- Кандидат от Блок Петра Порошенко
- Номер в партийном списке: 2
Юрій Віталійович Луценко народився 14 грудня 1964 року в м. Рівне.
У 1989 р. закінчив факультет електронної техніки Львівського політехнічного інституту за спеціальністю інженер електронної техніки.
У 1991 р. вступив в Соціалістичну партію України. За час членства в партії Луценко був заступником міністра науки і технологій, помічником прем'єр-міністра, секретарем політради Соціалістичної партії України, помічником-консультантом лідера СПУ Олександра Мороза. У липні 2006 р. на знак протесту проти входження лідера СПУ Олександра Мороза в "антикризову коаліцію" з Партією регіонів і КПУ вийшов із СПУ.
З 1994 року - заступник голови Рівненської обласної ради, з 1996 року - начальник управління економіки Рівненської обласної державної адміністрації.
З грудня 2000 р. Луценко - один з лідерів української опозиції. Був одним з організаторів вуличних акцій протесту під час проведення акцій "Україна без Кучми" після "касетного скандалу" у 2000 р., 2002 р. та "Помаранчевої революції" в 2004 р.
У 2002 р. був обраний народним депутатом Верховної ради.
4 лютого 2005 р. був призначений міністрів внутрішніх справ Україні в Кабміні Юлії Тимошенко.
2 листопада 2006 р. у Верховній Раді була створена тимчасова слідча комісія для перевірки фактів корупції і зловживання службовим становищем в МВС. 20 листопада 2006 р. Печерський районний суд Києва, розглянувши два протоколи, представлені Генеральною Прокуратурою України, визнав в діях Луценка наявність корупційних діянь.
1 грудня 2006 р. Верховна рада України відправила у відставку Луценка. 4 грудня Президент України Віктор Ющенко призначив Луценка своїм радником.
2 березня 2007 р. Генпрокуратура України порушила кримінальну справу, звинувативши Луценка в зловживанні службовим становищем.
13 березня 2007 р. Луценко був звільнений з посади радника президента і повністю присвятив себе створенню нового громадського руху "Народна самооборона".
У грудні 2007 р. знову призначений на посаду міністра внутрішніх справ - у складі другого кабінету міністрів Юлії Тимошенко.
28 січня 2010 р. був звільнений Верховною Радою з посади голови МВС. 4 лютого був остаточно звільнений з посади за рішенням суду.
9 листопада 2010 р. ГПУ стосовно Луценка було порушено кримінальну справу за ст. КК ст. 191 ч. 5 (заволодіння державним майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб), і ч. 3 ст. 365 (перевищення службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки).
26 грудня 2010 р. Луценко був затриманий співробітниками СБУ за підозрою в затягуванні ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, неявку на допити, а також підготовки до втечі за кордон. На наступний день Печерський райсуд Києва засудив його до арешту терміном на два місяці.
27 лютого 2012 р. рішенням Печерського районного суду міста Києва був засуджений до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
3 липня 2012 року Європейський суд з прав людини визнав незаконним арешт Луценка на етапі судового розгляду, а також визнав його арешт безпосередньо політично мотивованим.
7 квітня 2013 р. Президент України Віктор Янукович підписав Про помилування засуджених, серед яких був і Луценка. Таким чином, він був звільнений від подальшого відбування покарання і вийшов на свободу.
20 березня 2014 р. адвокат Ігор Фомін повідомив про те, що Печерський районний суд Києва скасував усі судові вироки, винесені проти колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, реабілітувавши його як політичного в'язня.
19 квітня указом виконуючого обов'язки Президента України Олександра Турчинова був призначений на посаду радника Президента.
25 квітня Луценко закликав українців на президентських виборах 25 травня віддати свої голоси за Петра Порошенка, висловивши впевненість у його перемозі в ході першого туру. У травні політик став довіреною особою Петра Порошенка, після перемоги якого 17 червня був призначений позаштатним радником Президента України.
27 серпня 2014 р. Луценко був обраний головою партії "Солідарність", яка в цей же день перейменувалася в "Блок Петра Порошенка".
