СРСР десятиліттями масово позбавляв українських винахідників та науковців імені, контексту й права на інтелектуальну спадщину - їх або записували "радянськими", або взагалі викреслювали з наративу.
Які 10 геніальних винаходів українців, без яких СРСР не став би науковою наддержавою, привласнила Москва - у матеріалі РБК-Україна.
Ще в Києві Сікорський створив перший у світі серійний багатомоторний літак "Ілля Муромець". Сам принцип багатомоторності та вертикального злету став базою для майбутнього вертольотобудування.
У радянських підручниках ім’я Сікорського або не згадувалося, або подавалося як "емігрант, що зрадив батьківщину", аби не визнавати український виток ключової авіаційної технології 20 століття.
Корольов сформував архітектуру радянської ракетної техніки - від міжконтинентальних ракет до корабля "Восток". Народжений у Житомирі, він до смерті залишався засекреченим "головним конструктором" без публічної біографії. Це дозволяло Москві монополізувати образ космічних успіхів як суто "російських".
Пулюй не просто експериментував з катодними лампами - він отримував зображення кісток і внутрішніх органів ще до публікацій Рентгена.
Його роботи були відомі в Європі, але в СРСР їх свідомо маргіналізували, щоб не визнавати український пріоритет у ключовому медичному відкритті.
Метод зварювання під флюсом радикально змінив суднобудування, мостобудування і танкову промисловість. Розроблений у Києві, він став основою військово-промислового комплексу СРСР. Проте в офіційному дискурсі технологія подавалася як "загальнорадянське досягнення".
Амосов першим у СРСР провів масові операції на відкритому серці та розробив моделі штучного кровообігу. Його ідеї з управління здоров’ям випереджали західну біомедицину.
Водночас міжнародно його часто представляли як "радянського лікаря з Москви", хоча вся школа працювала в Києві.
В Одесі Тимченко створив механізм, здатний відтворювати рух на екрані, ще до кінематографічного буму в Європі. Радянська історія кіно ігнорувала цей факт, бо він ламав зручну схему "все почалося не в Україні".
Теорема Остроградського використовується в електродинаміці, гідромеханіці та теорії поля. У радянських довідниках його системно називали "російським математиком", хоча він був вихідцем з Полтавщини й формував власну наукову традицію.
Інститут електрозварювання в Києві став світовим центром інженерних рішень. Технології Патона використовувалися від Європи до Азії, але в радянській риториці це був черговий доказ "могутності центру", а не України.
Люлька розробив перші турбореактивні двигуни, які визначили розвиток радянської військової авіації. Його українське походження практично не фіксувалося в публічних матеріалах, щоб не руйнувати міф про "російську авіашколу".
Хавкін створив вакцини, які врятували мільйони людей в Азії та Європі. Його ім’я шанують у світі, але в СРСР воно не вписувалося в зручну ідеологічну схему, тому український контекст був стертий.
Це не були випадкові помилки в підручниках, а свідома державна стратегія привласнення. Російська імперія та СРСР десятиліттями використовували Україну як інтелектуального донора, перетворюючи наукове мародерство на інструмент пропаганди.
Москва системно вибудовувала міф про "велику російську науку", адже визнання київської чи харківської шкіл автоматично руйнувало б образ нації-першовідкривача. Централізація успіху дозволяла Кремлю монополізувати прогрес і виступати єдиним суб'єктом досягнень на світовій арені.
Приховування українського коріння вчених було також запобіжником проти "наукового сепаратизму". Власна інтелектуальна традиція - це фундамент незалежності, тому будь-який прорив у Києві чи Одесі негайно маркувався як "радянський".
Винахідників переманювали до метрополії, де їхні імена остаточно розчинялися в імперському наративі.
Радянська система працювала за класичною колоніальною схемою: на периферії створювали складний продукт, а в центрі на нього клеїли російський фірмовий знак, викачуючи найкращі кадри для зміцнення системи, що нищила їхню ідентичність.
Сьогодні повернення імен Сікорського, Корольова чи Пулюя в український контекст - це акт деколонізації нашої свідомості. Визнаючи ці винаходи українськими, ми забираємо у Москви її головну зброю - фальшиву історію про власну технологічну винятковість та повертаємо собі право на світову інтелектуальну спадщину.
Вас також може зацікавити:
Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Інститут національної пам’яті України, Енциклопедія історії України, Музей космонавтики імені Сергія Корольова, Історична правда.