15 років тому Іван Ганзера став переможцем першого сезону шоу "Голос країни" і миттєво здобув популярність. Сьогодні співак живе поза столицею, продовжує музичну кар’єру та підтримує українських військових.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на інтерв'ю артиста з OBOZ.UA.
Іван Ганзера наголошує, що саме участь і перемога в першому сезоні "Голосу країни" стали визначальними для його подальшої кар’єри.
За його словами, тоді шоу мало зовсім інший масштаб і вплив, ніж у наступні роки.
"Так сталося, що в плані впізнаваності мені дійсно пощастило, тому що перший сезон "Голосу країни" дивилося дуже багато людей", - каже виконавець.
Артист згадує проєкт із теплом і вдячністю, підкреслюючи, що він дав не лише популярність, а й важливий професійний досвід.
"Проєкт залишив у мені дуже світлі спогади. Я вдячний усім людям, які тоді були поруч - і тренерам, і команді, і учасникам", - зазначає співак.
Тренеркою Ганзери в шоу була Діана Арбеніна. Артист визнає, що тоді склад журі формувався інакше, ніж зараз, і на проєкті працювали як українські, так і російські виконавці.
Водночас співак наголошує, що зберіг у пам’яті лише професійний і людський бік співпраці.
"Я пам’ятаю все добре, що вона для мене зробила як наставниця. І як людина", - додає він.
У фінал першого сезону, окрім Ганзери, також вийшли Тоня Матвієнко, Арсен Мірзоян і Влад Ситник.
За словами співака, з колегами він підтримує зв’язок і нині, хоч і не постійно.
"Час від часу - так, але не постійно", - каже переможець першого сезону.
Нині Іван Ганзера разом із родиною мешкає в Коростені Житомирської області. За його словами, рішення переїхати зі столиці було усвідомленим і з часом лише зміцнилося.
"Наразі живу в Коростені, це Житомирська область… І, дивлячись на те, що сьогодні відбувається в Києві, зовсім не шкодую, що ми саме тут. У нас теж буває непросто, але загалом спокійніше, ніж у столиці", - розповідає Іван.
Співак додає, що нинішній ритм життя дозволяє йому зосередитися на творчості та родині.
"У Коростені є все, щоб нормально жити, і при цьому немає шаленого ритму, як у Києві. Я люблю тишу, побути наодинці, закритися в студії, подумати, щось створити", - каже артист.
Попри відсутність постійної сцени в столиці, Ганзера залишається в музиці: записує пісні, виступає та веде власний YouTube-канал. Також він працює у Палаці культури міста Коростеня, де створив власну студію.
"Там у мене невеличка студія - така собі творча лабораторія, яку "виростив" із нуля. Зараз можу повністю робити пісні: від ідеї до готового треку", - пояснює виконавець.
За його словами, студія з’явилася під час пандемії, коли концертна діяльність майже зупинилася.
"Я людина, яка довго на місці не може сидіти. Почав шукати однодумців, знайомитися з місцевими музикантами, потроху збирати команду", - згадує він.
Окрім власної творчості, музикант допомагає молодим виконавцям робити перші кроки в музиці.
"Я соліст і ще допомагаю місцевим талановитим молодим виконавцям, тим, хто хоче показати свою авторську музику ширшому загалу", - додає Ганзера.
Разом із дружиною Олею співак виховує 12-річну доньку Софію. Дівчинка активно займається спортом і добре навчається.
"Маю доньку Софію, їй 12 років. Вона займається спортивними танцями, дзюдо і при цьому ще й відмінниця", - ділиться Ганзера.
Дружина артиста працює в Центрі дитячої та юнацької творчості та веде театральний гурток.
"Вона теж живе творчістю. І я цим пишаюся - у неї реально є результати", - каже співак.
Ганзера зізнається, що раніше родина вела кочовий спосіб життя через постійні гастролі, однак тепер усе змінилося.
"Раніше ми постійно були в дорозі, а тепер у мене стало трохи менше активної сцени. І я радий, що в Олі з’явилося більше простору для себе", - зазначає він.
Іван Ганзера з 2014 року неодноразово виступав перед українськими військовими.
Після початку повномасштабної війни він продовжив підтримку, однак став обережнішим у публічності.
"Сьогодні будь-яке місце, де збираються військові, - це відповідальність. Ти фактично відповідаєш за їхні життя, тому, коли десь буваю, уникаю розголосу", - наголошує співак.
Він зазначає, що нинішні умови значно небезпечніші, ніж у попередні роки.
"Якщо раніше ми розуміли: головна небезпека - це бути там, куди може прилетіти снаряд, то тепер усе інакше", - каже Ганзера.
Вас може зацікавити: