У мережі постійно точаться гарячі суперечки: закриті житлові комплекси у Києві та інших містах - це комфорт і безпека чи егоїзм і проблеми для всіх? Однак разом з тим попит на такі ЖК залишається стабільно високим.
У коментарі РБК-Україна соціологиня, дослідниця міського простору і співзасновниця Urban Reform School Марія Грищенко розповіла, що насправді ховається за парканами ЖК і які несподівані наслідки може мати прагнення відгородитися від "сірого" міста.
Соціологиня зазначає, що бажання мешканців міста відгородитися парканом від зовнішнього світу є цілком зрозумілим: люди хочуть затишку й безпеки. Проте, на думку експерта, ця практика створює хибне відчуття захищеності.
"Закриті житлові комплекси - це радше погано, ніж добре, як для самих мешканців, так і для міста загалом. Прагнення відгородитися високим парканом зрозуміле: хочеться безпеки, затишку та контролю. Але практика показує, що це створює лише ілюзію безпеки: у закритих кварталах люди часто більше тривожаться через зовнішні "загрози", ніж реально стикаються з ними", - підкреслила Грищенко.
За словами урбаністки-соціологині, справжній рівень безпеки у таких комплексах - сумнівний.
"Так, знижується кількість квартирних крадіжок, але натомість зростає частота інших проблем", - каже вона.
Серед них експертка виділяє наступні:
Грищенко звертає увагу на те, що закриті ЖК мають значний негативний вплив на інфраструктуру.
За її словами, такі комплекси "обмежують розвиток місцевого бізнесу й буквально “ріжуть” місто на шматки, роблячи його менш зручним і дружнім для пішоходів".
Тобто, простіше кажучи, створюють фізичні бар’єри та порушують природну логіку міського простору.
Марія зазначає, що публічні простори мають бути різними: відкритими, гібридними чи навіть закритими, і це нормально.
Головна проблема полягає у тому, що забудовники пропонують вибір, який ґрунтується на майновому розшаруванні.
"Місто має давати можливості обирати - але цей вибір має бути не між дорогим та дешевим, а між різними варіантами життя", - підсумувала соціологиня.
Вона наголошує, що справжнє поліпшення якості життя має відбуватися через інтеграцію у місто, а не відгородження від нього.