З давніх часів українці давали дітям імена, щоб розрізняти одне одного. Та коли людей побільшало, імен стало замало - і з'явилися прізвиська. Згодом саме вони перетворилися на офіційні прізвища, які ми носимо й сьогодні.
РБК-Україна, посилаючись на дослідження мовознавця Юрія Редька "Сучасні українські прізвища", розповідає, які українські прізвища пішли від особливостей характеру, зовнішності чи поведінки.
Цікаво, що деякі українські прізвища могли з'явитися саме через неохайність чи недоглянутість предків. Іншими словами - від слова "нечупара".
Нечупайло - перше та класичне прізвище. Це прізвище буквально означає "нечупара" і є одним із найпоширеніших у центральних та східних областях України.
Чупрун - походить від слова чуприна (волосся). Спершу могло означати людину з розкуйовдженим або дивним волоссям, хоча не завжди мало негативний підтекст.
Замазура - рідкісніше, але влучне. Указує на того, хто "весь у мазуті" або "замурзаний".
Бруд, Брудний - очевидне походження. Такі прізвища часто виникали як жартівливі або описові в невеликих селах.
Лахман - від слова лахміття, тобто обірваний одяг.
Лахмата - похідне від прикметника лахматий, що натякає на зношений вигляд або неакуратність.
Шалапут - означає легковажного, несерйозного чоловіка, іноді з відтінком "неприбраного" чи "непостійного".
Шарпан, Шарпанюк - натяк на "подертий" або "зношений" вигляд.
Курявий - утворене від слова курява (пил), тобто "той, хто весь у пилюці".
Замазкін - рідкісне, частіше зустрічається на півдні чи серед русифікованих родів. Походить від дієслова "замазати" - тобто "весь у бруді".
Чумазий - колись уживалося як діалектне "брудний, закіптюжений". У деяких місцевостях це слово теж могло закріпитися як родове прізвище.
Такі прізвища - не просто слова, а маленькі історії про минуле. Вони показують, як уважно наші предки спостерігали одне за одним і як щиро, часом навіть із гумором - відображали це у прізвищах, що пережили століття.
Вас може це зацікавити: