Українська і російська мова дуже різні граматично, фонетично, орфоепічно, чому знаходяться нові й нові підтвердження. Що вже й говорити про милозвучність мови.
На такі особливості звернула увагу редакторка Ольга Васильєва.
Він представлений закінченнями -о, -е, -є, -у, -ю і використовується, коли ми звертаємося до когось (чогось). Наприклад, Одесо, Миколаєве, Балакліє, Лисичанську, Маріуполю.
Представлений закінченнями -мо, -імо та вигуками "нумо" і "гайда": встаньмо, ходімо, працюймо; нумо до праці, гайда працювати.
"Московити кажуть - "давайте", - зазначила редакторка.
Синтетична (та, яка складається з одного слова) форма майбутнього часу дієслова: -робитиму, -робитимеш, -робитиме, -робитимемо, -робитимете, -робитимуть, -робитиметься, -робитимуться.
Формально є і аналітична форма (з двох слів): буду робити, будеш робити, буде робитися тощо. Однак вона менш органічна для нашої мови, тому небажана.
В українській мові є синтетична форма вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників: тепліший - найтепліший.
Є і аналітична: більш теплий, найбільш теплий, якої краще уникати.
Найвищий ступінь можна додатково посилити префіксами що- та як-: найтепліший - щонайтепліший, якнайтепліший.
"У московита на всі варіанти буде "самый теплый", - додала Ольга Васильєва.
Такий час широко вживався у староукраїнській літературній мові XVI-XVIII ст. і зберігся дотепер: "Я читав був цю книжку, та забув її зміст".
Цю форму рекомендовано вживати в розмовному та художньому стилях для посилення колориту.
Раніше ми писали, чи співатимуть українські зірки російською мовою після війни.
Також повідомлялося, що українці вигадали "Словник сучасної мови".