"Любов до себе в Олі на нулі". Розалія Романова про Полякову, Буряковського і їхні політичні амбіції

Це скорочена версія розмови. Повне інтерв'ю дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна LIFE.

Про початок роботи з Поляковою

– Розалія, розкажіть, з чого почалася ваша співпраця з Олею Поляковою? Як ви прийшли в її команду? Як познайомилися?

– Гарне запитання про команду. Це 1999 рік. З кого складається команда Олі Полякової на той момент? Це сама Оля, яка приїхала вчитися в Київ; це її мама, яка лишилася в Вінниці і яка дуже незадоволена тим, що дочка займається музикою; це її бабуся, яка її виховувала до семи років.

Батьківська фігура у неї – це дядько, бо батько ніяк не брав участі в її житті. Він і привів її до нас з тим, що його племінниця хоче співати, хоче бути зіркою. Мовляв, візьміть її на продюсування.

Яка команда у мене? У мене "КМ Студія". Я продюсер "КМ Студії", мій чоловік – директор "КМ Студії". У нас телевізійне обладнання, на якому почали працювати "Таврійські ігри", "1+1", "Інтер". У нас дві апаратні, у нас студія.

І це я не перерахувала 5% з того, що вже здобула "КМ Студія" на той час. У 1996 році я отримала особисто "Золоте перо" як найкраща продакшн-студія.

Дядько Олі займався будівництвом. Він привів її до нас, ми вже співпрацювали з ним: робили йому рекламу для її його фірми. Вони прийшли вже з готовою піснею, з готовим образом. Це була пісня Олександра Тищенка "Так не бывает", і ми зробили кліп.

Розалія Романова в інтерв'ю РБК-Україна про образ Олі Полякової (інфографіка: РБК-Україна)

– Що із сьогоднішнього образу Полякової було вашою ідеєю? Де образ, а де сама Оля? Яка різниця?

– Ви знаєте, це дуже важке запитання для Олі. Я можу на нього відповісти як психолог-психоаналітик. Трагедія Олі в тому, що справжньої Олі взагалі немає.

Оля дуже боїться зіштовхнутися зі справжньою собою. Те, що вона постійно в русі, саме тому, що в справжній Олі порожнеча, там такий жах невимовний.

Мені боляче за неї, тому що в неї дійсно було таке дитинство, така молодість, такий розвиток, що вона настільки недотримала любові. А що таке от людина всередині? Це любов до себе, це прийняття себе, це задоволення собою. У Олі це на нулі.

– Яку роль відігравав її чоловік Вадим Буряковський у цьому процесі? Чи він якось впливав на вас, зокрема?

– Зробімо швиденький перебіг подій. 1999 рік, Олі 19 років. Вона приходить, ми їй робимо цей кліп. Далі починається саме процес продюсування, тобто ми вже за свої кошти його розміщуємо, робимо нові пісні. За рік ми робимо стільки пісень, що в нас виходить перший альбом "Приходи ко мне".

2001 рік. Вадимом Буряковським ще й не пахне, як-то кажуть. Поки ми з Олею співпрацювали, вона зустрічалася з різними чоловіками, і в неї були два цивільні шлюби.

2002 рік. Ми зробили альбом, концертну програму, сольник в її рідній Вінниці. І у 2003 році ми вже готуємо другий альбом, вже половина пісень написана. Зовсім з нуля ми піднялися до того, що наш гонорар – це 1000 доларів, якщо без балету і 1500 доларів, якщо з балетом.

І тут з'являється Буряковський, точніше Оля з'являється на його дні народження. Про це було дуже багато різних версій. Вони познайомилися й почали дружити. І потім в якийсь момент приходить Буряковський і каже: "Відпустіть Олю. Давайте домовимося, на яких умовах ви її відпустите".

– А для чого йому це було?

– Я можу сказати своє враження як людина, яка психоаналітично на це дивиться. Він уже зрілий чоловік, у нього багато шлюбів за плечима, у нього немає дітей. І йому сумно. Тут з'являється яскрава Оля.

Вона дуже висока, яскрава. Якщо вона в гарному гуморі, поруч з нею дуже класно себе відчуваєш. Він захотів з нею не просто дружити, він захотів її мати. Є таке поняття – "жінка-приз". Він захотів такий приз у своєму житті.

