10 фактів про День Соборності, які змусять вас подивитися на Акт Злуки інакше

Акт Злуки був радше політичним маніфестом, ніж об’єднанням "на папері"

Юридично УНР і ЗУНР залишалися окремими державними утвореннями з власними урядами, арміями та фінансами. Злука мала демонструвати єдність світові, а не розв'язувати управлінські проблеми.

Повного злиття структур й не відбулося. УНР і ЗУНР справді зберегли свої органи влади, податкові системи та, найголовніше, армії (Дієва Армія УНР та Галицька Армія).

Західні українці побоювалися Києва

Частина еліт ЗУНР відкрито сумнівалася, чи варто об’єднуватися з УНР, яку вважали політично нестабільною і надто соціалістичною.

Петрушевич і галичани були прихильниками суворого правопорядку (за австрійським зразком) і побоювалися "соціалістичних експериментів" Винниченка та Директорії. Також була різна зовнішня орієнтація: для ЗУНР головним ворогом була Польща, а для УНР - більшовики.

Київ обрали навмисно - як символ спадкоємності Русі

Софійська площа була не випадковою локацією. Це був сигнал про історичну тяглість української державності ще від княжих часів.

Софійська площа була сакральним місцем ще з часів Русі та гетьманщини. Проголошення там Акту Злуки мало підкреслити, що це не "нова" держава, а відновлення тієї самої, що була тисячу років тому.

У день проголошення Київ уже був під загрозою втрати

За кілька тижнів після Акту Злуки місто зайняли більшовики. Об’єднання відбулося буквально "на випередження катастрофи".

Акт Злуки проголосили 22 січня, а вже 2 лютого уряд УНР був змушений залишити Київ під натиском більшовиків. Свято справді відбулося "на пороховій бочці".

Акт Злуки не визнав жоден великий міжнародний гравець

Антанта (Франція, Британія) на той момент підтримувала ідею "єдиної та неподільної Росії" (білий рух) або сильну Польщу як бар'єр проти комунізму. Україну як незалежного гравця вони фактично ігнорували на Паризькій мирній конференції.

Ідея Соборності виникла значно раніше за 1919 рік

Про єдину Україну писали ще діячі Кирило-Мефодіївського братства у 19 столітті, а пізніше - Михайло Грушевський і В’ячеслав Липинський.

Кирило-Мефодіївці справді першими в модерній історії заговорили про федерацію слов'янських народів, де Україна - єдине ціле. А в 1848 році Головна Руська Рада у Львові вже офіційно заявила, що галицькі русини - це частина великого українського народу.

У ЗУНР не всі підтримували термін "Соборність"

Частина політиків вважала його надто абстрактним і пропонувала говорити про федерацію, а не повне злиття.

У ЗУНР ідею єдності підтримували дуже палко (це була їхня надія на порятунок від поляків). Проте термінологічні суперечки щодо форми (федерація чи унітарна держава) справді були. Галичани хотіли широкої автономії в межах єдиної України, щоб зберегти свої порядки.

"Живий ланцюг" 1990 року був викликом СРСР

Акція єдності між Львовом і Києвом стала фактичним актом громадянської непокори, хоча формально відбувалася в межах радянського законодавства.

Для КДБ та Москви це був чіткий сигнал, що Україна готова до виходу зі складу Союзу. Це була найбільша мобілізація людей з часів революції.

День Соборності довго залишався "тихим" святом

Навіть після 1991 року дата не мала масового суспільного резонансу і сприймалася радше як формальність.

Офіційно День Соборності став державним святом лише у 1999 році (указ Кучми). До того часу його відзначали переважно патріотичні сили та діаспора, а на державному рівні воно довго було в тіні 24 серпня.

Після 2014 року Соборність отримала новий зміст

Вперше з 1919 року питання єдності стало не теоретичним, а екзистенційним - із реальними лініями фронту.

Після анексії Криму та окупації частини Донбасу гасло "Україна єдина" стало життєво необхідним для виживання нації.