Радянська типова забудова та її доля в Києві та інших містах України - це одне з ключових питань, що викликає постійні дискусії серед експертів та мешканців. Чи мають старі панельки шанс на друге життя або вони приречені лише на знесення?
В коментарі РБК-Україна експертка з проєктування публічних просторів, архітекторка та урбаністка Анастасія Палій пояснила, яка доля чекає будинки, зведені у СРСР.
За словами експертки, питання радянської типової забудови варто розглядати у двох основних вимірах: якість самого житла та інтеграція таких районів у загальний міський контекст.
Щодо якості житла, тут все залежить від конкретного будинку - його віку, початкового стану та ступеня зносу. Тому й підходи у різних країнах є неоднозначними.
"У пострадянських країнах можна побачити як програми знесення й переселення, так і комплексної реновації", - зазначає Анастасія.
Архітекторка підкреслює, що якщо будинок ще придатний для використання, відновлення зазвичай є кращим варіантом.
Вона пояснює це економічною та екологічною вигодою.
"Воно і дешевше, і екологічніше, ніж нове будівництво", - каже співзасновниця Urban Reform School.
Цей підхід дозволяє зберегти ресурси та швидше забезпечити людей якісним житлом.
Якщо ж розглядати ці "радянські" райони з погляду міського простору, відповідь Палій однозначна: їх “можна і потрібно переосмислювати".
Яке майбутнє в українських "хрущовок" (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
На її думку, приклади європейських країн доводять, що навіть старі "панельки" можуть перетворитися на привабливі та комфортні для життя квартали.
При цьому експертка наводить успішні приклади.
"Приклади Мустамяє у Таллінні чи модернізованих кварталів у східній Німеччині, Польщі, Чехії та інших балтійських країн доводять, що навіть зі старих “панельок” можна створити затишні, людиноцентричні квартали з якісними громадськими просторами", - каже вона.
Таким чином, друге життя у таких районів цілком можливе, але лише за умови правильного комплексного підходу, який охоплює як термомодернізацію та відновлення житла, так і створення якісних парків, скверів та інфраструктури для людей.
Панельні "хрущовки" варто зносити? (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Більшість радянських п’ятиповерхівок проєктувалися як тимчасове житло терміном на 25-50 років (особливо перші, недовговічні серії, такі як 1-335, 1-447). Сьогодні багатьом із них уже понад 60-70 років.
За цей час бетон та арматура втратили міцність, міжпанельні стики розгерметизувалися, а несучі конструкції більше не відповідають сучасним вимогам безпеки та енергоефективності.
Експерти зазначають, що подібні будинки часто опиняються на межі аварійного стану, тому питання їхньої реновації (або знесення) є не лише архітектурним, а й соціальним.
Проблема "хрущовок", яких до початку повномасштабного вторгнення в Україні налічувалось близько 10 тисяч, активно порушується з середини 2000-х, однак тоді обговорювали не знесення, а оновлення будівель.
Нині цей підхід стає ще актуальнішим, зважаючи на наслідки повномасштабної війни, яка зруйнувала мільйони квадратних метрів житла.
"Хрущовки" в Україні можуть отримати друге життя (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Кілька років тому парламент ухвалив законопроєкт №6458 про комплексну реконструкцію кварталів. Він передбачає модернізацію старих будинків: перепланування, оновлення інженерних мереж, добудову поверхів або утеплення фасадів. Знесення можливе лише тоді, коли інші способи відновлення неможливі за результатами технічної експертизи.
До речі, поширений міф про "силове виселення" не відповідає дійсності, оскільки міжнародна практика передбачає згоду більшості мешканців (орієнтовно від 75% і вище) для початку робіт.