Прізвища українців, які виникли з бідності та злиднів: деякі з них існують й досі

Босі та бідні

У давнину прізвища часто давали не випадково. Людину могли наректи за її рисами, заняттям або матеріальним становищем. Якщо хтось жив у нужді, не мав житла чи навіть взуття - це швидко ставало частиною його імені.

Босій, Босак, Босенко - так називали тих, хто ходив без взуття. Для багатьох це було не ознакою легковажності, а просто реальністю бідного життя.

Бурлака - слово, що означало безпритульного, безземельного, людину без роду і дому. У старі часи бурлаки були мандрівними наймитами, які переходили з місця на місце у пошуках роботи.

Бідні хати та землянки

Бідність мала безліч облич. Одні жили в землянках, інші не мали навіть коня чи клуні. Саме це відбилося у багатьох старих українських прізвищах.

Дерновий - так могли назвати людину, яка жила у хатині, вкритій дерном. Таких будинків було чимало у селах, де люди будували житло просто в землі.

Безхатній, Безуглий, Безугленко, Погорілий, Погоріляк - люди, які не мали житла або втратили його через біду

Гета, Гетало, Гетенко - від слова, яким називали стару, замучену конячку. Іноді це переносилося на господаря – бідняка, виснаженого важкою працею.

Калюжний - зазвичай так називали людину, у дворі якої постійно стояла калюжа, або того, хто жив у низині, де збиралася вода.

Голі та нещасливі

Деякі імена просто говорили самі за себе. Вони не потребували тлумачень.

Голик, Голиш, Голяк - від слова "голий". Такі прізвища давали тим, хто був настільки бідним, що іноді не мав чим прикрити тіло.

Кубрак, Кубраков - прізвища людей, яким "не щастило по життю". Їх часто називали долею злиденних і невдах, які все життя жили у нестатку.

Капара - походить від дієслова "капарити", тобто жити убого, ледве зводити кінці з кінцями.

Нетяга, Нужденко, Нечволод

Ці прізвища звучать так, ніби походять із козацьких часів - і це недалеко від істини. Нетяга означало бурлаку або бездомного. Так називали козаків без власної землі - "козацьку голоту".

Нужденко - походить від слова "нужда". Прізвище прямо вказувало на людину, яка жила у скруті, але водночас мала гідність і терпіння.

Нечволод - одне з найпоетичніших прізвищ цієї групи. Воно буквально означає "той, хто не володіє" - збіднілу, але, можливо, колись шляхетну людину, що втратила своє майно.

Від злиднів до історії

Сьогодні ці прізвища втратили своє буквальне значення, але зберегли головне - історію народу, який пройшов крізь нужду і вижив. Вони нагадують, що бідність колись була не ганьбою, а частиною життя.

І навіть прізвища, що колись звучали принизливо, стали символами витривалості, працьовитості та здатності українців вистояти у будь-яких обставинах.