Історія світового кіно починається не в Парижі. За кілька років до гучних показів братів Люм’єрів рухомі зображення вже демонструвалися в Одесі. Їх створив український механік і винахідник Йосип Тимченко - людина, ім’я якої десятиліттями ігнорували в підручниках.
Чому так сталося і як Україна втратила статус батьківщини кінематографа, розповідає РБК-Україна.
Йосип Тимченко народився у 1854 році. Працював в Одесі, де наприкінці 19 століття активно розвивалися наука, промисловість і прикладна техніка.
За життя Тимченко був відомий передусім як здібний механік і винахідник, який співпрацював з науковцями та створював точні технічні пристрої.
Йосип Тимченко не прагнув змінювати хід історії й точно не планував стати публічною постаттю. Він був механіком-самоучкою, якого цікавив сам процес роботи механізмів.
Освіти інженера він не мав - знання здобував через практику, експерименти та щоденну роботу в майстернях. У середовищі фахівців його цінували за точність і кмітливість, але за межами професійного кола його ім’я майже не звучало.
Наприкінці 19 століття Одеса була одним із найдинамічніших міст регіону. Портове життя, міжнародні контакти й технічні новинки створювали атмосферу відкритості до експериментів.
Саме тут Тимченко працював і створював свої механізми, сприймаючи нові ідеї як частину повсякденності, а не як історичний шанс.
Коли Тимченко продемонстрував апарат для показу рухомих зображень, це сприйняли як цікаву технічну новинку. Покази відбулися публічно, але без масштабного резонансу.
Для самого винахідника це була одна з багатьох робочих розробок. Він не запатентував пристрій і не прагнув винести його за межі наукового та інженерного середовища.
Відсутність патенту і комерційного продовження стала вирішальною. Поки в Європі технологію швидко оформили юридично і перетворили на індустрію, одеський винахід залишився локальним. Історія зафіксувала тих, хто масштабував ідею, а не тих, хто вперше її реалізував технічно.
Життя Йосипа Тимченка минуло без різких зламів. Він продовжував працювати механіком, створював прилади, співпрацював з науковцями та не конфліктував із владою. Помер у 1924 році, залишившись відомим радше у вузькому професійному колі, ніж для широкої публіки.
У радянський період про Тимченка згадували обережно. Його ім’я траплялося в довідниках і спеціалізованих виданнях, але без акцентів на першості.
Радянська історіографія не переглядала усталені міжнародні версії, тож постать одеського механіка залишалася на другому плані.
Інтерес до Йосипа Тимченка зріс наприкінці 20 - на початку 21 століття, коли дослідники почали уважніше працювати з архівами та ранньою історією техніки.
Його ім’я знову з’явилося в наукових публікаціях - не як гучна сенсація, а як важливе доповнення до загальної картини розвитку кінематографа.
Вас також може зацікавити:
Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Інститут історії України НАН України, Енциклопедія історії України, Державний архів Одеської області.