Оля хотіла самостійності. Їй хотілося самій вирішувати, на які концерти їздити, що їй робити, що вдягати, що співати. У будь-яких стосунках між продюсером та артистом виникають ці суперечки, коли людина вже піднялася й хоче все привласнити. Це нормально.

На цьому вони й зійшлися. Він хотів цей приз, вона хотіла позбутися авторитету у вигляді мене. Авторитет у вигляді чоловіка має значно кращий вигляд, ніж авторитет у вигляді чужої жінки.

– Кого в ті часи Оля вважала своїми конкурентами? На кого вона орієнтувалася на ринку?

– На той час все ж таки орієнтирами були московські співаки та співачки. Її кумиром була Земфіра. Вона весь час Земфіру слухала. Дві пісні, які ми не видали й вони в мене залишилися, вони були в цьому стилі, але це було інше прочитання.

Про кінець співпраці та смерть чоловіка

– Чи були якісь "дзвіночки" про кінець співпраці ще до появи Вадима Буряковського?

– Було два таких моменти, які мені дуже боляче згадувати.

У нас було дуже важке знімання в луна-парку, ми на ніч його винайняли. Ми там зняли кліп "Мальви" й частини для інших кліпів. Це було дуже дорого. На майданчику працювали десь 100 людей. Я тільки за те знімання прямо в моменті роздала людям 5 000 доларів.

Ми вже закінчили, чекали на машину мого чоловіка. В Олі на той момент був хлопець у Москві, але він не сприймав її як співачку. Вона на мене так дивиться й каже: "Ірино Ігорівна, ви знаєте, я хочу все ж таки поїхати до Міші в Москву. Він так на мене чекає, так мене кличе".

Це був перший такий момент, який мене дуже вразив. І потім буквально за місяць до появи Буряковського. Ми були на "Території А" й вона мені каже: "Боже, як мені набридло співати задарма. Я хочу, щоб у мене були великі концерти, великі гроші. Я хочу, щоб був поруч хтось, хто в мене вірить".

Я кажу: "Оля, я бачу, що скоро у твоєму житті буде людина, яка тебе полюбить таку, яка ти є. Твою творчість, твій характер, твою неохайність, і в нас все буде добре".

А вона на мене дивиться й каже: "А ви тут до чого? Це у мене все буде добре. Нащо мені тоді ви?" Такі дзвіночки були.

Розалія Романова в інтерв'ю РБК-Україна про смерть чоловіка (інфографіка: РБК-Україна)

– Ви також розповідали, що саме розірвання контракту вплинуло на здоров'я вашого чоловіка, що зрештою призвело, на жаль, до його смерті. Я вам співчуваю щодо цього. Проте від цього моменту минуло понад п'ять років.

– Мені дуже боляче згадувати цю історію. Ми всією родиною з синами прийшли до висновку, що ми тоді не пережили цю історію. Ми її в себе запхали, якось стиснули зуби й жили далі.

Я була молодою жінкою, яка втратила опору. Був підліток, який побачив як з успішного, натхненного, доброзичливого батька, поруч з'явилася людина, яка всього боїться, говорить тільки про погане, погано почувається може лежати днями, тижнями. І маленька дитина, яка навіть не встигла зрозуміти, який у неї був батько.

Якщо коротко, то дійсно життя розділилося на "до" та "після". До тієї розмови з Буряковським це був директор "КМ Студії", поважна людина. Він дуже був талановитою, дуже щирою, люблячою людиною.

Після тієї розмови він добу пролежав одягнений. Я навіть боялася його чіпати. Отак за добу в нас вдома з'явилася інша людина. Хвора, залякана, пригнічена, розчавлена.

Тобто я справді в один момент втратила й партнера по бізнесу, і чоловіка, і батька своїх дітей. У такому стані він прожив понад 10 років. Але це вже було не життя. Це було згасання.

У нього постійно був дуже високий тиск. Ця хвороба його з'їдала, в якийсь момент стався криз, і він помер раптово. За діагнозом саме від гіпертонічної хвороби.

– Під час вашої роботи з Олею Поляковою як її приймали колеги по сцені?

