи інших російських найманців на своїй території.

"Тому Росія діє так, щоб взяти під свій контроль по суті весь пояс Сахеля, який простирається від Малі до Судану. Росія буде намагатися і надалі розхитувати безпеку інших країн цього поясу, щоб фактично взяти під контроль і розділити Африку цими своїми анклавами від Атлантичного до Індійського океану", – пояснив він.

Чого Україна досягла в Африці

Після повномасштабного російського вторгнення Україна активізувала налагодження відносин з Африкою, залучаючи на свій бік якомога більше африканських країн. І загалом це принесло результати, адже значна кількість африканських країн підтримують українські резолюції в ООН.

За цей час відбулися десятки розмов між українським президентом та африканськими колегами, минулого року Київ відвідала ціла делегація африканських лідерів на чолі з главою ПАР Сирілом Рамафосою, а глава українського МЗС Дмитро Кулеба здійснив вже четверте турне Африкою.

"За два з половиною роки ми відкрили Африку більше, ніж це було зроблено за 30 попередніх років з часу незалежності України. Це вже є серйозним кроком уперед", – наголосив в розмові з РБК-Україна Максим Субх.

Одним з важливих кроків посилення української присутності на Африканському материку стало відкриття нових посольств. Цього року українські дипмісії з’явилися в семи країнах Африки, а у ще трьох повинні відкритися до кінця року.

"Тобто наразі ми маємо 17 посольств в державах Африки, що значно перевищує кількість посольств, скажімо, сусідніх з нами європейських країн. До кінця року у нас в Африці буде 20 закордонних дипломатичних установ", – додав дипломат.

Водночас, за його словами, Україна продовжує допомагати Африці зерном, в рамках гуманітарної програми Grain from Ukraine, та розвиває інші різні види співпраці з африканськими країнами, шляхом інтеграції в їх економіку та обміном досвіду, корисним для них.

"І безумовно важливий щоденний трек – це протидія поширення російської пропаганди в Африці", – додав Субх.

За цим треком, як розповів дипломат, українська сторона працює з журналістськими колами та неурядовими організаціями, щоб пересічні африканські громадяни більше розуміли суть і природу загарбницької війни Росії проти України.

***

Попри розрив дипломатичних відносин з боку Малі та Нігеру, в Африці все ще значна кількість дружніх до України країн, які стоять на українському боці в ООН та підтримують українську формулу миру. Тож ця, звісно, неприємна для африкансько-українських відносин ситуація, навряд чи суттєво похитне позиції України в Африці, як би цього не бажала Москва.

Під час підготовки матеріалу використовувались заяви урядів Малі та Нігеру, міністерств закордонних справ Сенегалу та Буркіна-Фасо, коментар спецпредставника України з питань Близького Сходу та Африки Максима Субха.