Павло Голодрига - один із найяскравіших селекціонерів українського виноробства, людина, яка створювала сорти винограду так, ніби проєктувала майбутнє. Його морозостійкі, живучі й ароматні різновиди стали революцією для галузі, але радянська антиалкогольна кампанія зламала його життя. Попри трагедію, його сорти вижили - і сьогодні вважаються одними з найнадійніших в Україні.
Як Павло Голодрига перевернув сферу виноробства в Україні попри репресії режиму СРСР, розповідає РБК-Україна.
Павло Голодрига народився у 1920 році в Вінницькій області. Він встиг стати студентом, але навчання перервала війна. Майбутній вчений служив у складі танкового полку, був начальником радіозв'язку та чин капітана. Його студентський квиток та залікова книжка згоріли під час бою.
Але він повернувся до навчання після закінчення війни та захистив докторську дисертацію. А потім був 10 років директором Національного інституту винограду і вина "Магарач".
Ім'я селекціонера тепер золотими літерами викарбувано на мармуровій дошці в інституті. Під його керівництвом було створено понад 40 сортів винограду, які витримують морози та не потребують хімічного захисту від хвороб. Автор багатьох статей про селекцію та виноробство.
Павло Голодрига був із тих науковців, які працювали не заради звітів, а заради того хвилювання, коли новий сорт проривається крізь землю. Він умів "слухати" рослини - і саме тому його сорти поводилися так, ніби всередині них був компас на виживання.
У "Магарачі" Голодрига став двигуном цілої наукової школи. Він поєднував холодний розрахунок генетика з інтуїцією винороба, який знає: смак - це діалог клімату, ґрунту, часу й людини. Його сорти не просто росли. Вони розповідали історії, бо кожен був створений під конкретну задачу: витримати мороз, обманути грибкову хворобу, зберегти аромат навіть у негоді.
Павло Голодрига (фото: Вікіпедія)
"Аврора Магарача", "Рубіновий Магарач", "Данко", "Ранній Магарач" - це був не просто перелік нових сортів. Це була колекція викликів системі.
У той час, коли радянська наука часто працювала за інерцією, Голодрига створював сорти, які поводилися всупереч правилам. Вони дозрівали раніше, переносили холод сильніше, давали стабільні врожаї навіть там, де виноград традиційно "не йде".
Його методи були тоді майже фантастикою:
1986 рік. Радянська антиалкогольна кампанія котиться країною як бульдозер, який не ставить питань. Під гасла "боротьби з пияцтвом" зносять виноградники, які десятиліттями були лабораторіями селекції. Вирубували все, що "містить алкогольний потенціал". У тому числі - дослідні ділянки Голодриги.
Для нього це був не просто удар. Це було зниження справи його життя. Голодрига переживав цю кампанію так, ніби вона знищує частину його самого - усе, що він створював руками, розумом і десятками років спостереження.
1986 року Павло Голодрига покінчив життя самогубством у Ялті, в Криму. Жодних публічних записок, жодних офіційних коментарів - лише мовчання системи, якій було незручно визнавати, що своїми рішеннями вона тисне власну науку.
Його смерть стала шоком для тих, хто знав, як він жив роботою. І символом того, як політичні кампанії можуть ламати долі людей, яких країна мала б оберігати.
Але його сорти зробили те, чого не зміг він - вижили. Колекції, які приховали приватні виноградарі, збережені садівниками живці, експериментальні саджанці - усе це стало основою для відродження його спадщини після розпаду СРСР.
Сьогодні сорти Голодриги ростуть там, де він і не мріяв:
Вони продовжують розповідати історію людини, яка вірила в науку глибше, ніж у будь-які політичні лозунги.
Вас також може зацікавити:
Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Енциклопедія сучасної України, Вікіпедія, СонцеСад.