– Згадаймо, що таке 2000-2003 роки. По-перше, найбільшою суперницею для неї була Камалія. Це було ще формування ринку. На той момент яскравою зіркою вже була вже була Ірина Білик. Але Оля все одно рівнялася на Москву.

На той момент був такий жарт, що є дві співачки, які ходять окремо від своїх мізків. Це Повалій і Ліхута (Ігор Ліхута – музичний продюсер і чоловік співачки Таїсії Повалій – ред.), тобто окремо Повалій, а окремо мозок у вигляді Ліхути. І те саме казали про нас.

Я виписувала Олі всі інтерв'ю, які вона давала, ми їх вчили. Я весь час ставала між нею й кимось, коли вона хотіла щось сказати, тобто я робила так, щоб це було м'якше. Конкурентів собі вона не бачила.

– Скандал навколо слів чоловіка Олі Вадима про Машу Єфросиніну і Тимура Хромаєва. Як ви думаєте, це був такий піар-хід чи це тактика топити тих, хто вам заважає?

– Тут є три основні моменти. Назвімо це гарним словом "фантазія" Олі про те, що вона не знала, що Буряковський таке скаже. Все вона знала.

Далі – її вибачення. Ці вибачення були спеціально, щоб привернути увагу. Людина тоне й замість того, щоб подати їй тихенько руку, її так веслом по голові. І далі хід про те, що вони йдуть у політику.

Маша вирішила йти в політику, і Оля подумала: "А чого це я не можу? Я теж можу". І що треба зробити насамперед? Притупити того, хто поруч.

– А про яку політику ви зараз говорите?

– Я говорю про те, про що говорив Буряковський на другому інтерв'ю, що йому вже дзвонили, його вже кличуть в депутати, що люди пишуть: "Давайте Вадіка в президенти". Це ж перші кроки. Вони вже зроблені.

Зліт Оля почався, коли вона була досить зріла, їй було 30 років. Вона собі п'ять років відкинула. По-перше, щоб здаватися, що вона насправді не довго до цього йшла. І для того, щоб стерти нашу співпрацю, тобто двох зайців вона вбила.

Але зараз їй вже майже 50. І куди їй далі? Політика – це дуже хороший "финт ушами" для того, щоб продовжувати впливати на людей. Збирати з них гроші. Але вже на іншому рівні, тобто це більш авторитетна позиція. Така сходинка дуже логічна, але мені здається, що в них не вийде.

– А як щодо скандалу, коли Оля Полякова хотіла подаватися на Євробачення, що тут скажете? Це було щире бажання чи спровокувати скандал і обговорення навколо себе?

– У будь-якій такій ситуації є програма максимум, є програма мінімум. Програма мінімум – це привернути до себе увагу. Ми розуміємо, що навіть участь в Євробаченні, навіть друге чи третє місце – це все одно новий рівень артиста. Це дуже класне завершення співочої кар'єри й перехід до політичної.

– А ви думаєте, вона могла б пройти, якби не порушення правил?

– Розумієте, Євробачення – це знову ж таки шоубізнес. Щоразу там є те, що ми бачимо, і те, чого ми не бачимо, різні політичні та фінансові домовленості. Насправді вона не змогла домовитися на вищому рівні про це.

Якби ухвалили рішення про те, що Оля їде, змінили б під неї правила. Просто багато людей не любить Олю. У шоубізнесі любов до колег – це взагалі дуже складна річ. Дуже важко в шоубізнесі будувати світлий шлях. А Оля його навіть не будувала.

– Ходять чутки, що в нашому шоубізнесі артисти, які вже давно на сцені, можуть впливати на шлях і кар'єру артистів-початківців. Як думаєте, Оля Полякова може мати такий вплив?

– У будь-якому бізнесі старші завжди розповідають новачкам правила гри й дивляться: якщо вони грають за правилами, їх пускають далі. Дорослі артисти не те, що впливають, вони ретельно стежать за тим, щоб ніхто не міг здобути більше, ніж йому, як то кажуть, заведено по його статусу новачка.

– І ви думаєте, що Оля може це робити?

– Це не дуже Оля. У неї є Ясинський, тобто є агенція. Оля може сказати, що не буде в чомусь брати участь, якщо там буде хтось. І ті, хто вирішують, хто ж буде в концерті, викреслять молодого виконавця.

