- Кандидат от Всеукраинское объединение "Батькивщина"
- Номер в партийном списке: 2
Юність, освіта
Юлія Володимирівна Тимошенко народилася 27 листопада 1960 року в м.Дніпропетровськ.
Середню освіту отримувала в Дніпропетровській школі №37 і №75. В 1978 вступила в Дніпропетровський гірничий інститут на факультет «Автоматики-механіки».
В 1979 вийшла заміж за Тимошенко Олександра Геннадійовича. Після цього перевелася в Дніпропетровський державний університет на економічний факультет, але після народження дочки в 1980 взяла академвідпустку. У 1984 році здобула вищу освіту, потім отримала розподіл по роботі на Дніпропетровському машинобудівному заводі.
Бізнес
Кар'єру бізнесмена Юлія Володимирівна почала разом з чоловіком після закінчення інституту. У 1988 році родина Тимошенко відкрила мережу відео-салонів. У 1989-1991 є комерційним директором Дніпропетровського молодіжного центру «Термінал». З 1991 обіймає посаду гендеректора корпорації «Український бензин», а в 1995 «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ), яка користувалася активною підтримкою Павла Лазаренка (віце-прем'єр міністр паливо-енергетичного комплексу, потім прем'єр-міністр України).
Але 1995 проти сім'ї Тимошенко було відкрито кримінальну справу за звинуваченням у контрабанді валют. Це стало однією з причин виникнення політичних і, як наслідок, фінансових труднощів корпорації, тому наприкінці 1996 року Юлія Тимошенко вирішує йти в політичну діяльність.
Тимошенко і велика політика
Політична кар'єра Тимошенко розвивалася дуже швидко. В 1997 її обирали народним депутатом другого скликання ВР України і членом Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності.
В 1999 політик створює фракцію «Батьківщина», яку незабаром і починає очолювати. З 1999 по 2001 займає пост віце-прем'єр міністра з питань топлево-енергетичного комплексу в уряді Ющенка. Але в 2001 указом Президента Кучми усувається від цієї посади.
У листопаді 2001 Юлія Тимошенко організовує партію «Блок Юлії Тимошенко», яка на парламентських виборах 2002 року отримує 7,2% голосів виборців. В цьому ж році стає лідером акції «Україна без Кучми!" І збирає багатотисячні мітинги по всій Україні.
«Помаранчева революція»
2004 рік став для Юлії Тимошенко поворотним. Під час «Помаранчевої революції», яка почалася через невдоволення народу результатами Президентських виборів, в яких у другому турі виграв Янукович, Тимошенко активно бере участь в якості підтримки другого кандидата - Ющенка. Це допомагає їй значно підняти і без того високі рейтинги.
Після перемоги Ющенка у повторному другому турі, Тимошенко стає прем'єр-міністром України. Але через 7 місяців позбавляється цієї посади через складні відносини з оточенням президента.
Подальша політична діяльність Тимошенко характеризується різкими злетами і падіннями. В 2007 на парламентських виборах БЮТ займає друге, після ПР (Партії Регіонів) місце і йде в опозицію. У неї були амбіції знову стати прем'єр-міністром, але Юлії Володимирівні це не вдалося.
Після дострокових виборів до ВР України в 2007 році і взявши 156 депутатських мандатів для БЮТ, вона знову стає прем'єр-міністром України.
Вибори Президента 2010
На президентських виборах 2010 року Юлія Тимошенко програє Януковичу з розривом в 3,48%. Після поразки БЮТ оголосив про численні порушення на виборчих дільницях і Юлія Тимошенко подає позов до Вищого адміністративного суду України, але відкликала його через «відмову Вищим адмінсудом вивчення і дослідження доказової бази, на якій грунтується позов». Трохи пізніше Тимошенко заявила про те, що вона не визнає результати президентських виборів.
«Газова справа»
Проти Юлії Тимошенко було порушено кілька кримінальних справ, які стосувалися, в першу чергу, діяльності ЄЕСУ (в 1996-1997 роках), а також кримінальні справи про «Кіотські гроші» і «автомобілі сільської медицини» (2007-2010 роки). Але найбільш резонансною була «Газова справа», яке полягало у звинуваченнях Юлії Тимошенко в складанні кабального для України газового договору з Росією в 2009 році. У жовтні 2011 року, після довгих судових розглядів, Печерським районним судом було винесено вирок Тимошенко про укладення на 7 років та виплату 1,5 млрд. Гривень компанії «Нафтогаз» за нанесення фінансових збитків.
Вирок викликав широкий міжнародний резонанс, світові політики підтримували позицію про політичні мотиви ув'язнення опозиційного лідера. В 2011 Європейський парламент прийняв резолюцію в якій сказано, що «умовою асоціації України з Євросоюзом є звільнення Тимошенко та надання їй можливості брати участь в майбутніх виборах Президента України».
Незважаючи на це в 2011 Юлія Тимошенко була поміщена до Качанівської колонії №54 для відбування покарання. В період перебування в колонії у Тимошенко були серйозні проблеми зі здоров'ям, вона вимагала лікування в закордонних клініках, але в цьому їй відмовили. Лікування Юлія Володимирівна проходила в лікарні ЦБК Української залізниці в Харкові.
Звільнення Юлії Тимошенко
Після трагічних подій у центрі Києва 18-20 лютого 2014 року і втечі Президента Януковича, ВР України прийняла постанову «Про виконання міжнародних зобов'язань України про звільнення Тимошенко Ю.В.». 22 лютого 2014 Юлія Тимошенко на інвалідному візку з'явилася на сцені Майдану Незалежності перед активістами, щоб виступити з гарячою промовою.
14 квітня 2014 Вищий Суд України закрив «газову справу» Тимошенко через відсутність складу злочину.
Вибори президента 2014
27 березня Юлія Тимошенко заявила про своє рішення взяти участь у президентських перегонах. Але 25 травня їй не вдалося набрати необхідної кількості голосів виборців для того, щоб стати Президентом України, пост глави держави в першому турі голосування отримав Петро Порошенко.
