Літаки F-18 Hornet можуть краще підійти Україні, ніж F-16. Але є нюанси

Якщо ми хочемо отримати літаки F/A-18 Hornet, треба обговорювати ті, які були зняті з озброєння Королівських ВПС Австралії. Раніше частину їх закупила Канада, а те, що залишилося, може купити Україна.

Про сильні та слабкі сторони Hornet логічно міркувати порівняно з F-16. Зазначу, F/A-18 кращий за ті європейські F-16, які ми можемо отримати. У них сучасніше обладнання, наприклад, радари з фазованими антенними решітками, а не зі звичайними механічними. Вони більш потужні та здатні виявляти цілі на більшій відстані, а також стійкіші до радіоперешкод.

F/A-18 - це палубний літак із набагато міцнішою конструкцією. У нього міцніше шасі, і він прямо зараз може працювати з наших аеродромів без необхідності серйозного доопрацювання злітно-посадкових та руліжних смуг. Він не боїться сильних ударів і тряски під час посадки.

І найголовніше - у нього два двигуни, а повітрозабірники вище, ніж у F-16. Тобто менша ймовірність того, що при розбігу двигун затягне камінець і вийде з ладу. Якщо говорити про F-16, то такий сценарій через наявність одного двигуна в кращому випадку призведе до аварійної посадки, у гіршому - до зупинки двигуна та втрати літака.

Тому F/A-18 живучіший. Наприклад, за 30 років експлуатації австралійці втратили всього 4 машини, хоча очікували не менше 10. Загалом на озброєнні вони мали близько 70 Hornet.

Ще одна перевага - низька вартість. Коли Повітряні сили Канади купували їх у Австралії, то заплатили 90 млн доларів за 25 літаків. Тобто менше 4 млн доларів за одиницю, вважай, бросова ціна. Щодо мінімальної ціни на європейські F-16, то я чекаю не менше 15 млн доларів за одиницю.

До того ж є тенденція до того, що Австралія може передати свої літаки Україні безкоштовно, причому із запасними двигунами та запчастинами. Крім того, F/A-18 досить багато. Окрім Австралії, їх зніматимуть із озброєння Фінляндія, Канада та Іспанія. А це означає, що є де ці літаки брати.

Водночас існує низка негативних моментів. Зокрема F/A-18 Hornet багато років не випускаються: у США - з 1988, в Австралії - з 1990 року. Австралійські побудовані в 1985-1990 роках, і виходить, що вони старші за наші МіГ-29 і Су-27. І швидше за все значна частина їх може прямо піти на запчастини. До речі, Канада тому й закупила 25 літаків - їх розбирають на механіку (планер та шасі), гідравліку тощо.

Австралійські Hornet модернізувалися у кілька етапів, але не поескадрильно, а за серіями випуску. В результаті виникла наступна проблема: у них різні бортові комплекси оборони та системи обміну інформацією, оскільки модернізацію проводили кілька компаній. Відрізняються навіть бортові комп'ютери.

Внаслідок цього Королівським ВПС Австралії не вдалося сформувати навіть одну ескадрилью з літаками однакової комплектації. І якщо ці літаки отримає Україна, то проблеми автоматично перейдуть до нас. Тобто, треба буде зв'язуватися з кількома компаніями, які модернізували Hornet, щоб вони надали технічну документацію на обслуговування систем. Мало хто звертає увагу, але це дуже важливий момент. Інший варіант - негайна стандартизація, і в такому разі доведеться платити концерну Boeing, а це недешево. Сучасна електроніка може бути набагато дорожчою, ніж самі літаки.

Щодо ресурсу. Середній наліт на австралійських Hornet - 4200 годин, гарантійний термін - 6000 годин. Таким чином ми можемо отримати літаки з 30%-им ресурсом. Його можна продовжити, але для цього треба перевозити літаки на авіаремонтне підприємство. Найближче - до Іспанії, можна і до Фінляндії через Польщу та країни Балтії, хоча це досить далеко і незручно.

Ще одна незручність у тому, що під F/A-18 потрібно створювати нову інфраструктуру. Якщо ми беремо на озброєння два типи літаків, то потрібні дві інфраструктури для обслуговування F/A-18 та F-16. І це необхідно, незважаючи на те, що обидва літаки є фактично однакового призначення і з однаковим озброєнням. Обладнання відрізняється не дуже сильно, скажімо так, через різних виробників. Але подітися нема куди, все одно потрібні дві інфраструктури. Питання в тому, чи потягнемо ми це, чи є достатня кількість персоналу, що вільно володіє англійською мовою, щоб швидко обслуговувати літаки.

Дві інфраструктури, безумовно, мають сенс, якби ми отримали один легкий винищувач, а інший - для завоювання переваги у повітрі. Єдине - ми можемо виграти кількісно. Наприклад, Австралія дає ескадрилью F/A-18, а ескадриллю F-16 дають Нідерланди. Другу ескадрилью F-16 дає Бельгія і другу формуємо з австралійських. Там зберігаються близько 40 одиниць, тому на дві ескадрильї, здатні літати, точно набереться.

Що стосується ремонту F-16, який не можна провести самотужки, ми можемо швидко перевезти його до Польщі. Авіаремонтне підприємство середнього рівня там є, оскільки Польща експлуатує ці літаки. Можна і до Румунії, а за рік-два F-16 отримають ще Словаччина та Болгарія. Таким чином, ми матимемо один тип бойового літака майже з усіма західними сусідами.

Про F/A-18 я вже казав, що найближче Іспанія та Фінляндія. Ще як варіант - Канада, вона далеко, але ці літаки навіть розбирати не доведеться при доставці військово-транспортним літаком, бо як у авіаносного винищувача у нього складаються крила.

Отримати літаки обох типів доцільно, якщо йдеться про короткі терміни і кількість більше сотні. На американських базах напевно зберігаються понад 100 F/A-18 і понад 120 F-16, але США поки що неохоче нам їх дають. Коли ми все ж таки отримаємо якийсь із типів, зможемо наполегливіше просити Вашингтон посилити нас літаками цього ж типу.

Рішення необхідно ухвалювати на рівні наших Повітряних сил. Якщо у нас достатньо спеціалістів і є ресурс для двох інфраструктур, потрібно брати обидва типи. Тому що обидва вони американські і у виробників обладнання завжди можна буде знайти необхідні запчастини. Якби йшлося, наприклад, про F-16 та європейські Eurofighter, то об'єктивно не варто намагатися отримати два типи в такій комбінації.

Останній момент: F/A-18 Hornet в експлуатації на 15-20% дорожчий за F-16. Останні старші, для них потрібно більше запчастин. Та й за підрахунками експертів, льотна година старого F-16 коштуватиме чи не вдвічі дорожче за новий. А ми плануємо їх використовувати і в хвіст, і гриву.

Валерій Романенко, для РБК-Україна