Пастка для дорослих: чому віра у дива та ритуали насправді руйнує наше життя
Віра у диво справді окрилює і допомагає згортати гори. Але є один слизький момент: коли звичайна надія перетворюється на сліпу віру в дива, це може капітально зіпсувати доросле життя.
РБК-Україна розповідає, де проходить та сама межа між здоровим оптимізмом та дитячою наївністю, і чому вчені впевнені, що освіта тут узагалі ні до чого.
Більше цікавого: Ми не житимемо вічно. 20 жорстких правил реальності, прийняття яких врятує вашу психіку
Професори теж хочуть казки: що каже наука
Бажання вірити в те, що "прилетить раптом чарівник", досліджують дуже серйозні люди. Професор Ед Ешлер з Університету Бейлора, який вивчає соціологію релігії, каже, що диво - це будь-яка подія, на результат якої, як вірить людина, вплинули якісь вищі, надприродні сили.
У 2020 році він провів дослідження і з'ясував дивовижну річ: між рівнем освіти та вірою в чудеса немає взагалі ніякого зв'язку. Тобто люди з трьома дипломами престижних вишів та науковими ступенями купують лотерейні квитки, шукають "знаки долі" й чекають на магію так само часто, як і ті, хто ледь закінчив школу.
Але що з цим робити на практиці? Бути жорстким прагматиком і розраховувати тільки на себе, чи все ж залишати трохи місця для чарівництва?
Коли диво стає відмазкою, щоб нічого не робити
Психологи кажуть, що віра в дива - це така палиця на два кінці. Все залежить від того, як саме ви її використовуєте.
- Якщо це допомагає впоратися зі страхом перед чимось новим (наприклад, перед переїздом, новою роботою чи складним життєвим етапом) - це супер. Психіка використовує таку віру як подушку безпеки, щоб трохи заспокоїтися і перевести подих.
- Але якщо очікування дива стає способом уникнути реальності - ви потрапили в пастку. Це чистий інфантилізм, коли людина просто лягає на диван, закидає всі справи й чекає, що проблеми вирішаться самі собою, або що грошові ритуали на повний місяць магічно закриють її кредити.
На прийомі у психотерапевтів часто опиняються люди, які роками чекають "ідеального моменту" або "особливого знаку згори", щоб піти з нестерпної роботи чи розірвати токсичні стосунки. Насправді за цим очікуванням ховається банальний страх помилитися і не впоратися самостійно.
Іноді це тягнеться з дитинства: коли дитина залишалася сам на сам з проблемами без підтримки дорослих і їй залишалося тільки сильно-сильно вірити, що прийде хтось великий і її врятує.
Людина виростає, а звичка чекати "рятівника" залишається. У таких випадках терапія працює не з самою вірою в магію, а зі страхом перед невідомим та пошуком дорослої, внутрішньої опори.
Чи корисні ритуали?
При всьому цьому психологи в один голос кажуть: ритуали - штука робоча, і списувати їх з рахунків не варто.
Коли ви в новорічну ніч судорожно пишете бажання на клаптику паперу, палите його і кидаєте в шампанське, чи просто складаєте список мрій у блокнот на Повню чи Молодик (чи свій день народження) - ваш мозок займається дуже важливою справою.
Він фільтрує хаос у голові. У цей момент ви чітко формулюєте, чого хочете насправді, і буквально даєте своєму підсвідомому команду: "Ось наша ціль, звертай увагу на можливості для її реалізації".
Головне - пам'ятати просте правило: як тільки ритуал завершився, треба вставати з дивана і робити реальні кроки.
Вірити в успіх і сподіватися на щасливий випадок - це круто, але результат дають тільки дії. А диво... диво зазвичай трапляється з тими, хто вже кудись іде своїми ногами.