У Національному музеї Тараса Шевченка в Києві відкрили виставку "Статус: безвісти. Стан: чекаю (люблю)". Проєкт присвячений родинам українських військових, які зникли безвісти, та розповідає про їхній досвід життя в очікуванні.
Про це РБК-Україна розповіли в команді організаторів виставки.
Експозиція складається з мистецьких робіт матерів, дружин і сестер військових. Через творчість вони говорять про біль невизначеної втрати, надію та життя, яке продовжується попри відсутність відповідей.
Організатори наголошують, що виставка стала не лише мистецьким проєктом, а й простором підтримки. Тут люди можуть поділитися своїми історіями або просто побути поруч із тими, хто переживає подібний досвід.
Роботи для експозиції створювалися під час творчих зустрічей, які організувала громадська організація "Берегиня". Учасниці кажуть, що творчість допомагає заспокоїтися, відволіктися від важких думок і водночас знайти підтримку.
Під час таких зустрічей жінки також обговорюють пошук зниклих близьких, діляться інформацією про те, куди звертатися, як подавати документи та де можна отримати допомогу.
Одна з учасниць проєкту, Раїса, розповіла про свій досвід очікування сина.
"Навесні 2024 року син добровольцем пішов на фронт. 4 липня ми говорили: "Мамо, прийшла моя черга. Я сьогодні йду на нуль. Чотири дні не дзвоніть". 13-го числа сказали, що він зник безвісти. Я рвалася в Запоріжжя. Ми проїхали пів дороги, а там стріляють, повернулися. Почалися дзвінки, оформлення документів", - пригадала вона.
За словами жінки, перша зустріч у спільноті стала для неї переломним моментом. Для виставки вона обрала кілька робіт: "Дім", "Синочок, повертайся" та "Черепаха". Остання символізує її мрію поїхати на море разом із родиною.
Організатори нагадують, що в Україні щонайменше 80 тисяч родин проживають досвід невизначеної втрати. Щодня вони прокидаються з надією отримати новини про своїх близьких.
Кадр з виставки (фото: пресслужба)
Експозицію поділено на три тематичні простори. У першому залі представлені мистецькі об’єкти та особисті історії жінок, зокрема їхні цитати та спогади.
Другий зал присвячений відеоінсталяції на основі документального фільму з восьми інтерв’ю. Простір доповнює інсталяція "Пульсуючий біль" зі звуком серцебиття.
Третя частина експозиції має назву "Війна - це імена". Тут відвідувачі можуть написати на стінах імена тих, кого вони чекають, або кого забрала війна.
Виставка "Статус: безвісти. Стан: чекаю (люблю)" триватиме до 30 березня 2026 року у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Вхід для відвідувачів безкоштовний.