Хто такі сталкери та чому українки просять захисту: історія про Вітю, купу жертв та бездіяльність поліції

Хто такий сталкер Вітя і як він обирає жертв

Віктор (у мережі відомий просто як "Вітя зі спальних районів" або "київський сталкер") - це чоловік, який, за словами постраждалих, уже понад 5-7 років займається професійним переслідуванням жінок. Його потенційними жертвами стають абсолютно різні дівчата: від випадкових знайомих з метро чи кав'ярень до блогерок та студенток київських вишів.

Схема його дій майже завжди ідентична:

• Пошук контактів. Сталкер використовує відкриті бази даних, соціальні мережі, ботів для пошуку номерів телефонів або просто вистежує дівчину до будинку, щоб дізнатися її адресу.
• Телефонний терор. Постраждалі отримують сотні дзвінків і повідомлень з різних номерів у всіх можливих месенджерах. Якщо дівчина блокує один номер, за хвилину з'являється інший.
• Чергування під домом. Він може годинами стояти під під'їздом, залишати дивні "подарунки" (іноді лякаючі або образливі) або навіть намагатися прорватися у двері квартири.

Сповіді постраждалих: психологічне насильство без меж

Дівчата, які наважилися публічно розповісти про свій досвід спілкування з Віктором, описують глибокі психологічні травми. Багато з них були змушені змінити місце проживання, роботу, номери телефонів та навіть колір волосся, щоб просто вийти на вулицю без панічної атаки.

"Він знав мій розклад по годинах. Знав, коли я йду на роботу, коли повертаюся. Коли я заблокувала його всюди, він почав писати моїм батькам і колегам, розповсюджуючи про мене брудні вигадки. Поліція просто розводила руками, бо фізично він мене не чіпав", - ділиться своєю історією одна з постраждалих киянок.

Сталкер демонструє маніакальну наполегливість. Окремі жертви стверджують, що переслідування не припиняється навіть після того, як вони виїжджають з міста чи країни - він продовжує шукати їх через інтернет. Декому Вітя навіть погрожувати облити обличчя кислотою.

Загалом зараз у сталкера Віті налічується вже близько 100 жертв, половина з них об'єдналися у спільноту і намагаються зупинити злочинця та добитися правосуддя. Зокрема, жінки оголосили збір підписів на підтримку петиції - за цим посиланням.

У петиції - заклик до невідкладного розгляду та прийняття законпроєкту, щодо внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" щодо встановлення відповідальності за злочинне переслідування (сталкінг).

Чому мовчить закон: діра в українському правосудді

Найбільша трагедія цієї ситуації полягає в тому, що в українському законодавстві досі немає окремої кримінальної статті за сталкінг (переслідування), яка б дозволяла ефективно покарати зловмисника до того, як він вчинить фізичне насильство.

• "Немає тіла - немає діла". Звернення до правоохоронних органів найчастіше завершуються відписками. Сталкер не завдає тілесних ушкоджень, не грабує, а психологічний тиск та нав'язливу увагу вкрай важко кваліфікувати як злочин.
• Дрібне хуліганство. Максимум, що загрожує переслідувачу за нинішніми законами - це адміністративний штраф за дрібне хуліганство або порушення громадського порядку. Ця сума є мізерною і жодним чином не зупиняє сталкера.
• Обмежувальні приписи. Теоретично суд може винести обмежувальний припис, який забороняє чоловіку наближатися до дівчини. Проте механізм його виконання на практиці майже не працює, а за його порушення відповідальність мінімальна.

Сталкінг - як прояв насильства та терор

Як розповіла в коментарі для РБК-Україна магістр психології та психотерапевт Наталія Гаріна, сталкінг досі сприймають як прояв сильної закоханості.

Але є одна суттєва відмінність: кохання визнає свободу іншої людини, а сталкінг - це коли право людини сказати "ні" перестає існувати для переслідувача. Його психологічна основа не почуття, а патологічне неприйняття відмови, потреба зберегти контроль і нездатність визнати автономію іншої людини.

"Існує чіткий критерій, який відрізняє здоровий інтерес від сталкінгу- реакція на відмову. Психологічно зріла людина приймає "ні", навіть якщо переживає сильний біль чи розчарування. Сталкер не приймає відмову як остаточне рішення. Він сприймає її як перешкоду, яку потрібно подолати. Саме тому після блокування з’являються нові акаунти, нові способи отримати доступ до життя людини. Він не шукає взаємності - він повертає собі контроль", - пояснює експертка.

Як захистити себе від сталкера: поради фахівців

Психолог та експерт Betobee Ганна Крижановська пояснює, що сталкінг зазвичай починається не з відкритих погроз, скоріше це виглядає як надмірна увага, постійні повідомлення, “випадкові” зустрічі, спроби контролювати, знати, де ви, з ким і що робите.

Вона додає, що важливо звернути увагу на таку поведінку і не романтизувати її як "прояв сильних почуттів".

"Ключова ознака сталкінгу в тому, що людина продовжує порушувати ваші межі навіть після чіткої відмови. У таких ситуаціях варто не вступати в тривалі пояснення чи суперечки, зберігати всі повідомлення та докази, повідомити близьких про ситуацію і, якщо переслідування продовжується або посилюється, звертатися до правоохоронних органів. Безпека завжди важливіша за ввічливість чи страх "образити" іншу людину", - радить експертка.

Наталія Гаріна додає, що найбільша помилка жертви - це намагатися домовитися. Логічні пояснення, прохання припинити, співчуття чи спроби мирно закрити питання не працюють.

"Як кажуть - ніколи не вступайте в перемовини із терористами. Для сталкера будь-яка відповідь означає, що контакт триває. Сам факт взаємодії стає психологічною винагородою і підтримує подальше переслідування. Тому найефективніша стратегія - повністю припинити комунікацію, зберігати докази переслідування та звертатися до правоохоронних органів", - каже психолог.

Вона наголошує, що найнебезпечніша помилка сприймати погрози сталкера як емоції або невдалий спосіб привернути увагу.

"Насправді погрози - це інструмент психологічного контролю. Якщо людина систематично переслідує, ігнорує відмову, обходить блокування та шукає нові способи доступу до жертви, ми бачимо ескалацію поведінки. У такій ситуації будь-яку погрозу потрібно сприймати серйозно, а не гадати, чи він справді на це здатен", - каже Наталія Гаріна.

Також за словами психолога, жертва не повинна оцінювати рівень небезпеки переслідувача, це завдання правоохоронних органів.

"Її завдання подбати про власну безпеку: повністю припинити контакт, зберігати всі докази переслідування, повідомити близьких і звернутися до поліції. Сталкінг - це не про нав’язливу симпатію. Це форма психологічного насильства, яка може перерости у фізичне, якщо її вчасно не зупинити", - резюмує психолог.

Оскільки правова система поки що безсила, правозахисники та психологи радять діяти самостійно, дотримуючись наступних правил безпеки:

• Жодної реакції. Будь-яка відповідь (навіть агресивна чи з проханням дати спокій) для сталкера є пальним. Для нього це знак, що контакт встановлено. Потрібно повністю ігнорувати всі його прояви.
• Фіксація доказів. Робіть скріншоти всіх повідомлень, записуйте телефонні розмови, фіксуйте на відео його присутність під вашим домом. Це знадобиться для подачі заяви в поліцію та розголосу.
• Публічність. Сталкери бояться світла. Розголос у соціальних мережах, залучення друзів, колег та родичів часто змушує переслідувача відступити, адже він втрачає контроль над ситуацією і відчуває небезпеку для себе.
• Зміна маршрутів. Намагайтеся не ходити одними й тими ж дорогами щодня, не публікуйте в сторіз свої геолокації в реальному часі (робіть це з затримкою в кілька годин або наступного дня).