Про судове рішення та покарання

– Чи залишилися у вас якісь фінансові претензії до однієї сторони чи тієї сторони до вас?

– Задокументованих фінансових претензій у мене немає, тому що нас змусили підписати контракт. Я знайшла той жорсткий диск, де є всі акти, які Оля підписувала, що ми на неї витрачали. Тобто все це є, фактаж є.

Але підписаних цих актів немає, вони були знищені разом з цим контрактом, який був закритий. Юридично щось у неї вимагати я не можу. Якби Оля повинна була віддати мені якісь кошти, це були б не 150 і не 300 тисяч, про які казав Вадим. Я думаю, що це був би десь мільйон доларів.

– Ви недавно розповідали, що пішли до правоохоронних органів із цією ситуацією. Чи можете поділитися, на якому етапі зараз ваше звернення, чи будуть якісь зрушення далі?

– Швейцарія – це правова країна. Тут закони – це святе. Мені вибудували такий шлях. Моє звернення прийняли, зафіксували. Далі мені порекомендували, що або я роблю вже офіційну заяву в прокуратуру, або пишу лист до судового врегулювання. Для Швейцарії це дуже важливо.

Зараз у мене на завершальному етапі цей лист. Наступного тижня я надішлю його поштою. Це будуть три окремі заяви. На Буряковського, на Ольгу Полякову, на агенцію, яка це все розповсюджує і на її керівника Ясинського окремо.

– А якого ви очікуєте покарання?

– По-перше, їм треба офіційно перепросити, офіційно спростувати все те, що вони про мене сказали, зробити так, щоб у всіх пабліках, де це прозвучало, спростували.

Оскільки це був дуже великий розголос, за це великий штраф. І якщо люди не платять штраф, то на це йде пеня, потім пеня на пеню. Що буде з Поляковою, якщо вона не сплатить той штраф, який у неї буде? Ну, подивимось, мені теж цікаво.

–​​​​​​​ На вас сьогодні намагаються тиснути? Вам погрожують, щоб ви не подавали заяву, щоб взагалі закрили справу?

– Ні. Ніяких прямих контактів з Поляковою чи її командою у мене немає.

–​​​​​​​ А ви стежите загалом за її кар'єрою після вашого відходу? Що можете сказати про творчий шлях Олі?

– Так, щоб я стежила за чимось спеціально, я не стежу. Але дуже багато людей пам'ятають, скільки я вклала в Олю, що вона – це все одно як ще одна дитина. Справді п'ять років вона була нашою дитиною. Ми робили для неї все, що тільки можна.

Ну що я думаю? Шкода. Розумієте, знову ж таки, я бачу наперед. Коли я побачила кокошник, то з одного боку я подумала, що це геніально. І на той момент вона просувалася на Росію. З іншого боку я подумала: "Їх не пустять". Тобто це настільки класно й геніально, що старічки з московського шоубізнесу зроблять все, щоб цю новачку в кокошнику не пустити. Так воно й було. Її все одно не приймали.

Я бачила, що в якийсь момент Україна скаже: "Тобто? Олю, вибирай сторону". І їй довелося цю сторону вибирати.

Вона від цього потерпає, тому що так і не змогла стати справді українською патріотичною співачкою, яку люди сприймають як свою. Від неї тхне цим болотом, розумієте? І цим "Вадіком" вона, як то кажуть, простою мовою "попалилася".

Розалія Романова в інтерв'ю РБК-Україна звернулася до Олі Полякової (інфографіка: РБК-Україна)

– Якби у вас сьогодні була можливість прямо звернутися до Олі, не через адвокатів, суди й соцмережі, що ви їй сказали б?

– Знову в мене з'являються сльози. Я їй сказала б те саме, що говорю людям, які звертаються до мене за допомогою. Щастя всередині нас. Я хочу, щоб всі люди були щасливими. І тільки щасливі люди можуть бути по-справжньому вдячними, по-справжньому успішними.

І Олі я бажаю пошукати це щастя всередині себе. У кожної людини дуже красива душа. У кожної. Знайти красу своєї душі й щастя всередині себе може кожен. Навіть Оля Полякова і Вадим Буряковський, якщо вони цього захочуть.