Розсіяність чи СДУГ: чому люди шукають непотрібні симптоми та як не стати жертвою псевдодіагнозів
Останніми роками терміни "нейротиповий" і "нейровідмінний" дедалі частіше зустрічаються у ЗМІ та соціальних мережах. Проте навколо них досі існує чимало міфів. Дехто помилково сприймає нейровідмінність як хворобу, інші ж навпаки намагаються поставити собі діагноз після перегляду кількох відео в TikTok. Насправді все значно складніше.
Магістр психології та психотерапевт Наталія Гаріна розповіла в ексклюзивному коментарі для РБК-Україна, у чому різниця між цими поняттями, як насправді працює наш мозок і чому забудькуватість чи любов до порядку - це ще не привід шукати у себе розлади.
Більше цікавого: Вигадуємо хвороби самі? Як хронічний стрес знищує тіло через психосоматику
Хто такі нейротипові люди
Сучасне суспільство звикло ділити все на "норму" та "відхилення", проте в психології та нейробіології рамки значно гнучкіші. Для опису більшості з нас використовують термін "нейротиповість". Це не ознака якоїсь винятковості, а просто статистична більшість.
"Нейротиповими називають людей, чий розвиток нервової системи відповідає типовим для більшості особливостям. Вони зазвичай сприймають інформацію, навчаються, підтримують увагу та взаємодіють із соціальним середовищем так, як це характерно для більшості населення", - пояснює Наталія Гаріна.
Фахівець наголошує, що в цьому питанні немає місця оціночним судженням.
"Це не означає "краще" чи "правильніше" - лише те, що робота мозку відповідає статистичній нормі", - додає психотерапевт.
Що таке нейровідмінність та її прояви
На противагу нейротиповості існує поняття нейрорізноманіття. Воно нагадує нам, що людський мозок може мати унікальну "проводку", яка змушує людину бачити і відчувати світ зовсім інакше, ніж інші.
"Нейровідмінність (neurodivergence) - це поняття, яке описує людей, чий мозок працює інакше. До нейровідмінних станів найчастіше належать розлади аутистичного спектра, синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), дислексія, диспраксія та деякі інші особливості розвитку", - зазначає Наталія Гаріна.
Ці індивідуальні особливості мають як свої виклики у повсякденному житті, так і унікальні переваги, які допомагають людям реалізувати себе в творчості чи науці.
"Такі люди можуть по-іншому обробляти інформацію, реагувати на зовнішні стимули або будувати комунікацію. Водночас ці особливості нерідко поєднуються з високою креативністю, нестандартним мисленням чи здатністю глибоко занурюватися у сферу своїх інтересів", - підкреслює експерт.
Чому важливо не ставити собі діагноз самостійно
Сьогодні в інтернеті дуже легко знайти чек-листи чи короткі ролики, які обіцяють "діагностувати" у вас СДУГ чи аутизм за п'ятьма ознаками. Через це виникає небезпечна тенденція до романтизації або ж зайвої тривоги щодо власного психічного стану.
"Популярність теми призвела до того, що багато людей почали впізнавати себе в окремих симптомах. Однак забудькуватість, любов до порядку чи труднощі з концентрацією ще не означають наявність нейровідмінності", - застерігає Наталія Гаріна.
Будь-які висновки про особливості роботи нервової системи мають базуватися на тривалому спостереженні та професійних тестах, а не на трендах з соцмереж.
"Діагноз можуть встановити лише фахівці після комплексної оцінки. Важливо враховувати не окремі риси, а їхню стійкість, прояви з дитинства та вплив на повсякденне життя", - зауважує магістр психології.
Зрештою, головна мета розмов про нейрорізноманіття - це не створення нових бар'єрів чи пошук патологій, а виховання толерантності та розуміння одне одного.
"Розуміння нейрорізноманіття допомагає не навішувати ярлики, а краще бачити індивідуальні особливості людини. Адже різний спосіб роботи мозку не робить когось "гіршим" чи "кращим" - він лише означає інший спосіб сприймати світ і взаємодіяти з ним", - підсумовує Наталія Гаріна.